Рішення

від 13.02.2019 по справі 826/9960/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2019 року № 826/9960/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАР РІСАЙКЛІНГ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017971404 від 25.04.2017, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРАМАР РІСАЙКЛІНГ (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0017971404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 31.03.2017 року №131/26-15-14-04-04/32068819 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено податкові зобов'язання за платежем з податку на додану вартість.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, зазначивши на відповідність дій та рішень контролюючого органу вимогам чинного законодавства України

В судовому засіданні 23.11.2017 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження (в редакції КАС України до 15.12.2017).

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМАР РІСАЙКЛІНГ" (код ЄДРПОУ 32068819) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "БК "Строй.Ка" (код 39631634) за період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1)п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI(із змінами та доповненнями) - далі (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 195 218 грн. за 2016 рік;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, результаті чого занижено податок па додану вартість на загальну суму 216 909,00 грн. за жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2017 року №131/26-15-14-04-04/32068819. та винесено податкові повідомлення-рішення від 25.04.2017 року №0017971404, № 0017961404 , які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ТОВ КРАМАР РІСАЙКЛІНГ відповідачем скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.04.2017 р. за № 0017961404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 244 022, 00 грн., податкове повідомлення рішення від 25.04.2017 № 0017971404, яким збільшено податкові зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 271 136, 00 грн., в тому числі за основним платежем 216 909, 00 грн. та 54227, 00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), залишено без змін.

Вважаючи, рішення відповідача протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить із наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 - п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ Крамар Рісайклінг , зокрема, належать: збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю КРАМАР РІСАЙКЛІНГ (Покупець), в особі директора ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Строй.Ка (продавець), в особі директора ОСОБА_3 укладено Договір купівлі- продажу втор сировини від 26.07.2016 № 176-162.

На виконання умов договору, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), в жовтні 2016 року ТОВ БК Строй.Ка на адресу ТОВ КРАМАР РІСАЙКЛІНГ виписано та зареєстровано податкові накладні:№ 85 від 06.10.2016, № 86 від.10.10.2016, № 87 від 11.10.2016, № 88 від 12.10.2016, № 89 від 17.10.2016 , найменування товару - Алюмінієва баночка з-під пива та солодкої води (б/в), загальна сума без ПДВ 1084545, 00 грн., ПДВ - 216909, 00 грн. Податкові накладні зареєстровано в ЄРПН за підписом директора ОСОБА_3.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту в жовтні 2016 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії наступних документів: видаткові накладні: № 85 від 06.10.2016, № 86 від.10.10.2016, № 87 від 11.10.2016, № 88 від 12.10.2016, № 89 від 17.10.2016, товаро-транспортні накладні №0610-1 від 06.10.2016, № 1010-1-1 від 10.10.2016, № 1110-1 від 11.10.2016, № 1210-1 від 12.10.2016, № 1710-1 від 17.10.2016, що підписані від постачальника В.о Директора - ОСОБА_4.

Судом встановлено, що місце складання видаткових накладних м. Боярка, згідно товаро-транспортних накладних пункт навантаження товару м. Вишневе, зареєстровані склади відсутні.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, в ході аналізу податкової інформації (матеріалів, що надійшли на адресу контролюючого органу), зібраної відповідно до ст.72, ст. 74 Податкового кодексу України по контрагенту - постачальнику ТОВ БК Строй.Ка встановлено наступне.

ТОВ БК Строй.Ка (поточна назва ТОВ Стрендж Сістем ) (код 40030858) знаходиться на обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (попереднє місце обліку - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області). Директор - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) (до 28.11.2016 директор - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4).

Інформація щодо наявності основних засобів відсутня (фінансовий звіт (баланс), додаток AM до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік до контролюючих органів не надано.

За період фінансово-господарської діяльності ТОВ БК Строй.Ка , з червня по жовтень 2016 року, згідно єдиного реєстру податкових накладних, було придбано ювелірні прикраси, засоби гігієни, мобільні телефони, труби, сигарети в асортименті (основна група товарів), посуд, тоді як реалізовано в адресу ТОВ КРАМАР РІСАЙКЛІНГ алюмінієві баночки з-під пива та солодкої води обсягом 43,82 тонни.

Також перевіркою встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару, реалізованого в адресу позивача (втор сировини), а відтак, неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання.

Водночас, суд бере до уваги, надану інформацію ГУ ДФС у м. Києві щодо факту смерті, 23.09.2016р. директора ТОВ БК Строй.Ка - ОСОБА_3.

Станом на період здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ БК Строй.Ка , саме директором - ОСОБА_3, яким було укладено договір від 26.07.2016 №176-162, підписано і зареєстровано податкові накладні за допомогою електронно-цифрового підпису.

Листом від 20.03.2017 №2668/9, відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомляє, що смерть ОСОБА_3 зареєстровано 23.09.2016. В результаті пошуку реєстрації смерті вказаної особи в системі ДРАЦС, було встановлено, що смерть зареєстровано Виконавчим комітетом Української міської ради м. Селидове Донецької області, про що складено актовий запис про смерть №173 від 28.09.2016.

Тобто , ТОВ БК Строй.Ка складено та зареєстровано в жовтні 2016 року податкові накладні за підписом ОСОБА_3, який з 23.09.2016 вважається померлим.

Зазначені податкові накладні було прийнято та зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки із контрагентом ТОВ БК Строй.Ка відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, за 4 квартал та за жовтень 2016 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі.

На підтвердження факту оплати Позивачем надано копії платіжних доручень з відміткою банку про здійснення оплати на рахунок ТОВ БК Строй.Ка та копії платіжних доручень оплачених за придбану втор сировину на рахунок нового кредитора ТОВ БЛІНКТРЕЙД згідно до договору про відступлення права вимоги № 281-162 від 09.12.2017р.

У подальшому придбана у ТОВ БК Строй.Ка втор сировина була реалізована Позивачем ТОВ ВТОРТЕХ .

Суд виходить із того, що господарські операції підприємств не можуть бути легалізовані за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.99 №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Підпунктами 2.1, 2.2 пунктом 2 Про затвердження Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24 травня 1995р. № 88 із внесеними змінами та доповненнями, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 p. № 996-X1V (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній. Підпис посадової особи є обов'язковим реквізитом документа.

Отже, первинний документ, який оформлений з урахуванням всіх законодавчо встановлених вимог, набуває юридичної сили та доказовості. З урахуванням того, що підпис на податкових накладних за жовтень 2016 року не являється підписом директора ТОВ БК Строй.Ка ОСОБА_3, податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу.

Разом з тим, нереальність первинного постачання (продажу), а також відсутність підтвердження факту реального походження у досліджуваному та попередніх звітних періодах доказує нереальність одержання (купівлі) саме цього ідентифікованого товару (засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з платників по ланцюгу постачання відповідного активу), а відтак його наступного постачання (продажу) кожним із суб'єктів господарювання по всьому ланцюгу його документально оформленого нереального руху, включно до ТОВ КРАМАР РІСАЙКЛІНГ .

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд критично відноситься до наданих позивачем пояснень та видаткових накладних з приводу подальшої реалізації ТОВ ВТОРТЕХ втор сировини, яку було придбано у ТОВ БК Строй.Ка в якості доказу причин реальних змін майнового стану платника.

Згідно наданих видаткових накладних подальшої реалізації втор ситовини (алюмінієва баночка з-під пива та солодкої води) ТОВ ВТОРТЕХ не можливо ідентифікувати чи саме закуплена втор сировина у ТОВ БК Строй.Ка була реалізована.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання товару у ТОВ БК Строй.Ка , а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що господарська операція відбувалась, тому наявні у позивача первинні документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, зважаючи на не підтвердження документально реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагента ТОВ БК Строй.Ка , суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАР РІСАЙКЛІНГ" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 29, офіс 64, код ЄДРПОУ 32068819) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа