Рішення
від 13.02.2019 по справі 813/2681/18
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2681/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» про визнання протиправним та скасування рішення № 0066 Головного управління Держспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2018 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач засобами поштового зв'язку отримав рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2018р. №0066 та протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 25.01.2018 р. № 0074.

У протоколі зазначено, що позивач, в порушення вимог Закону України Про рекламу , самовільно розмістив зовнішню рекламу за адресою: м. Львів, вул. Лазаренка, 2 без дозволу органів місцевого самоврядування.

На підставі вказаного протоколу відповідачем прийнято оскаржуване рішення №0066 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25 січня 2018р. за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування.

Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що розміщена на фасаді будинку біля входу у приміщення позивача, де він надає послуги споживачам конструкція 0,90 х 1,10 метра (менше ніж 3 кв.м.) не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що надається позивачем, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Відтак, вважає рішення відповідача протиправним та необґрунтованим.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка.

Відповідач стверджує, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволу, порядок отримання якого встановлено у Типових правилах.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради позивачеві скеровано ОСОБА_3 № 23/Р-12-3021 від 05.10.2017р. з пропозицією в термін до 20.10.2017 року усунути порушення вимог ч. 1 ст.16 Закону України Про рекламу , а саме демонтувати самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка.

У зв'язку із тим, що вимога Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-12-3021 від 05.10.2017р., позивачем не виконана, 25.01.2018р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0066.

Ухвалою від 02.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 25.07.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 461/1897/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування наказу.

Ухвалою від 01.02.2019 поновлено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються,

встановив:

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано позивачеві ОСОБА_3 № 23/Р-12-3021 від 05.10.2017р. з пропозицією в термін до 20.10.2017 року усунути порушення вимог ч. 1 ст.16 Закону України Про рекламу , а саме демонтувати самовільно встановлену сгіеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка,2.

Додатково зазначено, що при невиконанні цієї вимоги буде скеровано подання в Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області про порушення законодавства про рекламу для накладення штрафу у розмірі 5-ти кратної вартості розповсюдженої реклами або у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У зв'язку із тим, що вимога Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-12-3021 від 05.10.2017р., не виконана, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області на підставі Подання №23/Р-12-3458 від 31.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради складено Протокол №0579 від 08.12.2017р.

08.12.2017р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області надіслано позивачеві ОСОБА_3 №7-1-13/8020 у відповідності до ч.2ст.26 Закону України Про рекламу в якій запропоновано надати інформацію та повідомлено про час і місце розгляду справи.

Надалі, 29.12.2017р. відповідачем винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №0450.

25.01.2018р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №0074 відносно ТзОВ Фелікітас

Того ж дня, 25.01.2018р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування прийнято оскаржене рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0066 у розмірі 2550,00 грн.

23.02.2018р. на поштову адресу позивача надійшов лист за №7-1-13/1940 від 22.02.2018р., в якому відповідач звертав увагу на те, що позивач, як рекламоносій на фасаді будинку не надав інформації про вартість розповсюдження реклами за адресою: м. Львів, вул. Лазаренка, 2.

У відповідь на вказаний лист позивач 22.03.2018 надав відповідь у якій зазначив, що він не є рекламодавцем і не рекламоносієм виходячи з вимог Закону України Про рекламу та вимог Кабінет Міністрів України у прийнятій Постанові № 2067 від 29 грудня 2003 р., який затвердив Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача про про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про рекламу визначено засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами.

Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом України Про рекламу та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 693.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові , затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року № 2067, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою ( вказані зміни до частини 2 Типових правил прийняті на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року).

Згідно з пунктом 1.4 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові , затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025, порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами - підприємцями , які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові.

Позивач зазначає, що розміщена на фасаді будинку біля входу у приміщення позивача, де він надає послуги споживачам конструкція 0,90 х 1,10 метра (менше ніж 3 кв.м.) не містять індивідуалізації, не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що надається Позивачем, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

З огляду на такі покликання позивача суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Положеннями частини шостої статті 9 Закону України Про рекламу встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України Про рекламу розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішнім поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи - додане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України Про рекламу , оскільки підпадає під визначення вивіска чи табличка .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у адміністративній справі 323/1767/17, провадження К/9901/297/17..

Крім того, судом встановлено, що 25.10.2017 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради прийнято наказ № 67Д Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами , яким вирішено демонтувати самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами за адресою вул. Лазаренка, 2.

Позивач не погодившись із таким наказом, оскаржив його у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фелікітас до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування наказу задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ № 67Д від 25.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу вивіски Товариства з обмеженою відповідальністю Фелікітас по вул. Лазаренка, 2 у м. Львові.

Вказаним рішенням встановлено, що згідно Закону України Про рекламу існує лише два критерії розмежування вивісок та зовнішньої реклами - зміст інформації, та місце її розташування. Пункт 48 Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами затверджених у Постанові КМУ № 2067 від 29.12.2003 року містить вичерпний перелік вимог щодо розміщення вивіски чи таблички.

У рішенні вказано, що судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки відповідачем жодним чином не наведено тексту на підставі якої саме інформації розміщеної на конструкції на фасаді будівлі на вул. Лазаренко, 2, чи інших відомостей має місце саме зовнішня реклама.

Посилання відповідача в листі 29.11.2017 № 2410-10-8818 про те що інформація має ознаки конкретності пропонованого товару і вказує на переваги одного суб'єкта господарювання перед іншим у даній сфері, на думку суду відповідачем жодними належними доказами не підтверджено, відтак суд приходить до висновку про протиправність спірного наказу «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» , та наявність підстав для визнання протиправним та скасувати цього ж наказу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржене рішення відповідача прийняте не на підставі і не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0066 від 25.01.2018 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» (вул. Лазаренка, 2, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 20797070) з Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (вул. Д.Вітовського, 18, м.Львів, 79011; ЄДРПОУ: 40349068), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.02.2019 року.

Суддя Коморний О.І.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.02.2019
Оприлюднено16.02.2019
Номер документу79837333
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —813/2681/18

Рішення від 13.02.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

Ухвала від 01.02.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

Ухвала від 25.07.2018

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

Ухвала від 02.07.2018

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Коморний Олександр Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні