Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/3944/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/549/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, головуючий суддя - Карп як О.О., ухвалене о 15:51 год. у м. Львові, повний текст якого складено 15.12.2018 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМБУД про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року позивач - ГУ ДФС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ТзОВ ЛЕМБУД , в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМБУД (код ЄДРПОУ 39780161), що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки на підставі наказу позивача, відтак наявні підстави для застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках платника податків у банківських установах.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскільки відповідачем відмовлено в допуску працівників контролюючого органу до проведення документальної перевірки, то існують всі наявні підстави для застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах .

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕМБУД знаходиться на обліку платників податків у Личаківській ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області. Товариство внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєно код ЄДРПОУ 39780161.

18.10.2018 року Головним управління ДФС у Львівській області прийнято наказ №4784 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ЛЕМБУД (код ЄДРПОУ 39780161) з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Профітплюс (код ЄДРПОУ 40155104) та ТОВ ОСОБА_1 мото за травень 2017 року та ТзОВ Край Транс (код ЄДРПОУ 37132642) за лютий 2017 року.

На підставі п.п. 16.1.5, п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 п.п. 78.1.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України на наказу ГУ ДФС у Львівській області від 18.10.2017 року №4784 виписано направлення на позапланову виїзну перевірку відповідача від 18.10.2017 року за №7964.

18 жовтня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТзОВ ЛЕМБУД (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115Б) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача.

У допуску до проведення перевірки керівником позивача, ОСОБА_2, було відмовлено у зв язку з відсутністю підстав для її проведення, про що складено акт за №523/13-01-14-12 від 18.10.2017 року.

26 жовтня 2018 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства, на підставі статті 94 ПК України.

Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв язку із недопуском до проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не подано доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для його погашення, то відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями п.п. 94.4-94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Колегія суддів зазначає, що п.п. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України передбачено припинення адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти не у зв язку з наявністю у відповідача податкового боргу та відсутністю майна для погашення такого боргу, а у зв язку з недопуском працівників контролюючого органу до проведення перевірки. Будь-яких доказів того, що на час виникнення спірних правовідносин у відповідача був податковий борг позивач не надав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстави для застосування податковим органом арешту коштів платника податків на рахунках, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №820/4710/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі №813/3944/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 15.02.2019 року.