Рішення

від 12.02.2019 по справі 922/3291/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3291/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест", м. Харків про виселення та стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (відповідач), в якій просило суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень, які розташовані у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. №085057, літ.А-1), загальною площею 5,4 кв.м, за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебувають на балансі структурного підрозділу "Господарська служба" регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойку в сумі 7914,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач в порушення ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 5.10 договору оренди № 5714-Н від 11.03.2014 орендоване майно позивачу не повернув та до теперішнього часу продовжує безпідставно користуватися спірним майном, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України останньому нарахована неустойка в сумі 7914,80 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Позивач, через канцелярію суду 21.12.2018 за вх.№ 35606, надав заяву (№ НЮ-12/563), яка судом долучена до матеріалів справи. Згідно даної заяви позивач просив суд закрити провадження у справі в частині виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення, стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру та повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору у цій частині позову, у зв'язку з визнанням відповідачем позову в частині виселення з приміщення до початку розгляду справи по суті, що підтверджується підписаним відповідачем актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна по договору від 11.03.2014 №5714-Н, звільненням орендованого майна.

Представник відповідача, через канцелярію суду 14.01.2019 за вх.№ 846, надав клопотання про об'єднання позовів, яке судом було залишено без розгляду за заявою представника відповідача.

Відповідач, через канцелярію суду 21.01.2018 за вх.№ 1611, надав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що даний позов є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію суду 29.01.2018 за вх.№ 2490, надав відповідь на відзив, у якій просив суд позовні вимоги задовольнити, з урахуванням заяви (№ НЮ-12/563), задовольнити в повному обсязі.

29.01.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.02.2019 о 09:20.

04.02.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 12.02.2019 о 14:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з урахуванням заяви позивача № НЮ-12/563.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки представника не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 березня 2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна в Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (орендар) був укладений договір оренди № 5714-Н (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інд. № 085057, літ. А-1) (далі - майно), загальною площею 5,4 кв.м, за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу Господарська служба державного підприємства Південна залізниця (балансоутримувач).

У зв'язку з утворенням публічного акціонерного товариства Українська залізниця та на підставі ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна 22.02.2016 між сторонами було укладено додатковий договір № П/НА-16250/НЮ до договору оренди нерухомого майна від 11.03.2014 № 5714-Н.

Пунктом 1 додаткового договору № П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 було встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 11.03.2014 № 5714-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно пункту 7 додаткового договору № П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01 грудня 2015 року.

22.02.2016 між сторонами було складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за договором.

Додатковими договорами №1 - №9 до договору оренди сторони продовжили термін дії договору до 31 березня 2018 включно (п.10.1 договору).

Згідно пункту 3.11. договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Пунктом 10.4. договору було передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.

Пунктом 10.9. договору було передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання.

Згідно п. 10.10. договору майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Відповідно до п.10.11. договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди припинив свою дію з 01.04.2018 року. Про не продовження строку дії договору позивач повідомляв відповідача наступними листами: від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/183, від 17.05.2018 № Н-31/74, від 30.05.2018 № Н-31/86, від 17.07.2018 № ЦЦЮ-13/420, від 17.07.2018 № НКМ-16/487.

30.11.2018 року між сторонами був складений акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди від 11.03.2014 № 5714-Н.

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 30.11.2018 до договору оренди від 11.03.2014 № 5714-Н орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом, що знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, площею 5,4 кв.м.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі коли наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за весь час прострочення, і така відповідальність також була передбачена сторонами у пункті 10.11. договору від 11.03.2014 № 5714-Н, суд, враховуючи зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 23.05.2018 по 30.09.2018 у розмірі 7914,80 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що надані до матеріалів справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 7914,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заяву позивача № НЮ-12/563, позивачу слід повернути 881,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1386424 від 26.11.2018, а решту судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (юридична адреса: 61052, м. Харків, майдан Привокзальний, 1-А; поштова адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 32, офіс 311, код ЄДРПОУ 37379307) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) неустойку в сумі 7914,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2643,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) з Державного бюджету 881,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1386424 від 26.11.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (юридична адреса: 61052, м. Харків, майдан Привокзальний, 1-А; поштова адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 32, офіс 311, код ЄДРПОУ 37379307).

Повне рішення складено 15.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_2