Рішення

від 14.02.2019 по справі 2340/4402/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року справа № 2340/4402/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області та Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області та Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане Золотоніською ОДПІ №83387-23 від 29.06.2016 на суму 11 143 грн. 48 коп. та сплачену суму податку 11143,48 грн. визнати як надмірно сплаченою та повернути;

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані ОСОБА_2 управлінням ДФС в Черкаській області №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. та №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп.;

- зобов'язати органи Державної фіскальної служби припинити нарахування податку на нерухомість, відмінної від земельної ділянки по виробничим приміщенням зернопереробного комплексу в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що належні йому виробничі приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і ця обставина була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду та Київським апеляційним адміністративним судом у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №24257-13 від 20.06.2017. Це підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України, якими встановлено, що нежитлові будівлі як об'єкти промисловості не є об'єктом оподаткування незалежно від того, належать вони фізичній чи юридичній особі. Також у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України зазначено, що контролюючі органи неправомірно нараховували за 2015 рік податок на нерухомість, оскільки Закон України від 28.12.2014 №71/V111 щодо оподаткування нерухомого майна набрав чинності з 01.01.2015. Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України застосуванню підлягають рішення органів місцевого самоврядування, оприлюднені до 15 липня року, що передує бюджетному. За відсутності такого рішення контролюючі органи не мають права нараховувати місцеві податки. Відтак, податкове повідомлення-рішення №83387-23 від 29.06.2016 Золотоніської ОДПІ про нарахування податку на нерухоме майно за 2015 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач вважає, що оскільки ним до ОСОБА_2 управління ДФС в Черкаській області були надані рішення судів про скасування податкового повідомлення-рішення №24257-13 від 20.06.2017, то податкові повідомлення-рішення №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 та №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 є протиправними. Крім цього, податковим повідомленням-рішенням №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 повторно нараховано податок на нерухоме майно за 2017 рік.

Відповідачі проти позову заперечили, 03.12.2018 надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позивач є власником нежитлового приміщення, а саме зернопереробного комплексу, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10-б, загальною площею 1829,8 кв.м.

Оскільки вказане нерухоме майно є об'єктом оподаткування відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, Золотоніською ОДПІ ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області було винесено податкове повідомлення-рішення №83387-23, яким позивачу було визначено суду податкового зобов'язання у сумі 11 143 грн. 48 коп., яке було сплачене позивачем 08.08.2016.

У 2018 році ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області (території обслуговування Золотоніської ОДПІ) було сформовано податкове повідомлення-рішення №0188140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп.

У зв'язку з тим, що позивач проживає в м. Черкаси, контролюючий орган за місцем реєстрації платника нарахував нове податкове повідомлення-рішення №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України попереднє податкове повідомлення-рішення №0188140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. вважається скасованим.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

07.12.2018 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що за податковим повідомленням-рішенням №83387-23 від 29.06.2016 не повинен був сплачувати податок не нерухомість, і сплатив його помилково. Щодо податкових повідомлень-рішень №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 та №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 зазначив, що нерухоме майно, на яке податковим органом позивачу нарахований податок, використовується товариством з обмеженою відповідальністю Корнікс , засновником якого є позивач, основним видом діяльності якого є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та справу призначено до судового розгляду з 13.12.2018.

Ухвалою суду від 14.01.2019 у відповідача ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області витребувані додаткові докази, які надійшли до суду 07.02.2019.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.11.2018 позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, а саме зернопереробного комплексу за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10-б, загальною площею 1829,8 кв.м.

Рішенням Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 18.06.2015 за №34-6/V1затверджено Положення та ставки податків і зборів на території Піщанської сільської ради, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податковим повідомленням-рішенням №83387-23 від 29.06.2016 Золотоніська ОДПІ ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області визначила позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2015 рік у сумі 11 143 грн. 48 коп.

Позивач 08.08.2016 сплатив податкове зобов'язання у сумі 11 143 грн. 48 коп., визначене податковим повідомленням-рішенням №83387-23 від 29.06.2016.

Податковим повідомленням-рішенням №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 Головне управління ДФС у Черкаській області визначило позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2017 рік у сумі 14 638 грн. 40 коп.

Згідно з листом ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області від 17.08.2018 №35091/23-00-13-0713 позивач звернувся до відповідача 21.06.2018 із заявою про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами розгляду якої відповідачем проведено звірку та нараховано за податковим повідомленням-рішенням №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2017 рік у сумі 14 638 грн. 40 коп.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку на нерухоме майно протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Вказані положення Податкового кодексу України набрали чинності з 1 січня 2015 року. Відтак, з 1 січня 2015 року власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

В силу підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Суд зауважує, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала поняття промислове підприємство .

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар'єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість у розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відтак, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі 806/2676/17 та у справі 806/2461/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу про адміністративне судочинство України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що зернопереробний комплекс, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, пров. Леніна, буд. 10-б, загальною площею 1829,8 кв.м., відноситься до будівель промисловості, однак належить на праві власності позивачу як фізичній особі. Відтак, пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, передбачені підпунктом 266.2.2 є пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на позивача не розповсюджуються.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.

Щодо вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Судом встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області із заявою від 21.06.2018 про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на яку отримав лист №35091/23-00-13-0713 від 17.08.2018, яким позивача було повідомлено про проведення нарахування податкових зобов'язань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, які зазначені, зокрема, в податковому повідомленні-рішенні №0464441-1307-2301 від 17.08.2018.

Оскільки позивача повідомлено про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкове повідомлення-рішення №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638 грн. 40 коп. вважається скасованим (відкликаним). Вказана обставина визнається відповідачем у відзиві.

Таким чином, в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 відсутній предмет спору, відтак вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №83387-23 від 29.06.2016 за 2015 рік на суму 11 143 грн. 48 коп. суд зазначає, що відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно статті 265 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28.12.2014, що діє з 01.01.2015) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу (пункт 12.5 статті 12 ПК України).

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Наведений висновок узгоджується також із основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Серед принципів, наведених у вказаній нормі, є, зокрема, принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Враховуючи ухвалення Закону України №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким стаття 266 ПК України викладена в новій редакції та запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в Україні, лише 28.12.2014, а також те, що цей податок на території Піщанської сільської ради встановлено рішенням №34-6/VІ, прийнятим 18.06.2015, тобто після 15 липня 2014 року, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Отже, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік є протиправним, тому податкове повідомлення-рішення №83387-23 від 29.06.2016 на суму 11 143 грн. 48 коп. підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання визнати як надмірно сплаченою та повернути грошові кошти у сумі 11143,48 грн. суд зазначає, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені передбачені ст. 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому позовна вимога про зобов'язання визнати як надмірно сплаченою та повернути грошові кошти у сумі 11143,48 грн. є передчасною і задоволенню не підлягає.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Натомість згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Таким чином, суд не може забороняти суб'єкту владних повноважень виконувати свої функції, визначені законом, натомість наділений повноваженнями перевіряти законність прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень. Відтак, позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити нарахування податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки. по виробничих приміщеннях зернопереробного комплексу в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 грн. 80 коп., сплаченого за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №83387-23 від 29.06.2016 на суму 11143,48 грн.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (вул. П. Тичини, 17, м. Черкаси, 18035, РНОКПП НОМЕР_1) до Золотоніської ОДПІ ОСОБА_2 управління ДФС У Черкаській області (вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 38743970) та ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39392109) та Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700 код ЄДРПОУ 39494512) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області (вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 38743970) №83387-23 від 29.06.2016 на суму 11143,48 грн.

Стягнути за рахунок ОСОБА_2 управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (вул. П. Тичини, 17, м. Черкаси, 18035, РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя А.В. Руденко