Постанова

від 11.02.2019 по справі 640/12704/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/12704/18

Провадження № 22-ц/818/577/19

11 лютого 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Сватенко Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп ,

інші учасники справи:

третя особа - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова, ухвалене 24 вересня 2018 року об 11 годині 28 хвилин у складі судді Попрас В.О.,-

У С Т А Н О В И В :

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі на посаді тренера-викладача товариства з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп (надалі ТОВ). Просила зобов'язати відповідача скасувати накази від 23 червня 2018 року № 41 про її звільнення та наказ № 9 від 22 лютого 2018 року про зміну назви посади; стягнути з ТОВ на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що наказом № 92 від 17.11.2015 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду тренера-викладача дитячого комплексу у палаці водних видів спорту ТОВ. 23.04.2018 її попередили про скорочення штату і чисельності працівників ТОВ відповідно до наказу № 25 від 23.04.2018. В повідомлені зазначалось, що позивачка буде звільнена 24.06.2018 року з посади тренера , а не тренера-викладача . Про переведення її на іншу посаду вона дізналася з цього наказу. В усній формі позивачу повідомили, що назва посади змінена ще в лютому 2018 року наказом № 9 від 22.02.2018. На думку позивачки ця зміна посади тягне за собою зміну істотних умов праці, оскільки це стосується норм праці, характеру праці, оплати праці, надання додаткових відпусток. Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги ст.32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці на підприємстві, в частині зміни найменування посади, про що її не було повідомлено у передбачений законодавством термін - за два місяці. 23.06.2018 ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки відповідач не надав роз'яснень у зв'язку із чим проводиться скорочення штату. Крім цього, вона працювала тренером-викладачем, а звільнили її з посади тренера. При скороченні штату відповідач не застосував вимоги ст.42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі. Враховуючи викладене, позивачка вважає, що відповідач повинен поновити її на роботі, внести зміни до трудової книжки та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського районного суду від 24 вересня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надала доказів порушення її трудових прав при звільненні з ТОВ. Суд дав оцінку наказу № 9 від 22 лютого 2018 року про зміну найменування посади та вважав, що сама по собі зміна найменування посади без зміни функціональних обов'язків працівника, умов оплати праці, пільг, режиму роботи та інше не може вважатися істотною умовою праці та не потребує попередження працівника за 2 місяці до введення таких змін у дію. Зазначений наказ позивач у трьохмісячний строк з дня надання позивачці всіх документів з цього приводу не оскаржила, не висловила відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною найменування посади та продовжувала виконувати роботу тренера до самого звільнення. Позивач була у встановленому законом порядку попереджена про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачці, у ТОВ не було. Наказ про звільнення позивачки відповідає вимогам закону. При вивільнені ОСОБА_1 роботодавцем дотримано встановлену законом процедуру. Власник чи уповноважений ним орган має право самостійно визначати штат і численність працівників. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі перевіряє наявність підстав для звільнення, але не праві обговорювати питання доцільності скорочення чисельності штату працівників.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. А саме, суд дав неправильну оцінку обставинам справи, безпідставно вважав, що зміна найменування посади позивача не є зміною істотних умов праці. Факт порушення відповідачем вимог трудового законодавства при винесенні оскаржуваних наказів встановлено актом інспекційного відвідування від 07.06.2018 головного управління Держпраці у Харківській області. ТОВ визнало допущені порушення, але вимоги головного управління не виконало. Наказом про зміну найменування посади її фактично було переведено на іншу посаду, з порушенням вимог ст.32 КЗпП України. Вона не була попереджена про переведення на іншу посаду за два місяці, згоди на таке переведення не надавала, з новою посадовою інструкцією ознайомлена не була і до часу звільнення виконувала обов'язки тренера - викладача, а не тренера. Акт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з перейменуванням посади, на який посилається відповідач, був складений за її відсутності, тому не є належним доказом у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Лабузна Світлана Валеріївна, яка діє в інтересах ТОВ, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які висновків суду першої інстанції не спростовують. А саме, суд правильно не взяв до уваги акт головного управління Держпраці у Харківській області від 07.06.2018 року тому, що зазначене управління не відноситься до органів, що можуть розглядати трудовий спір. Наказом ТОВ № 9 від 22.01.2018 було лише змінено назву посади, на якій працювала апелянт, зміна істотних умов праці ОСОБА_1 не відбулася. Від ознайомлення з особовою карткою, в якій зазначено нову назву її посади, апелянт відмовилася, про що було складено акт від 02.03.2018. Станом на дату звільнення зазначений наказ позивач не оскаржила та не відмовилася від продовження роботи на посаді тренера ТОВ.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу ТОВ Арена Аквагруп № 92 від 17.11.2015 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду тренера-викладача дитячого комплексу у палаці водних видів спорту ( т.1 а.с. 9). В цей же день ОСОБА_1 була ознайомлена із посадовою інструкцією тренера-вихователя фізкультурно-оздоровчих груп з навчання дітей плаванню (а.с. 130-133).

Як пояснила в судовому засіданні представник ТОВ та підтверджується наданими суду письмовими доказами, ТОВ за договором №1 про надання послуг( аутсерфингу) від 12.11.2015 року здійснює пошук та підбір кандидатів згідно вимог колективного підприємства Олімпійський учбово-спортивний центр Акварена ( надалі КП), зараховує їх до штату ТОВ, оформлює кадрові процедури та документацію, нараховує та своєчасно виплачує заробітну плату, при необхідності вирішує конфліктні ситуації зі співробітниками (т.1 а.с. 70-83).

21 лютого 2018 року КП направило директору ТОВ лист № 17/2 з проханням перейменувати у штатному розкладі ТОВ найменування посади тренер-викладач на тренер . Оскільки КП не є педагогічним закладом з належною акредитацією, тому не має права і змоги надавати таким працівникам відповідну категорію та проводити періодичну атестацію. При цьому зазначено, що умови праці у тренера в порівнянні з тренером-викладачем залишаться незмінними. Мова йде тільки про виправлення найменування посади (т.1 а.с. 84).

Наказом ТОВ 9 від 22.02.2018 Про зміну найменування посади (т. 1 а.с. 12) посада тренер - викладач перейменована на тренер . У зв'язку з чим заступника директора ТОВ зобов'язано внести зміни до штатного розпису товариства, посадових обов'язків, трудових книжок та особових карток працівників, які займають відповідну посади (т. 1 а.с. 12).

Наказом ТОВ № 10 від 22.02.2018 було затверджено новий штатний розклад, де назва посади ОСОБА_1 була змінена на тренер (т.1 а.с. 105-112).

Із новою посадовою інструкцією тренера фізкультурно-оздоровчих груп (т.1 а.с. 134-137) позивач у справі не ознайомлювалась.

Згідно акту від 02.03.2018 ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з тим, що посаду, яку вона обіймає перейменовано з тренера-викладача на тренера відповідно до Наказу № 9 від 22.02.2018, від підписання про ознайомлення у особовій картці працівника ( типова форма № 2) та з посадовою інструкцією тренера (т.1 а.с. 88).

20.04.2018 колективне підприємство Олімпійський учбово-спортивний центр Акварена направило директор ТОВ лист № 26-1/4, у якому попросило виключити із заявки з надання персоналу одну посадову одиницю тренера (т.1 а.с. 89).

На виконання вказаного листа ТОВ видало наказ № 25 від 23.04.2018, згідно якого з 24.06.2018 скорочувалась 1 одиниця посади тренера (т.1 а.с. 90).

Наказом № 25-а від 23 квітня 2018 року була створена комісія для визначення кандидатури на звільнення у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників (т.1 а.с. 91), актом цієї комісії від 23.04.2018 переважне право залишення на посаді між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було надано останньому (т.1 а.с. 92).

Наказом № 25-б від 23.04.2018 кандидатура ОСОБА_1 була затверджена для звільнення з посади тренер у зв'язку зі скороченням штату працівників. Зобов'язано повідомити ОСОБА_1 про звільнення 23.06.2018 (т.1 а.с. 93).

23.04.2018 ОСОБА_1 була особисто ознайомлена із повідомленням про її наступне звільнення з посади тренера у зв'язку зі скороченням штату з 24.06.2018 (т.1 а.с. 94), що підтверджується її підписом на повідомленні.

Наказом № 41 від 23.06.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з посади тренера ТОВ. В цей же день позивача ознайомили із вказаним наказом (т.1 а.с. 95).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч.3 ст.32 Кодексу законів про працю (надалі КЗпП) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що в результаті зміни назви посади тренер - викладач на тренер не змінилися істотні умови праці позивачки. Частина третя ст.32 КЗпП прямо відносить зміну розрядів і найменування посад до зміни істотних умов праці, про які працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місці.

При цьому висновок суду першої інстанції про тотожність посадових інструкцій тренера-викладача та тренера в частині норм праці, характеру праці, оплати, кількості днів відпустки та інше суперечить змісту зазначених інструкцій.

Так, пунктом 2.1 посадової інструкції тренера-викладача закріплений обов'язок зустрічати відвідувачів учбової групи, групи ФЗГ на контролі та розписуватися у журналі контролера за кількість присутніх на зайнятті. Пунктами 2.5, 2.7 тієї ж посадової інструкції закріплені обов'язки тренера-викладача при роботі у приміщенні ванни плавального басейну або тренажерного, спортивного залів. Пункт 2.6 встановлює обов'язок при виконанні перших спроб у плаванні супроводжувати початківців вздовж борту плавального басейну. Перші пропливи допускати виключно по крайнім доріжкам, по одній людині (т.1 а.с. 130, 131).

Посадова інструкція тренера у пункті 2.1 не містить обов'язку тренера зустрічати відвідувачів учбової групи, групи ФЗГ на контролі та розписуватися у журналі контролера за кількість присутніх на зайнятті. Пункт 2.6 у попередній редакції виключений. А пункти 2.5 та 2.7 не встановлюють такого місця роботи тренера як плавальний басейн, обмежуючись лише тренажерним та спортивним залами (т.1 а.с. 134-135).

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 в результаті перейменування посади було змінено істотні умови праці

Доводи відповідача про те, що умови праці у ОСОБА_1 не змінилися тому, що після перейменування посади позивач працювала на тому ж самому робочому місті, з тим же графіком роботи та тією ж заробітною платою, підтверджують лише те, що у позивачки не змінилася трудова функція, вона як була, так і залишилася тренером. Проте наведений вище порівняльний аналіз посадових інструкцій тренера - викладача та тренера свідчить про те, що в результаті зміни назви посади ОСОБА_1 обсяг її відповідальності значно зменшився.

Сторони у справі не заперечували, що відповідач не попередив ОСОБА_1 про зміну назви її посади за два місяці до винесення наказу № 9 від 22.02.2018 року, як це передбачено ч.3 ст.32 КЗпП України, оскільки не вважав зазначене перейменування зміною істотних умов праці.

Проте встановлення факту ознайомлення ОСОБА_1 про існування наказу № 9 від 22.02.2018 року має значення для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Позивач пояснила, що про перейменування посади, яку вона займала, дізналася лише 23.04.2018 року з повідомлення про майбутнє звільнення, у зв'язку зі скороченням посади тренера з 24.06.2018 року (т.1. а.с. 94).

На спростування зазначеного відповідачем наданий акт про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні про перейменування її посади та розпису про ознайомлення в особовій картці працівника (т.1 а.с.88). Зазначений акт не містить даних про те , що ОСОБА_1 вручався наказ № 9 від 22.02.2018 року та вона від ознайомлення з ним відмовилася. Ознайомлення працівника з особовою карткою та відмова позивача у такому ознайомленні не можна вважати належним повідомленням працівника.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивачці вручався для ознайомлення наказ № 9 від 22.02.2018 року.

Зазначені порушення також встановлені головним управлінням Державної служби України з питань праці у Харківській області № ХК 0488/1159/АВ від 07 червня 2018 року за результатами інспекційного відвідання ТОВ 07.06.2018 року (т.1 а.с. 17-20).

Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона довідалася про перейменування своєї посади лише 23.04.2018 року іншими доказами у справі не спростовані.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП УКраїни працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 19.07.2018 року, тобто у межах встановленого законом строку. Тому судова колегія вважає необґрунтованими посилання представника ТОВ про наявність підстав для застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 про зобов'язання скасувати наказ № 9 від 22.02.2018 року Про зміну назви посади .

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду встановленим обставинам у справі та, як слідство, не застосування до спірних правовідносин вимог ст. 32 КЗпП України щодо повідомлення ОСОБА_1 за два місяці про зміну назви посади. Наказ № 9 від 22.02.2018 року Про зміну назви посади є незаконним та підлягає скасуванню. Рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ скасувати зазначений наказ належить скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Оцінюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наказом № 41 від 23.06.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з посади тренера ТОВ. Тобто ОСОБА_1 звільнили не з тієї посади , яку вона повинна була обіймати відповідно до умов укладеного з нею трудового договору. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ підстав розірвання трудового договору з ОСОБА_1, яка була прийнята та працювала на посаді тренера - викладача з посади тренера за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Тому рішення суду про відмову в задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ скасувати наказ № 41 від 23 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1. та поновлення на роботі належить скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Враховуючи мотиви, з яких колегія суддів дійшла висновку щодо підстав для задоволення апеляційної скарги та практику Європейського суду з прав людини, у колегії суддів відсутні підстави надавати оцінку іншим доводам апелянта, які стосуються обґрунтування недотримання ТОВ порядку її звільнення.

Відповідно до ст.235 КзпП України ТОВ повинно виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У частині першій статті 1 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995 Про оплату праці (надалі Закон України Про оплату праці ) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до наданих позивачкою розрахункових листків за квітень та березень 2018 року(т.2 а.с. 88 - 89) у квітні вона відпрацювала 156 годин по часовому тарифу 37,23 грн., 9 годин по часовому тарифу 70 та 3 години по часовому тарифу 60 (всього 168 годин) та їй було нараховано 6617 грн. 88 коп. (фактично виплачено 5 327 грн. 39 коп.) (т.2 а.с. 88). В березні 2018 року позивач відпрацювала 173,15 годин по часовому тарифу 37 грн. 23 коп., 8 годин по часовому тарифу 70 грн. та 10 годин по часовому тарифу 60 грн. (всього 191,15 годин та їй було нараховано 7606 грн. 37 коп. (до виплати - 6 123 грн. 12 коп.).

Згідно пунктів 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( надалі Порядок) для розрахунку належного позивачці середнього заробітку судовою колегією була взята середня годинна плата ОСОБА_1 за квітень, травень 2019 року, що розрахована шляхом поділу суми нарахованої заробітної плати за два місяці (14224,25 грн.) на кількість відпрацьованих в ці місяці годин (359,15) та дорівнює 39,6 грн. за годину. Середньомісячна заробітна плата при цьому дорівнює 7 112, 96 грн. ( 39, 6 грн. ( середня заробітна плата за годину) помножити на 179,575 ( середня кількість відпрацьованих годин за один місяць). При проведенні розрахунку враховано, що час вимушеного прогулу складає 7 місяців та 9 робочих днів. Розмір середньоденної заробітної плати розрахований шляхом ділення середньої заробітної плати 7 112,96 грн. на число середньої кількості робочих днів відпрацьованих за два місяці (21,5 дні) та дорівнює 330 грн. 84 коп. В результаті проведеного розрахунку з відповідача на користь позивача належить стягнути 52 768 грн. 28 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (49 790 грн. 72 коп. (7 112,96 грн. помножити на 7 місяців) додати 2 977 грн. 52 коп. ( 330,84 грн. помножити на 9)) .

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1, її звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року, з ТОВ Арена Аквагруп в дохід держави належить стягнути 1762 грн. судового збору (704 грн. 80 коп., що підлягли сплаті при подачі позовної заяви та 1057 грн. 20 коп., що підлягали сплаті при подачі апеляційної скарги).

Клопотання ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_1, про винесення окремої ухвали стосовно ТОВ задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи клопотання представник позивача посилається на те, що у ТОВ Арена Аквагруп є два накази за одним номером 32 від різних дат: від 29.05.2018 року Про внесення змін у штатний розпис та від 07.06.2018 Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи . Також у ТОВ є ще один штатний розклад, введений в дію 12.03.2018 року. Зазначене, на думку заявника, має ознаки кримінального порушення ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1 ст.262 ЦПК України).

Таким чином, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. З викладених у клопотанні ОСОБА_5 обставин колегія суддів не вбачає підстав для постановлення стосовно ТОВ окремої ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати товариство а з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп скасувати накази № 9 від 22 лютого 2018 року Про зміну назви посади та № 41 від 23 червня 2018 року Про звільнення ОСОБА_1. .

Поновити ОСОБА_1 на роботі у товаристві з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп на посаді тренера - викладача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп (ідентифікаційний код 40088955, місце знаходження: м. Харків вул. Клочківська, 43/45) на користь ОСОБА_1 52 768 (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Арена Аквагруп ( ідентифікаційний код 40088955 , місце знаходження: м. Харків вул. Клочківська, 43/45) в дохід держави судовий збір у справі в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний