Постанова

від 10.09.2019 по справі 826/9966/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9966/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СД на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СД до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р від 04 квітня 2018 року № 0003991401, № 00040011401, винесені відповідачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг та ТОВ Юнівест-Інвест реально відбулись, мали наслідком зміни майнового стану сторін, та за результатами їх здійснення оформлено відповідні первинні документи, що були подані як до податкового органу так і до матеріалів справи, що в повній мірі підтверджують правомірність формування позивачем показників податкової звітності у формі валових витрат та податкового кредиту за наслідком здійснених господарських операцій з придбання товарів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань і обов`язок підтвердити правомірність виникнення такого права покладається на платника-покупця товарів, а надані позивачем документи не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки вони були сформовані за відсутності реального здійснення відображених в них господарських операцій з придбання товарів у контрагентів позивача, вони не містять всіх обов`язкових реквізитів, контрагенти позивача не подавали податкової звітності, інформація щодо об`єктів оподаткування, земельних ресурсів, транспортних засобів та трудових ресурсів у останніх відсутня, а керівники ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг та ТОВ Юнівест-Інвест , від імені яких підписано договори та інші документи, заперечують свою причетність до діяльності вказаних товариств та факт підписання будь-яких документів.

В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Інформацію про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження отримано сторонами 13 та 15 липня 2019 року засобами поштового зв`язку, та з цієї дати до моменту розгляду справи по суті жодних заяв щодо переходу розгляду справи у відкрите судове засідання до суду не надходило.

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28 лютого 2018 року по 05 березня 2018 року, на підставі направлення від 28 лютого 2018 року №333/26-15-14-01-05 та відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Будівельна компанія СД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Сайленс Прайм за період серпень 2016 року, ТОВ Манторг за період вересень 2016 року, ТОВ Юнівест-Інвест за період листопад 2016 року, за наслідком якої складено акт від 14 березня 2018 року №132/26-15-14-01-05/35837636 (а.с.23), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 106293,00 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 106293,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 118103,00 грн, в тому числі по періодам: за серпень 2016 року у сумі 51219,00 грн, вересень 2016 року - 16888,00 грн, за листопад 2016 року - 49997,00 грн.

За наслідками розгляду поданих позивачем заперечень на вказаний акт перевірки (а.с.55), рішенням від 30 березня 2018 року №12946/10/26-15-14-01-05 (а.с.61) висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

04 квітня 2018 року, на підставі акта перевірки акт від 14 березня 2018 року №132/26-15-14-01-05/35837636 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми Р :

- №000399140 (а.с.21), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 132866,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 106293,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26573,00 грн;

- №0004001401 (а.с.24), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 147629,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 118103,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29526,00 грн.

Позивачем подано скаргу від 12 квітня 2018 року №18-0412/1 на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с.67), за наслідками розгляду якої рішенням ДФС від 29 травня 2018 року №18639/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.17) податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками, які згідно податкової інформації не здійснював придбання продукції, яка в подальшому була реалізована позивачу - щебеневої продукції, а правочини між позивачем та ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг та ТОВ Юнівест-Інвест не спричинили настання реальних правових наслідків.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг , ТОВ Юнівест-Інвест .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ Манторг (постачальник), ТОВ Сайленс Прайм (постачальник) та ТОВ Юнівест-Інвест (постачальник) укладено аналогічні за умовами договори купівлі-продажу від 16 вересня 2016 року №М-1011 (а.с.72), від 02 серпня 2016 року №0208-2/2016 (а.с.89) та від 03 листопада 2016 року №Ю/16-0311-1 (а.с.126), за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві щебеневу продукцію, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договорів). Номенклатура замовленої продукції відображається в рахунках-фактурах та накладних (п.1.2 договорів). Відповідно до п.2.1 договорів у накладній вказується: вид продукції, кількість, місце поставки, ціна товару, а також інші відомості, необхідні для здійснення поставки. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати, впродовж трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, або оплати товару за домовленістю сторін (п.2.4). Товар, що поставляється повинен відповідати за якістю діючим стандартам або технічним умовам (п.3.1 договору). Поставка здійснюється за домовленістю автотранспортом постачальника або продавця (п.3.5 договору).

З метою підтвердження фактичного виконання умов договору від 16 вересня 2016 року №М-1011 (а.с.72), укладеного з ТОВ Манторг , позивачем подано до суду аналіз взаєморозрахунків (а.с.71) на загальну суму 101328,00 грн, платіжні доручення від 19 жовтня 2016 року №282 та від 23 грудня 2016 року №424 (а.с.74-75) на загальну суму 101328,00 грн, накладну від 30 вересня 2016 року №15 на загальну суму з ПДВ - 63914,40 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 05 вересня 2016 року по 08 вересня 2016 року (а.с.76-82), накладну від 30 вересня 2016 року №16 на загальну суму з ПДВ - 37413,60 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 21 по 22 вересня 2016 року (а.с.83-87).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по договору від 02 серпня 2016 року №0208-2/2016 (а.с.89), укладеному з ТОВ Сайленс Прайм , матеріали справи містять аналіз взаєморозрахунків (а.с.88) на загальну суму 307311,60 грн, платіжні доручення від 08 вересня 2016 року №215, від 16 вересня 2016 року №242 та від 21 вересня 2016 року №248 (а.с.91-93) на загальну суму 307311,60 грн, накладну від 30 серпня 2016 року №14 на загальну суму з ПДВ - 118356,00 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 24 серпня 2016 року по 30 серпня 2016 року (а.с.94-105), накладну від 31 серпня 2016 року №20 на загальну суму з ПДВ - 16218,00 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 22 по 23 серпня 2016 року (а.с.106-109), накладну від 31 серпня 2016 року №21 на загальну суму з ПДВ - 172737,60 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 22 по 31 серпня 2016 року (а.с.110-124).

З метою підтвердження здійснення господарських операцій за договором від 03 листопада 2016 року №Ю/16-0311-1 (а.с.126), укладеного з ТОВ Юнівест-Інвест , до суду подано аналіз взаєморозрахунків (а.с.125) на загальну суму 299980,80 грн, платіжні доручення від 19 грудня 2016 року №407, від 23 грудня 2016 року №426 та від 26 грудня 2016 року №431 (а.с.128-130) на загальну суму 299980,80 грн, накладну від 30 листопада 2016 року №Ю-00054 на загальну суму з ПДВ - 148041,60 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 21 по 25 листопада 2016 року (а.с.131-148), накладну від 30 листопада 2016 року №Ю-00055 на загальну суму з ПДВ - 151939,20 грн та товарно-транспортні накладні до неї за період з 24 по 30 листопада 2016 року (а.с.149-161).

Також позивачем подано до суду договір про надання послуг спеціальної будівельної техніки від 11 березня 2015 року №15-1103/1 (а.с.162), укладений з ФОП ОСОБА_4 (виконавець), відповідно до якого останній надає позивачу послуги спеціальної будівельної техніки на будівельних об`єктах замовника, складені за цим договором акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення щебенево-піщаної суміші та щебня, платіжні доручення по оплаті отриманих послуг (а.с.166-176), а також договір на розвантажувально-навантажувальні послуги та послуги зберігання від 14 квітня 2016 року №16/04-14/1 (а.с.176), укладений з ТОВ Річі (виконавець), за яким останній зобов`язується надавати позивачу послуги розвантажувально-навантажувальні та зберігання товарно-матеріальних цінностей (щебеневою продукції, відсіву та піску) на території бази в с.Троєщина, вул.Леніна, 24, Київської області.

На підтвердження наявності економічної мети зазначених операцій з постачання щебеневої продукції в матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.178) щодо підприємства позивача, за яким основним видом діяльності останнього за КВЕД є 42.11 Будівництво доріг і автострад та ліцензію ДАБІ України від 25 серпня 2016 року №31-Л (а.с.184) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів транспортної інфраструктури - доріг автомобільних.

В той же час, за умовами договорів купівлі-продажу продажу від 16 вересня 2016 року №М-1011 (а.с.72), від 02 серпня 2016 року №0208-2/2016 (а.с.89) та від 03 листопада 2016 року №Ю/16-0311-1 (а.с.126) у накладній вказується місце поставки товару, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати, впродовж трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, або оплати товару за домовленістю сторін, товар, що поставляється повинен відповідати за якістю діючим стандартам або технічним умовам.

Натомість, матеріали справи не містять жодних документів, які б свідчили про належну якість товару, що поставлявся позивачу, відсутні будь-які сертифікати походження чи відповідності щебеневої продукції діючим стандартам або технічним умовам. Позивачем не надано рахунків-фактур, за якими здійснюється оплата товару. Доказів домовленості між сторонами про інший порядок розрахунків ніж 100% попередньої оплати матеріали справи не містять, проте з наданих позивачем документів вбачається, що поставка товару здійснювалась до проведення розрахунків між позивачем та контрагентами, всупереч наведеним умовам договорів. Накладні на поставку товарів від контрагентів не містять жодної інформації про місце поставки товару, як це передбачено умовами наведених вище договорів. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, поставки товару відбувались до формування накладних, за якими товар мав бути відвантажений.

Колегія суддів також звертає увагу, що у поданих до суду товарно-транспортних накладних відсутнє розшифрування підписів осіб, що здійснили здачу та прийняття товару, що перевозився, бухгалтеру та особи, що дозволила відпуск, а лише проставлено печатки підприємств, відсутня інформація про довіреність вантажоодержувача, не зазначено номери посвідчень водіїв, відсутні конкретні пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси.

Як вбачається з матеріалів справи та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівниками контрагентів позивача, які підписували договори та накладні визначено: ТОВ Манторг - ОСОБА_1 ; ТОВ Сайленс Прайм - ОСОБА_2 ; ТОВ Юнівест-Інвест - ОСОБА_3 .

З наявних в матеріалах справи копій письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.242-246) вбачається, що останні заперечують свою причетність до діяльності вказаних підприємств і жодної документації від імені вказаних товариств не підписували.

Документи, видані від імені суб`єктів господарювання - контрагентів позивача не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт придбання товарів, оскільки вказані обставини є доказом неналежного виконання договірних відносин та штучності укладених правочинів.

З наведеним висновком погоджується Верховний Суд у своїй постанові від 30 серпня 2019 року у справі №2а-12436/11/2670.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до основного виду діяльності ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм та ТОВ Юнівест-Інвест за КВЕД належить 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля , в той же час, як встановлено відповідачем під час аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних (номенклатури придбаного та реалізованого товару) не встановлено, що зазначені підприємства придбавали товар (щебінь та щебеневу суміш), яка в подальшому була реалізована ними позивачу.

Також контролюючим органом встановлено відсутність інформації про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, щодо земельних ресурсів, про наявність транспортних засобів, трудових ресурсів.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних пунктом навантаження товару, що придбавався у всіх трьох контрагентів позивача визначено вул . Промислова м.Київ (без зазначення конкретного номеру), в той же час, відповідно до місця знаходження та реквізитів сторін, зазначених у договорах купівлі-продажу продажу від 16 вересня 2016 року №М-1011 (а.с.72), від 02 серпня 2016 року №0208-2/2016 (а.с.89) та від 03 листопада 2016 року №Ю/16-0311-1 (а.с.126), місцем знаходження: ТОВ Манторг є м.Київ, вул.Печерський Узвіз, 5; ТОВ Сайленс Прайм є Київська обл., м.Бровари, вул.Рокосовського, 2; ТОВ Юнівест-Інвест є м.Київ, просп.Перемоги, 5а, оф.19.

Будь якої інформації щодо наявності у вказаних контрагентів власних або орендованих приміщень, складів, техніки за адресою вул.Промислова м.Київ матеріали справи не містять, а контролюючим органом встановлено їх відсутність.

Надання позивачем до матеріалів справи копії договору на розвантажувально-навантажувальні послуги та послуги зберігання від 14 квітня 2016 року №16/04-14/1 (а.с.176), укладений з ТОВ Річі щодо проведення вказаних робіт за адресою Київська обл., с.Троєщина, вул . Леніна , 24 свідчить про наявність у позивача можливості здійснювати навантаження та розвантаження товару за вказаною адресою, однак не підтверджує наявності можливості здійснити навантаження придбаного у контрагентів товару за адресою вул.Промислова м.Київ.

Подані акти здачі-прийняття робіт за наслідком виконання умов договору надання послуг спеціальної будівельної техніки від 11 березня 2015 року №15-1103/1 (а.с.162), укладений з ФОП ОСОБА_4 щодо перевезення щебня та щебенево-піщаної суміші не містять інформації щодо місця завантаження та товариства постачальника, а тому не підтверджують факт поставки товару від ТОВ Манторг , ТОВ Сайленс Прайм і ТОВ Юнівест-Інвест до позивача.

У відповідності до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Умовами реалізації права платника на формування валових витрат та податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, формальна наявність договорів, накладних та платіжних доручень не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що в розглядуваному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Вказані факти з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, розцінюються як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

Платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі №2а-12436/11/2670, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене вище, об`єми поставленого товару, відсутність основних засобів та трудових ресурсів у контрагентів позивача, в сукупності із встановленими судом фактами, наявні підстави для обґрунтованого висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем і ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг та ТОВ Юнівест-Інвест .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку врахування витрат при проведенні господарських операцій та формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №807/2202/15 (876/7243/16), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку по операціям з ТОВ Сайленс Прайм , ТОВ Манторг та ТОВ Юнівест-Інвест , з огляду на наявність сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентами за договорами купівлі-продажу від 16 вересня 2016 року №М-1011 (а.с.72), від 02 серпня 2016 року №0208-2/2016 (а.с.89) та від 03 листопада 2016 року №Ю/16-0311-1 (а.с.126) і при винесенні 04 квітня 2018 року податкових повідомлень-рішень №0003991401, № 00040011401 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог законодавства, у зв`язку з чим права позивача, як платника податків, за захистом яких останній звернувся до суду, відповідачем не порушені та відсутні підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СД - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 10 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма