Постанова

від 11.06.2019 по справі 2340/4402/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4402/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області, Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області про:

- визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 83387-23 від 29.06.2016 на суму 11 143,48 грн. та сплачену суму податку 11 143,48 грн. визнати як надмірно сплачену та повернути;

- визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0118140-1310-2313 від 13.04.2018 на суму 14 638,40 грн. та № 0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638,40 грн.;

- зобов`язання органи Державної фіскальної служби припинити нарахування податку на нерухомість, відмінної від земельної ділянки по виробничим приміщенням зернопереробного комплексу в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області № 83387-23 від 29.06.2016 на суму 11 143,48 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись не неповне встановлення обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638,40 грн., а відтак просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та задовольнити позов у даній частині, а в іншій залишити без змін.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої неповно встановив обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства, та зокрема з тих підстав, що аналіз норми пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України призводить до висновку, що не є об`єктами оподаткування будь-які будівлі промисловості.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.11.2018 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, а саме зернопереробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1829,8 кв.м.

Рішенням Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 18.06.2015 за №34-6/V1затверджено Положення та ставки податків і зборів на території Піщанської сільської ради, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податковим повідомленням-рішенням №0118140-1310-2313 від 13.04.2018 Головне управління ДФС у Черкаській області визначило позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2017 рік у сумі 14 638 грн. 40 коп.

Згідно з листом Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.08.2018 №35091/23-00-13-0713 позивач звернувся до відповідача 21.06.2018 із заявою про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами розгляду якої відповідачем проведено звірку та нараховано за податковим повідомленням-рішенням №0464441-1307-2301 від 17.08.2018 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2017 рік у сумі 14 638 грн. 40 коп.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку на нерухоме майно протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в спірній частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638,40 грн., виходив з того, що зернопереробний комплекс відноситься до будівель промисловості, однак належить на праві власності позивачу як фізичній особі, а відтак пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, передбачені підпунктом 266.2.2 є пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на позивача не розповсюджуються.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Вказані положення Податкового кодексу України набрали чинності з 1 січня 2015 року. Відтак, з 1 січня 2015 року власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, колегія суддів вказує на те, що підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд першої інстанції вірно вказав, що аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

В силу підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість у розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Отже, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 806/2676/17 та у справі № 806/2461/17, що в контексті ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи суду першої інстанції стосовного того, що зернопереробний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1829,8 кв.м., відноситься до будівель промисловості, однак належить на праві власності позивачу як фізичній особі. А отже, пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, передбачені підпунктом 266.2.2 є пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на позивача не розповсюджуються, що вказує на правомірність дій податкового органу при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0464441-1307-2301 від 17.08.2018 на суму 14 638,40 грн.

Доводи апелянта жодним чином не спростовують обгрунтованість таких висновків та ґрунтуються на вибірковому тлумаченні вимог закону, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя І.О. Лічевецький

Суддя Г.В. Земляна