Постанова

від 14.05.2019 по справі 922/3291/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа № 922/3291/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Хачатрян В.С. ,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Прядка В.О., адвокат за дов.,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Евро Инвест , м. Харків, за вх. №878 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.19 (повний текст складено 15.02.2019, суддя Буракова А.М.) у справі № 922/3291/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Евро Инвест , м. Харків,

про виселення та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (відповідач), в якій просило суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень, які розташовані у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. №085057, літ.А-1), загальною площею 5,4 кв.м., за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебувають на балансі структурного підрозділу "Господарська служба" регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойку в сумі 7914,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач в порушення ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 5.10 договору оренди № 5714-Н від 11.03.2014 орендоване майно позивачу не повернув та до теперішнього часу продовжує безпідставно користуватися спірним майном, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України останньому нарахована неустойка в сумі 7914,80 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

В подальшому, заявою № НЮ-12/563, позивач просив суд закрити провадження у справі в частині виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення, стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру та повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору у цій частині позову, у зв`язку з визнанням відповідачем позову в частині виселення з приміщення до початку розгляду справи по суті, що підтверджується підписаним відповідачем актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна по договору від 11.03.2014 №5714-Н, звільненням орендованого майна.

Господарським судом Харківської області по справі № 922/3291/18 прийнято рішення від 12.02.2019 р. , яким закрито провадження у справі в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (юридична адреса: 61052, м. Харків, майдан Привокзальний, 1-А; поштова адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 32, офіс 311, код ЄДРПОУ 37379307) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) неустойку в сумі 7914,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2643,00 грн.

Повернуто Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) з Державного бюджету 881,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1386424 від 26.11.2018.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Евро Инвест звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно тлумачив закон, також не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Наполягає, що позивач не надав до суду жодного правильного та зрозумілого розрахунку розміру неустойки, що підлягає стягненню за рішенням суду. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих відомостей, що підтверджували б отримання відповідачем повідомлення позивача про відсутність волевиявлення останнього на продовження договору оренди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Евро Інвест на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі № 922/3291/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 р. розгляд справи призначено на 14.05.2019 р.

26.04.2019 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважають, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин справи. Наполягають, що приписи Закону України Про оренду державного та комунального майна , в даному випадку, не застосовуються, оскільки орендодавець ( позивач по цій справі) не є державним підприємством, а відтак у орендодавця відсутній обов`язок укладати з орендарем новий договір оренди або завчасно надавати будь-які пояснення стосовно того, для якої мети витребовувалось майно. Звертають увагу суду, що заявником апеляційної скарги змінено свою позицію щодо обсягу заперечень та в апеляційній скарзі наводяться нові доводи, що не наводилися ним у суді першої інстанції. Вихідні дані, як місячна орендна плата розраховувалися позивачем в порядку погодженому сторонами у пункті 3.3. Договору за кожен місяць, що передував окремому періоду нарахуванню неустойки. У пункті 10.2. Договору сторони передбачили, що його умови, в частині зобов`язання Скаржника щодо оплати орендної плати, зберігають силу до виконання зобов`язання. Враховуючи зміст апеляційної скарги та те, що Скаржник лише після її підготовки змінив свою правову позицію та почав заперечувати правильність розрахунку неустойки, позивач надав розрахунок орендної плати за спірний період. Крім того , листом ПАТ Укрзалізниця від 10.04.2018 р. № ЦЦЮ-13/183 направило на адресу відповідача повідомлення про необхідність привести орендоване майно у належний стан та повернути його з оренди. На цей лист є відповідь заявника апеляційної скарги від 10.05.2018 № 9/05, яка додавалася до матеріалів справи з відзивом на позовну заяву від 18.01.2019р. Зазначене спростовує твердження заявника апеляційної скарги, щодо не отримання останнім листів позивача.

В судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку з неможливістю участі у судовому засіданні представників відповідача.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував. Вважає, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи враховуючи, що ухвалою суду від 25.04.2019 р. явка сторін не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з`явилися у судове засідання, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи

11 березня 2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна в Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (орендар) був укладений договір оренди № 5714-Н (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інд. №085057, літ. А-1) (далі - майно), загальною площею 5,4 кв.м, за адресом: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу Господарська служба державного підприємства Південна залізниця (балансоутримувач).

У зв`язку з утворенням публічного акціонерного товариства Українська залізниця та на підставі ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна 22.02.2016 між сторонами було укладено додатковий договір №П/НА-16250/НЮ до договору оренди нерухомого майна від 11.03.2014 № 5714-Н.

Пунктом 1 додаткового договору № П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 було встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 11.03.2014 № 5714-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно пункту 7 додаткового договору № П/НА-16250/НЮ від 22.02.2016 цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01 грудня 2015 року.

22.02.2016 між сторонами було складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за договором.

Додатковими договорами №1 - №9 до договору оренди сторони продовжили термін дії договору до 31 березня 2018 включно (п.10.1 договору).

Згідно пункту 3.11. договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Пунктом 10.4. договору було передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об`єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.

Пунктом 10.9. договору було передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання.

Згідно п. 10.10. договору майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Відповідно до п.10.11. договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди припинив свою дію з 01.04.2018 року.

Про відсутність наміру продовжувати строк дії договору позивач повідомляв відповідача листами: від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/183, від 17.05.2018 № Н-31/74, від 30.05.2018 № Н-31/86, від 17.07.2018 № ЦЦЮ-13/420, від 17.07.2018 № НКМ-16/487.

30.11.2018 року між сторонами був складений акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди від 11.03.2014 № 5714-Н.

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 30.11.2018 до договору оренди від 11.03.2014 № 5714-Н орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно - нежитлове приміщення у напівпідвалі першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом, що знаходиться за адресом: м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, площею 5,4 кв.м.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції закрив провадження по справі в частині позовних вимог щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест" (код ЄДРПОУ 37379307) з займаних нежитлових приміщень та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна (або іншого) майна від11.03.2014 р. № 5714-Н , який було підписано між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найма (оренди).

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі коли наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за весь час прострочення, і така відповідальність також була передбачена сторонами у пункті 10.11. договору від 11.03.2014 № 5714-Н, суд першої інстанції правомірне прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 23.05.2018 по 30.09.2018 у розмірі 7914,80 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосуються доводів заявника апеляційної скарги.

Посилання заявника апеляційної скарги на не врахування судом першої інстанції приписів ст,17 Закону України Про оренду державного та комунального майна є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди припинив свою дію з 01.04.2018 року.

Позивач про намір не продовжувати дію договору оренди, повідомляв відповідача листами: від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/183, від 17.05.2018 № Н-31/74, від 30.05.2018 № Н-31/86, від 17.07.2018 № ЦЦЮ-13/420, від 17.07.2018 № НКМ-16/487.

Матеріали справи містять лист відповідача (відповідь заявника апеляційної скарги) від 10.05.2018 № 9/05, яка додавалася до матеріалів справи з відзивом на позовну заяву від 18.01.2019р. Зазначене спростовує твердження заявника апеляційної скарги, щодо не отримання останнім листів позивача.

Судова колегія також бере до уваги, що Закон України Про оренду державного та комунального майна покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Позивач не є державним підприємством, а тому спірні правовідносини які склалися між сторонами насамперед регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Що стосується тверджень заявника апеляційної скарги про відсутність розрахунку розміру неустойки.

Як свідчать матеріали справи , на титульній сторінці позовної заяви від 27.11.2018 р. № НЮ-12/541 позивач зазначив ціну позову у розмірі 7914грн 80 коп та додав Розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати орендаря ТОВ Евро Инвест за договором оренди № 5714-Н від 11.03.2014 ) додатком до позовної заяви) в якому здійснено докладний математичний розрахунок ціни позов з розбивкою його на складові елементи.

З відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що він не заперечував з порядком та способом визначення розміру неустойки. Як правильно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою обставиною, на якій ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, шо прямо передбачено ч.4 ст.165 ГПК України.

В той же час, заявник апеляційної скарги змінив свою позицію щодо обсягу заперечень. При цьому, послався лише на не зрозумілість йому проведеного розрахунку

В свою чергу, судова колегія перевірила наданий позивач розрахунок розміру неустойки і вважає, що він є обґрунтованим та виконаний відповідно до умов договору та діючого законодавства.

У відповідності до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (ч.1 ст.74 ГПК України)

Як правильно послався суд першої інстанції, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів ст. 275 ГПК України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Евро Инвест , м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.19 у справі №922/3291/18 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.19 у справі №922/3291/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2019.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.С. Хачатрян