Постанова

від 12.02.2019 по справі 177/85/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/173/19 Справа № 177/85/18 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г.Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/85/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Веселівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року, яке ухвалено суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області о 10 годині 10 хвилин та повне судове рішення складено 13 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_2, мотивуючи свою позовну заяву тим, що після смерті зазначеної особи відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,420 га, яка розташована за адресою: КСП Южне Веселківської сільської Ради Дніпропетровської області. Також зазначає, що ОСОБА_2 дійсно її батько, оскільки її мати все життя прожила з ним разом без реєстрації шлюбу, крім того даний факт підтверджується актами виконавчого комітету Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. В зв'язку з неможливістю отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт родинних відносин та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що пропустила строк для подачі заяви на прийняття спадщини, оскільки вона юридично необізнана людина та у зв'язку з її хворобою та хворобою онука. Вказує, що в судовому засіданні встановлено що її батьки усе свої життя проживали разом без реєстрації шлюбу, крім того факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 підтверджується актами сільської ради та актом депутатського обстеження. Зазначає, що нею надано достатньо належних доказів на підтвердження позовних вимог, проте судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого виконкомом Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 29.11.2004 року (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку площею 3,420 га, розташовану на території КСП Южне Веселівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

За життя, 19.04.2002 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким спірну земельну ділянку заповів ОСОБА_3, що підтверджується копією заповіту, завіреного секретарем виконкому Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованому в реєстрі за № 66 (а.с. 7).

ОСОБА_3, будучи спадкоємцем за заповітом, у встановлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняла, однак 02 жовтня 2013 року відмовилася від спадщини та не заперечувала, щоб спадщину оформила на своє ім'я ОСОБА_1, про що надала відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с. 48).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 04.10.1975 року, ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 62).

В свідоцтві про народження позивача зазначено, що її матір'ю є ОСОБА_5, запис про батька відсутній (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 13).

На підтвердження факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем надано акти від 27 квітня 2017 року, посвідчені секретарем Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, які складені депутатом Веселіської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та мешканцями с. Нова Зоря Криворізького району Дніпропетровської області, в яких зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживав до дня смерті по АДРЕСА_1 та фактично був батьком заявниці (а.с. 15-16) та довідку Веселівської сільської ради 29.11.2016 року (а.с. 17), згідно якої ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований та проживав за вищевказаною адресою разом з дружиною ОСОБА_5, яка є матір'ю позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрутованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування передбачено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на момент вчинення цих дій.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою пропущено строк, визначений для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, сплив 27 травня 2005 року, із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього ОСОБА_1 звернулася 12 липня 2013 року та 03 жовтня 2013 року постановою державного нотаріуса Криворізької районної державної нотаріальної контори Деркач Я.В. їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с. 9), а позов до суду позивач пред'явила 22 січня 2018 року, тобто пропущений нею строк, як для подання заяви про прийняття спадщини, так і для звернення до суду із заявою про надання додаткового строку, є надто значним.

Доказів, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на момент вчинення цих дій позивачка суду не подала.

Та обставина, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 відмовилася від спадщини лише 02 жовтня 2013 року не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки остання не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановлений законом шестимісячний строк (а.с. 48), а тому за умовами статті 1272 ЦПК України вважається такою, що її не прийняла. Тобто, вчинення спадкоємцем за заповітом дій щодо відмови від прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не тягне жодного правового значення для інших осіб.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для встановлення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини не раз висловлювався, що право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є спір про право , реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа ОСОБА_12 проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).

Відповідно до абзаців 1, 2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають право юридичне значення суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивач ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини та судом відмовлено у задоволенні її вимог про надання їй додаткового строку для звернення до нотаріальної контори із такою заявою, а тому вона не є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, тобто в даному випадку встановлення факту родинних відносин не тягне за собою юридичних наслідків, тому ця вимога позивача також є безпідставною.

Суд першої інстанцій в цілому правильно визначив правову природу спірних правовідносин та дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту родинних відносин. Разом з цим, колегія суддів визнає помилковим висновок суду про недоведеність цих вимог, адже, з врахуванням вищевикладеного правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків для позивача ОСОБА_1

Враховуючи, що окремі недоліки оскаржуваного судового рішення на вплинули на правильність правового результату вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення позову по суті та відповідний правовий результат - не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: