Рішення

від 14.02.2019 по справі 826/9966/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2019 року № 826/9966/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СД

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СД звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2018 року № 0003991401, № 00040011401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов'язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що на підставі наказу від 28.02.2018р. №3075 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , направлення на перевірку від 28.02.2018 № 333/26-15-14-01-05 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ БК СД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю САЙЛЕНС ПРАЙМ (код ЄДРПОУ 40502856) (далі - ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ ) за період серпень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю МАНТОРГ (код ЄДРПОУ 40645488) (далі - ТОВ МАНТОРГ ) за період вересень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40821979) (далі - ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ ) за період листопад 2016 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 14.03.2018р. №132/26-15-14-01-05/35837636 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення вимог:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 106 293,00 грн. (у тому числі за 2016 рік на суму 106 293,00 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 118 103,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2016 року у сумі 51 219,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 16 888,00 грн. та за листопад 2016 року у сумі 49 997,00 грн.

04 квітня 2018 року , на підставі висновків Акта перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003991401 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 132 866,00 грн. (у т.ч. 106 293,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 26 573,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00040011401 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 147 629,00 грн. (у т.ч. 118 103,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 29 526,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 18639/6/97-99-11-01-01-25 від 29.05.2018 податкові повідомлення - рішення № 0003991401, № 00040011401 від 04.04.2018 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ , ТОВ МАНТОРГ та ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ .

Відповідно до Акту перевірки від 14.03.2018р. №132/26-15-14-01-05/35837636 контролюючий орган дійшов висновку щодо відсутності фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками, а саме з ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ код ЄДРПОУ 40502856) за період серпень 2016р., ТОВ МАНТОРГ (код ЄДРПОУ 40645488) за період вересень 2016р., ТОВ ЮНІВЕСТ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40821979) за період листопад 2016р., в зв'язку з тим, що виходячи з аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, серед зареєстрованих постачальниками податкових накладних, номенклатури придбаного товару: щебінь фракції 40x70, фр. 20x40, фр. 0x40, фр. 10x20 щебенево піщаної суміші фр. 0,05x40 та фр 0,05x70 на адресу ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (код ЄДРПОУ 40502856), ТОВ МАНТОРГ (код ЄДРПОУ 40645488), ТОВ ЮНІВЕСТ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40821979) по ланцюгу придбання зазначених товарів не встановлено, що на думку відповідача призвело до вказаних в Акті порушень. При цьому податковий орган посилався на опрацювання податкової інформації вказаних суб'єктів господарювання.

По взаємовідносинам з ТОВ МАНТОРГ судом встановлено, що між ТОВ МАНТОРГ (Постачальник) та ТОВ БК СД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 16.09.2016р. № М-1011.

Згідно умов укладеного Договору (п. 1.1), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві щебеневу продукцію (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

На підтвердження здійснення вказаних операцій Позивачем надано суду накладні про поставку щебня фр.0-70 та фр. 0-40 №15 від 30.09.2016р. на загальну суму 63 914,40 грн. та № 16 від 30.09.2016р. на загальну суму 37 413,60 грн.; копії товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) від 08.09.2016 №0809/1, від 07.09.2016 №0709/1, від 06.09.2016 №0609/2, від 06.09.2016 №0609/1, від 05.09.2016 №0509/2, від 05.09.2016 №0509/1, від 21.09.2016 №М2109/1, від 21.09.2016 №М2109/2, від 22.09.2016 №М2209/1, від 22.09.2016 №М2209/2; платіжні доручення №282 від 19.10.16р. на суму 11 200,00 грн. та № №424 від 23.12.2016р. на суму 90 128,00 грн.; аналіз взаєморозрахунків по рахунку 631 за 01.01.16- 27.02.18 по контрагенту ТОВ МАНТОРГ .

Як вбачається зі змісту вказаних первинних документів, предметом поставки ТОВ МАНТОРГ на користь позивача була щебенева продукція: щебінь фр.0-70 та щебінь фр.0х40.

В ході перевірки встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва по ТОВ МАНТОРГ (код 40645488) внесена інформація від 13.02.2017року №554/8/26-55-21-03. В інформації щодо відпрацювання вказаного підприємства зазначено, що в ході виконання доручень слідчого опитано директора та засновника ТОВ МАНТОРГ (код 40645488) ОСОБА_1, який повідомив, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства непричетний. Всі первинні документи від імені ТОВ МАНТОРГ підписано громадянином ОСОБА_1, що значиться керівником вказаного товариства. Разом з тим, зі змісту пояснень, наданих вказаною особою, вбачається, що такий не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ МАНТОРГ , та розповів, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Відповідно до Акту від 14.03.2018р. №132/26-15-14-01-05/35837636 контролюючий орган в ході перевірки встановив, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) за період з моменту реєстрації 11.07.2016, по дату акта встановлено придбання ТОВ МАНТОРГ : алкогольних виробів, цигарок, курей, риби, статистичних послуг.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ МАНТОРГ зареєструвало на адресу ТОВ БК СД у вересні 2016 року податкові накладні з номенклатурою: щебінь фр.0-70 на суму податку на додану вартість 10652,4 грн., щебінь фр.0х40, на суму податку на додану вартість 6235,6 грн. Між тим, серед зареєстрованих в ЄРПН від постачальників на адресу ТОВ МАНТОРГ податкових накладних з номенклатурою: щебінь фр.0-70, щебінь фр.0х40 не встановлено.

Отже данні, встановлені перевіркою, свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу, неможливо встановити походження товару, а саме: щебінь фр.0-70, щебінь фр.0х40, що був реалізований ТОВ МАНТОРГ на адресу ТОВ БК СД у вересні 2016 року, оскільки по ланцюгу постачання придбання зазначених товарів не встановлено .

По взаємовідносинам з ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ судом встановлено, що між ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (Постачальник) та ТОВ БК СД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 02.08.2016р. №0208-2/2016.

Згідно умов укладеного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві щебеневу продукцію (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

На підтвердження здійснення вказаних операцій з ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ , Позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) від 30.08.2016 №3008/1, від 29.08.2016 №2908/2, від 29.08.2016 №2908/1, від 26.08.2016 №2608/2, від 26.08.2016 №2608/1, 25.08.2016 №2508/3, від 25.08.2016 №2508/2, від 25.08.2016 №2508/1, від 24.08.2016 №2408/3, від 24.08.2016 №2408/2, від 24.08.2016 №2408/1, від 23.08.2016 №2308/1, від 22.08.2016 №2208/2, від 22.08.2016 32208/1, від 31.08.2016 №3108/3, від 31.08.2016 №3108/2, 31.08.2016 №3108/1, від 30.08.2016 №3008/1, від 28.08.2016 №2808/1, від 26.08.2016 №2608/1, від 25.08.2016 №2508/3, від 25.08.2016 №2508/2, від 25.08.2016 №2508/1, від 24.08.2016 №2408/3, від 24.08.2016 №2408/2, від 24.08.2016 №2408/1, від 23.08.2016 №162308/1, від 22.08.2016 №160822/1; платіжні доручення: № 215 від 08.09.2016р. на суму 118 356,00 грн., № 242 від 16.09.2016р. на суму 19 850,00 грн., № 248 від 21.09.2016р. на суму 169 105,60 грн.; накладні № 14 від 30.08.2016р. на загальну суму 118 356,00 грн., № 20 від 31.08.2016р. на суму 16 218,00 грн., № 21 від 31.08.2016р. на суму 172 737,60 грн.; аналіз взаєморозрахунків по рахунку 631 за 01.01.16р. - 27.02.18р. по контрагенту ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ .

Як вбачається зі змісту вказаних первинних документів, предметом поставки ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ на користь позивача була щебенева продукція: щебінь фр. 10x20, щебінь фр.40x70 та щебінь фр.0х40.

В ході перевірки встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва по ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (код 40502856) внесена інформація від 06.02.2017 року №129/8/26-55-21-03. В інформації щодо відпрацювання вказаного підприємства зазначено, що в ході виконання доручень слідчого опитано директора та засновника ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (код 40502856) ОСОБА_2, який повідомив, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства непричетний. Всі первинні документи від імені ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (код 40502856) підписано громадянином ОСОБА_2, що значиться керівником вказаного товариства. Разом з тим, зі змісту пояснень, наданих вказаною особою, вбачається, що такий не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ (код 40502856), та розповів, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Відповідно до Акту від 14.03.2018р. №132/26-15-14-01-05/35837636 контролюючий орган в ході перевірки встановив, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) за період з моменту реєстрації 01.07.2016р. по дату акта встановлено придбання ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ : курей, хлібу, свинини, наборів Лялька з коляскою , ляльки пластмасової, форелі; напоїв, скриньки для коштовностей, наметів тощо.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ зареєструвало на адресу ТОВ БК СД у серпні 2016 року податкові накладні з номенклатурою: щебінь фр. 10*20 на суму податку на додану вартість 2703 грн., щебінь фр.40х70 на суму податку на додану вартість 28789,6 грн., щебінь фр.0х40 на суму податку на додану вартість 19726 гривень.

Проте, серед зареєстрованих в ЄРПН від постачальників на адресу ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ податкових накладних з номенклатурою: щебінь фр. 10x20, щебінь фр.40x70, щебінь фр.0х40 не встановлено.

Отже данні, встановлені перевіркою свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу, неможливо встановити походження товару, а саме: щебінь фр.10x20, щебінь фр.40х70, щебінь фр.0х40, що був реалізований ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ на адресу ТОВ БК СД у серпні 2016 року, оскільки по ланцюгу постачання придбання зазначених товарів не встановлено. .

По взаємовідносинам з ТОВ ЮНІВЕСТ ІНВЕСТ судом встановлено, що між ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ (Постачальник) та ТОВ БК СД (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 03.11.2016р. № Ю/16-0311-1.

Згідно умов Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві щебеневу продукцію (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

На підтвердження здійснення операцій з ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ Позивачем надано суду: копії товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) від 21.11.2016 №Ю/2111/1, від 21.11.2016 №Ю/2111/2, від 22.11.2016 №Ю/2211/2, від 23.11.2016 №Ю/2311/1, від 23.11.2016 №Ю/2611/2, від 22.11.2016 №Ю/2211/1, від 24.11.2016 №Ю/2411/2, від 24.11.2016 №Ю/2411/1, від 25.11.2016 №10/2511/2, від 21.11.2016 №Ю/2111/2, від 23.11.2016 №Ю/2311/2, від 24.11.2016 №10/2411/2, від 24.11.2016 №Ю/2411/1, від 23.11.2016 №Ю/2311/1, від 22.11.2016 №Ю/2211/2, від 25.11.2016 №Ю/2511/2, від 25.11.2016 №Ю/2511/1, від 30.11.2016 №Ю/3011/2, від 29.11.2016 №Ю/291/2, від 29.11.2016 №Ю/2911/1, від 30.11.2016 №Ю/3011/1, від 24.11.2016 №Ю/2411/3, від 25.11.2016 №Ю/2511/2, від 25.11.2016 №Ю/2511/3, від 28.11.2016 №Ю/2811/1, від 28.11.2016 №Ю/2811/2, від 28.11.2016 №Ю/2811/3, від 29.11.2016 №Ю/2911/3, від 30.11.2016 №Ю/3011/3; платіжні доручення: № 407 від 19.12.2016р. на суму 33 000,00 грн., № 426 від 23.12.2016р. на суму 166 980,80 грн., № 431 від 26.12.2016р. на суму 100 000,00 грн.; накладні: № Ю-00054 від 30.11.2016р. на загальну суму 148 041,60 грн., № Ю-00055 від 30.11.2016р. на суму 151 939,20 грн.; аналіз взаєморозрахунків по рахунку 631 за 01.01.16- 27.02.18 по контрагенту ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ .

Як вбачається зі змісту вказаних первинних документів, предметом поставки з ТОВ ЮНІВЕСТ ІНВЕСТ на користь позивача була щебенева продукція: щебінь фр.40х70, фр.20х40, щебенево-піщана суміш фр.0,05-40мм, фр.0,05-70мм.

В ході перевірки встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва по ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ (код 40821979) внесена інформація від 14.03.2017 року №894/8/26-55-21-05. В інформації щодо відпрацювання вказаного підприємства зазначено, що в ході виконання доручень слідчого опитано директора та засновника ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ (код 40821979) ОСОБА_3, яка повідомила, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства непричетна. Договір купівлі-продажу та всі первинні документи від імені ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ підписано громадянкою ОСОБА_4, що значиться керівником вказаного товариства. Разом з тим, зі змісту пояснень, наданих вказаною особою, вбачається, що така не мала жодного відношення до створення та діяльності ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , та розповіла, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Відповідно до Акту від 14.03.2018р. №132/26-15-14-01-05/35837636 контролюючий орган в ході перевірки встановив, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) за період з моменту реєстрації 09.09.2016, по дату акта встановлено придбання ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ : мобільних телефонів, цигарок, блоків газобетонних, фруктів, паперу, флеш пам'яті, курей, пекарських виробів, одягу, дитячого харчування тощо.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ Юнівест-Інвест зареєструвало на адресу ТОВ БК СД у листопаді 2016 року податкові накладні з номенклатурою: щебінь фр.40х70, фр.20х40 на суму податку на додану вартість 24673,6 грн., щебенево-піщана суміш фр.0,05-40мм, фр.0,05-70мм на суму податку на додану вартість 25323,2 гривень. Серед зареєстрованих в ЄРПН від постачальників на адресу ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ податкових накладних з номенклатурою: щебінь фр.40х70, фр.20х40, щебенево-піщана сумішфр.0,05-40мм, фр.0,05-70 мм не встановлено.

Отже данні, встановлені перевіркою свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу, неможливо встановити походження товару, а саме щебінь фр.40х70, фр.20х40, щебенево-піщана суміш фр.0,05- 40мм, фр.0,05-70мм, що був реалізований ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ на адресу ТОВ БК СД у листопаді 2016 року, оскільки по ланцюгу постачання придбання зазначених товарів не встановлено. .

Відповідно до п. 74.3. ст. 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (nn.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4): податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Тобто, під час проведення тих чи інших перевірок, контролюючий орган використовує податкову інформацію щодо платників податків для складання висновків щодо перевірок, оскільки при дослідженні реальності господарських операцій аналізу підлягає не тільки первинна документація, а й можливість та здатність учасників господарських операцій виконати свої зобов'язання в рамках тих чи інших угод.

Як встановлено в ході судового розгляду, предметом поставки з боку ТОВ МАНТОРГ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ ЮНІВЕСТ ІНВЕСТ на користь позивача під час здійснення розглядуваних операцій була щебенева продукція: щебінь фр.0-70, щебінь фр.0х40, щебінь фр.40х70, щебінь фр.20х40, щебенево-піщана суміш фр.0,05-40мм, фр.0,05-70мм.

У той же час в ході аналізу дослідженої під час перевірки податкової інформації відносно вказаних контрагентів, зокрема, при опрацюванні даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) було встановлено, що вказані підприємства протягом періоду, що перевірявся, здійснювали придбання зовсім іншої номенклатури товарів - алкогольних виробів, цигарок, курей, хлібу, свинини, риби, напоїв, скриньок, наметів, мобільних телефонів, цигарок, блоків газобетонних, фруктів, паперу, одягу, дитячого харчування, тощо.

При цьому жоден з вказаних підприємств згідно наведеної податкової інформації не здійснював придбання продукції, яка подальшому була реалізована Позивачу - щебеневої продукції.

Крім того, в ході перевірки було встановлено відсутність у ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ МАНТОРГ трудових ресурсів, земельних ресурсів та транспортних засобів, свідчить про неможливість здійснення ними власного виробництва товару (щебню фр.10*20, фр. 40*70, фр.0*40, фр.0*70, щебню фр.40*70, фр.20*40, щебнево-піщаної суміші фр.0,05-40 мм, фр.0,05-70мм.) для його подальшої реалізації ТОВ Будівельна компанія СД .

Наведене вище свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Будівельна компанія СД щебня у ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ МАНТОРГ у зв'язку з тим, що не встановлено факту придбання (вироблення) вказаними підприємствами відповідного товару.

Таким чином, в ході проведеної перевірки контролюючим органом обґрунтовано було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ і ТОВ МАНТОРГ з огляду на відсутність можливості у вказаних учасників господарських операцій виконати свої зобов'язання в рамках укладених угод.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення вимог п. 198,3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ МАНТОРГ на загальну суму 118 103,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2016 року у сумі 51 219,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 16 888,00 грн., за листопад 2016 року у сумі 49 997,00 грн.

Відповідно пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтями 138 - 140 ПКУ встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Отже, в порушення ст. 134 ПК України та ст. 9 Закону № 996-XIV позивачем до складу Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 Звіту про фінансові результати (ф.№2-м), безпідставно віднесено витрати з придбання щебеневої продукції (щебеню фр. 10x20, щебеню фр.40x70, щебеню фр.0х40., щебеню фр.0-70, щебеню фр.0х40, щебеню фр.40х70, фр.20х40, щебенево-піщаної суміші фр.0,05-40мм, фр.0,05-70мм), які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, у результаті чого підприємством завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 590 515,00 грн. (у тому числі за 2016 рік у сумі 590 515,00 грн.).

Разом з тим, операція з надання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню витрат, оскільки призводить до зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі витрат поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в інших витратах рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

При цьому, ст.ст. 138 - 140 ПК України не передбачено окремого виду різниць, який би зобов'язував платників податку коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму наданої безповоротної фінансової допомоги.

Отже, ТОВ Будівельна компанія СД перераховані кошти в розмірі 708 618,00 грн. на розрахункові рахунки ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ , ТОВ МАГТОРГ та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ ) необхідно віднести до складу Інших витрат рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: за 2016 рік у сумі 708 618 грн.

Зазначене призвело до заниження Інші витрати рядок 2270 Звіту про фінансові результати ТОВ Будівельна компанія СД на загальну суму 708 618 грн (у тому числі за 2016 рік у сумі 708 618 грн.).

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі № 804/11607/13-а, від 20.02.2018р. у справі № 818/920/17, від 13.02.2018р. у справі № 820/1975/17.

Суд також враховується, що в ході відпрацювання вказаних підприємств-контрагентів позивача було опитано директора та засновника ТОВ МАНТОРГ ОСОБА_1, директора та засновника ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ ОСОБА_2, директора та засновника ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ ОСОБА_3, які повідомили, що до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ МАНТОРГ , відповідно, вони не причетні, не мали жодного відношення до створення та діяльності вказаних підприємств, жодної документації від імені вказаних товариств не підписували.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ САЙЛЕНС ПРАЙМ та ТОВ МАНТОРГ не спричинили настання реальних правових наслідків.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем не подано будь-яких доказів щодо спростування вказаних висновків.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій