Постанова

від 15.02.2019 по справі 319/1173/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.02.2019 Справа № 319/1173/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 319/1173/18Головуючий у 1-й інстанції Хамзін Т.Р. Повний текст рішення складено 02.11.2018 року. Пр. № 22-ц/807/776/19Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-8), який в подальшому уточнив (а.с.71-78) та просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області №9-к від 18.07.2018 року Про звільнення ОСОБА_3П. ;

- поновити ОСОБА_3 на роботі сторожем з повною матеріальною відповідальністю у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області;

- стягнути з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.07.2018 року по день винесення рішення по справі;

- стягнути з ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на його користь компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01.07.2010 року його було прийнято за переведенням на роботу до відповідача сторожем з повною матеріальною відповідальністю. 18 липня 2018 року його було звільнено відповідно до наказу №9-к від 18.07.2018 року за ініціативою адміністрації за вчинення прогулів. Вважав, що причини звільнення, зазначені в наказі про звільнення не відповідають обставинам справи, звільнення є незаконним. Прогулів позивач не вчиняв, відпрацював робочий час, домовившись з іншими сторожами та поїхав до сестри у Республіку Білорусь. Дати відсутності на роботі не є робочими днями позивача згідно графіку.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с.19) провадження у цій справі за позовом позивача відкрито.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2018 року (а.с. 139-142) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області №9-к від 18.07.2018 Про звільнення ОСОБА_3П. .

Поновлено ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області сторожем з повною матеріальною відповідальністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2018 по 02.11.2018 включно в розмірі 12884,42 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., всього 13884,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області судовий збір в дохід держави в розмірі 1253,21 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області у своїй апеляційній скарзі (а.с. 150-154) просив рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову позивача у цій справі скасувати, в задоволенні позову позивача відмовити.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (а.с. 156).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 17 грудня 2018 року (а.с.157), справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с.161).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні частини його позовних вимог погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області і лише в оскаржуємій частині (в частині задоволення позовних вимог позивача у цій справі).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково , керувався ст. ст. 193, 140, 235, 237-1, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 141, 265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі в частині їх задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуємій частині рішення погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із наказом №55-к від 01 липня 2010 року ОСОБА_3П прийнятий за переведенням сторожем з повною матеріальною відповідальністю до ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куйбишевської районної ради Запорізької області, який з 22.11.2016 перейменований на ОСОБА_2 центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області, про що зроблений запис в трудовій книжці ОСОБА_4 (а.с. 28).

За затвердженим графіком чергувань на липень 2018 року (а.с.40) ОСОБА_4 повинен був відпрацювати у наступні дати: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 24, 25, 26, 28, 30.

Відповідно до акту № 1 від 07.07.2018 (а.с.41), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 06 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 06.07.2018 по 07.00 годин 07.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

Відповідно до акту №2 від 09.07.2018 (а.с.42), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 08 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 08.07.2018 по 07.00 годин 09.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

Відповідно до акту №3 від 11.07.2018 (а.с.43), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 10 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 10.07.2018 по 07.00 годин 11.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

Відповідно до акту №4 від 13.07.2018 (а.с.44), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 12 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 12.07.2018 по 07.00 годин 13.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

Відповідно до акту №5 від 15.07.2018 (а.с.45), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 14 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 14.07.2018 по 07.00 годин 15.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

Відповідно до акту №6 від 17.07.2018 (а.с.46), складеного працівниками ОСОБА_2 центру, 16 липня 2018 року сторож ОСОБА_4 не вийшов на роботу о 19 годині 00 хвилин та був відсутній на роботі на протязі робочої зміни з 19.00 16.07.2018 по 07.00 годин 17.07.2018. Працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього не змогли, мобільний телефон поза зоною досяжності.

11.07.2018 працівниками ОСОБА_2 центру: ОСОБА_5 - інспектором з кадрів, ОСОБА_6 - водієм, в присутності директора ОСОБА_7 складено акт про те, що працівники центру виїхали за адресою, де проживає сторож ОСОБА_3, який не з'являється на роботі протягом трьох робочих змін. За місцем проживання працівника не виявилось, будинок замкнений. Сусіди повідомили про те, що господар начебто поїхав до Білорус (акт, копія а.с.47).

Того ж числа ОСОБА_3 направлено рекомендованим листом прохання надати письмове пояснення про причини відсутності на роботі протягом трьох робочих змін (а.с.48). Цей документ отриманий позивачем 17.07.2018 (а.с.49).

Згідно письмових пояснень, наданих 18.07.2018 ОСОБА_3 (а.с.50), він не знаходився на роботі з 06.07.2018 по 16.07.2018, оскільки його терміново викликали у зв'язку з хворобою сестри, яка проживає у Білорусі . Повідомити нікого по телефону не міг, оскільки не знав телефону начальника. Він домовився з іншим сторожем, щоб вона відпрацювала за нього - ОСОБА_3

Згідно із письмовими поясненнями сторожа ОСОБА_8 (а.с.51-52), вона працювала замість сторожа ОСОБА_3 з 6 липня 2018 року за його усним проханням по телефону 01.07.2018. Перед цим ОСОБА_9 відпрацював за неї два чергування.

Відповідно до протоколу № 4 засідання представників трудового колективу ОСОБА_2 центру від 18 липня 2018 року (а.с.53-54) прийнято рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_3, сторожа територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).

Згідно із наказом № 9-к від 18 липня 2018 року ОСОБА_4 звільнений за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України 18 липня 2018 року (а.с. 56).

19.07.2018 ОСОБА_3 нараховано на картковий рахунок суму заробітної плати в розмірі 2559,65 грн.(а.с.57).

За п.п. 3.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області (а.с.29-36) у зв'язку з чергуванням сторожів у вечірній та нічний час, та яким неможливо встановити 40-годинний робочий тиждень, то для них застосовується підсумковий облік робочого часу (відповідно до ст. 61 КЗпП України). Такий порядок дозволяє ведення обліку робочого часу за місяць. Сторожі територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області працюють за попередньо складених графіком виходу на роботу. Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Заміни режиму робочого часу або графіку проводиться лише після узгодження з директором ТЦСО.

З Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3П ознайомлений під підпис (а.с.37).

23.11.2016 затверджено посадові обов'язки сторожа ОСОБА_2 центру (а.с.38-39). Згідно із п. 3.7 посадових обов'язків сторож має номер мобільного телефону директора територіального центру соціального обслуговування , знає номери телефонів пожежної частини, поліції тощо.

Відповідно до п. 6.2. посадових обов'язків сторож може змінювати графік роботи тільки за погодженням з дирекцією територіального центру.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що ОСОБА_4 було вручено наказ про звільнення та трудову книжку 18.07.2018, а з позовом до суду він звернувся 04.09.2018, тобто місячний строк для звернення до суду ним пропущений.

Однак, судом першої інстанції при цьому також було правильно встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Більмацького бюро правової допомоги Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.79, 84-86).

23.07.2018 до відповідача було надіслано електронною поштою запит про надання документів, необхідних для оформлення позовної заяви та подачі її до суду. Відповідь на зазначений запит разом з документами надійшла лише 04.09.2018 після направлення повторного запиту до територіального центру 03.09.2018 (а.с.82-83).

Директор територіального центру пояснила, що електронною поштою запит від 23.07.2018 не був отриманий з невідомих причин. Повторний запит надійшов до територіального центру 03.08.2018, наступного дня була надана відповідь.

Тобто ОСОБА_3 здійснив певні заходи щодо звернення до суду та в силу відсутності необхідних документів не зміг звернутися до суду у встановлений строк.

Тому суд першої інстанції правильно вважав, що причини пропуску строку для звернення до суду позивача у цій справі є поважними та строк для звернення із позовною заявою до суду підлягав поновленню.

Проте, має місце невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду в оскаржуємій частині , фактичним обставин цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду першої інстанції в оскаржуємій частині рішення ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи в оскаржуємій частині рішення; надав оцінку доказів сторін у цій справі з порушенням вимог ст. 89 ЦПК України, обмежившись конкретними доказами сторін, не надавши останнім оцінки у їх сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах цієї справи.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у випадку прогулу (в т.ч. відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Встановлено, що позивач в якості поважності причини своєї відсутності на роботі у вищевказані дні та часи, зокрема в період його змін 06,08,10, 12 липня, у своїй пояснювальній відповідачу від 18.07.2018 року (а.с.50) зазначав, що був відсутній на роботі у зв'язку з хворобою сестри, яка проживає у Білорусі . Повідомити нікого по телефону не міг, оскільки не знав телефону начальника. Він домовився з іншим сторожем, щоб вона відпрацювала за нього - ОСОБА_3

Проте, позивач ОСОБА_3 не надав суду у матеріали цієї справи жодних належних, допустимих доказів на підтвердження хвороби сестри, яка проживає у Білорусі .

Посилання позивача на те, що він не знав телефону начальника відповідача спростовуються тим, що 23.11.2016 року відповідачем було затверджено посадові обов'язки сторожа ОСОБА_2 центру (а.с.38-39), з якими відповідач був ознайомлений, та за п. 3.7 яких: сторож має номер мобільного телефону директора територіального центру соціального обслуговування , знає номери телефонів пожежної частини, поліції тощо.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Крім того, ОСОБА_3, звертаючись до іншого сторожа ОСОБА_8 з метою, щоб та відпрацювала за нього у вищезазначені зміни, не позбавлений також був можливості спитати в ОСОБА_8 телефон директора територіального центру соціального обслуговування чи попросити останню повідомити директора територіального центру соціального обслуговування, погодити з останнім змінений за їх з ОСОБА_8 усною домовленістю графік роботи (чергувань), пояснити причини його - ОСОБА_3 відсутності на роботі у вказаний період тощо.

Однак, цього зроблено не було.

Відповідно до п. 6.2 вищевказаних посадових обов'язків сторож може змінювати графік роботи тільки за погодженням з дирекцією територіального центру.

При вищевикладених обставинах встановлено, що сторож ОСОБА_3 змінив графік своєї роботи без погодження з дирекцією територіального центру за усною домовленістю з іншим сторожем ОСОБА_8, що також підтверджується поясненнями останньої (а.с.51-52).

Чим також додатково підтверджується той факт, що ОСОБА_3 був ознайомлений із графіком чергувань за липень 2018 року, який розміщується на початку місяця в кімнаті для чергування сторожів.

ОСОБА_3 у своїх поясненнях відповідачу в якості причин своєї відсутності на роботі у вказаний період не зазначав необізнаність його із графіком чергувань, за отриманням копії останнього до відповідача не звертався, в журналі чергувань відповідача у липні 2018 року містяться його - ОСОБА_3 підписи, про обізнаність ОСОБА_3 із графіком чергувань також свідчать пояснення іншого сторожа ОСОБА_8, з якою останній мінявся змінами з порушенням встановленого для цього порядку.

Тобто, ОСОБА_3 без поважних причин без повідомлення та без згоди відповідача був відсутній на роботі у вищевказані дні та часи у липні 2018 року.

Таким чином, встановлено, що відповідачем з дотриманням вимог закону було здійснено звільнення позивача при вищевикладених обставинах, а тому суд першої інстанції мав відмовити позивачеві ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області №9-к від 18.07.2018 Про звільнення ОСОБА_3П. у цій справі (первісні позовні вимоги).

У разі відмови судом у задоволенні вказаних первісних позовних вимог позивача у цій справі, похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі (про поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області сторожем з повною матеріальною відповідальністю; стягнення з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2018 по 02.11.2018 включно в розмірі 12884,42 грн., моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., всього 13884,42 грн.) також не підлягали задоволенню у цій справі.

Оскільки, встановлено, що копія наказу про звільнення та трудова книжка були видані відповідачем позивачеві в день звільнення 18.07.2018 року (копія трудової книжки додавалась позивачем до його позову а.с.12, підпис ОСОБА_3 про ознайомлення на наказі відповідача про звільнення а.с.56), розрахунок по всім сумам заробітної плати, компенсації відповідачем з позивачем проведений своєчасно у повному обсязі (а.с.57-60).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених вимог (ст. 13 ч. 1 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області слід задовольнити; рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2018 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині: визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області №9-к від 18.07.2018 Про звільнення ОСОБА_3П. ; поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області сторожем з повною матеріальною відповідальністю; стягнення з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2018 по 02.11.2018 включно в розмірі 12884,42 грн., моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., всього 13884,42 грн.; стягнення з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області судового збору в дохід держави в розмірі 1253,21 грн. ; допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області слід скасувати; ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області у цій справі відмовити у повному обсязі.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

В силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі відмови позивачеві ОСОБА_3 у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371 - 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 листопада 2018 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині:

- визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області №9-к від 18.07.2018 Про звільнення ОСОБА_3П. ;

- поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області сторожем з повною матеріальною відповідальністю;

- стягнення з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2018 по 02.11.2018 включно в розмірі 12884,42 грн., моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., всього 13884,42 грн.;

- стягнення з ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області судового збору в дохід держави в розмірі 1253,21 грн.:

- допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі у ОСОБА_2 центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області.

скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Більмацької районної ради Запорізької області у цій справі відмовити у повному обсязі.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 15.02.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя ОСОБА_1 ОСОБА_10ОСОБА_11