Постанова

від 22.04.2020 по справі 640/12704/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 640/12704/18-ц

провадження № 61-5100св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АРЕНА АКВАГРУП на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року у складі судді Попрас В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю АРЕНА АКВАГРУП ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АРЕНА АКВАГРУП (далі - ТОВ АРЕНА АКВАГРУП ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила зобов`язати відповідача скасувати накази від 23 червня 2018 року № 41 про її звільнення та наказ № 9 від 22 лютого 2018 року про зміну назви посади; стягнути з ТОВ АРЕНА АКВАГРУП на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що наказом № 92 від 17 листопада 2015 року її було прийнято на роботу на посаду тренера-викладача дитячого комплексу у палаці водних видів спорту товариства. 23 квітня 2018 року її попередили про скорочення штату і чисельності працівників відповідно до наказу № 25 від 23 квітня 2018. В повідомлені зазначалось, що вона буде звільнена 24 червня 2018 року з посади тренера , а не тренера-викладача . Про переведення її на іншу посаду вона дізналася з цього наказу. В усній формі її повідомили, що назва посади змінена ще в лютому 2018 року наказом № 9 від 22 лютого 2018 року. Зміна назви посади тягне за собою зміну істотних умов праці, оскільки це стосується норм праці, характеру праці, оплати праці, надання додаткових відпусток. Відповідачем порушені вимоги статті 32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці на підприємстві, в частині зміни найменування посади, про що її не було повідомлено у передбачений законодавством термін за два місяці. 23 червня 2018 року її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. Звільнення є незаконним, оскільки відповідач не надав роз`яснень, у зв`язку із чим проводиться скорочення штату. Крім цього, вона працювала тренером-викладачем, а звільнили її з посади тренера. При скороченні штату відповідач не застосував вимоги статті 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала доказів порушення її трудових прав при звільненні з товариства. Суд дав оцінку наказу № 9 від 22 лютого 2018 року про зміну найменування посади та вважав, що сама по собі зміна найменування посади без зміни функціональних обов`язків працівника, умов оплати праці, пільг, режиму роботи та інше не може вважатися істотною умовою праці та не потребує попередження працівника за 2 місяці до введення таких змін у дію. Зазначений наказ позивач у трьохмісячний строк з дня надання позивачці всіх документів з цього приводу не оскаржила, не висловила відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною найменування посади та продовжувала виконувати роботу тренера до самого звільнення. Позивач була у встановленому законом порядку попереджена про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачці, у товариства не було. Наказ про звільнення позивачки відповідає вимогам закону. При вивільненні ОСОБА_1 роботодавцем дотримано встановлену законом процедуру. Власник чи уповноважений ним орган має право самостійно визначати штат і численність працівників. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі перевіряє наявність підстав для звільнення, але не праві обговорювати питання доцільності скорочення чисельності штату працівників.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Зобов`язано ТОВ АРЕНА АКВАГРУП скасувати накази № 9 від 22 лютого 2018 року Про зміну назви посади та № 41 від 23 червня 2018 року Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ТОВ АРЕНА АКВАГРУП на посаді тренера-викладача. Стягнуто із ТОВ АРЕНА АКВАГРУП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52 768 грн 28 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не погоджується із висновком суду першої інстанції, що в результаті зміни назви посади тренер - викладач на тренер не змінилися істотні умови праці позивачки. Частина третя статті 32 КЗпП України прямо відносить зміну розрядів і найменування посад до зміни істотних умов праці, про які працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місці.При цьому висновок суду першої інстанції про тотожність посадових інструкцій тренера-викладача та тренера в частині норм праці, характеру праці, оплати, кількості днів відпустки та інше суперечить змісту посадових інструкцій. Доводи відповідача про те, що умови праці у ОСОБА_1 не змінилися тому, що після перейменування посади позивач працювала на тому ж самому робочому місті, з тим же графіком роботи та тією ж заробітною платою, підтверджують лише те, що у позивачки не змінилася трудова функція, вона як була, так і залишилася тренером. Проте порівняльний аналіз посадових інструкцій тренера-викладача та тренера свідчить про те, що в результаті зміни назви посади ОСОБА_1 обсяг її відповідальності значно зменшився. Сторони у справі не заперечували, що відповідач не попередив ОСОБА_1 про зміну назви її посади за два місяці до винесення наказу № 9 від 22 лютого 2018 року, оскільки не вважав зазначене перейменування зміною істотних умов праці. Позивач пояснила, що про перейменування посади, яку вона займала, дізналася лише 23 квітня 2018 року з повідомлення про майбутнє звільнення, у зв`язку зі скороченням посади тренера з 24 червня 2018 року. На спростування зазначеного відповідачем наданий акт про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні про перейменування її посади та розпису про ознайомлення в особовій картці працівника. Зазначений акт не містить даних про те, що ОСОБА_1 вручався наказ № 9 від 22 лютого 2018 року та вона від ознайомлення з ним відмовилася. Ознайомлення працівника з особовою карткою та відмову позивача у такому ознайомленні не можна вважати належним повідомленням працівника. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивачці вручався для ознайомлення наказ № 9 від 22 лютого 2018 року. Зазначені порушення також встановлені головним управлінням Державної служби України з питань праці у Харківській області № ХК 0488/1159/АВ від 07 червня 2018 року за результатами інспекційного відвідання ТОВ 07 червня 2018 року. Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона довідалася про перейменування своєї посади лише 23 квітня 2018 року, іншими доказами у справі не спростовані. Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 19 липня 2018 року, тобто у межах встановленого законом строку. Наказом № 41 від 23 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади тренера ТОВ. Тобто, ОСОБА_1 звільнили не з тієї посади, яку вона повинна була обіймати відповідно до умов укладеного з нею трудового договору. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ підстав розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , яка була прийнята та працювала на посаді тренера-викладача, з посади тренера за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ АРЕНА АКВАГРУП просить скасувати рішення апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо наказу № 9 від 22 лютого 2018 року Про зміну назви посади та відмовити в цій частині позову за спливом строку позовної давності, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з позивача витрати на правову допомогу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 про зміну назви посади дізналася саме 02 березня 2018 року, проте відмовилася ставити свій підпис у відповідному документі. В останні робочі дні позивач не заявляла усно чи письмово про відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною найменування посади для звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Станом на дату звільнення наказ про зміну найменування посади не оскаржила. Таким чином, позивач пропустила строк звернення до суду за вирішенням спору. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо тотожності посадових інструкцій тренера-викладача та тренера, оскільки норми праці, характер праці, оплата, кількість днів відпустки та інше для обох посад є однаковим, відповідно, зміни істотних умов праці не відбулося. Крім того, сама по собі зміна найменування посади без зміни функціональних обов`язків працівника, умов оплати праці, пільг, режиму роботи, розряду посади не може вважатися істотною умовою праці та не потребує попередження працівника за два місяці до введення таких змін у дію. Після звільнення з товариства позивач була працевлаштована в школі та отримувала заробітну, тому за цей період середній заробіток за час вимушеного прогулу не має стягуватися.

(2) Позиція ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, тому касаційна скарга не підлягає розгляду касаційним судом. Відповідач не повідомив її про перейменування посади, акт комісії про її відмову від підпису щодо ознайомлення із наказом є підробленим; вона дізналася про порушення своїх прав 23 квітня 2018 року та своєчасно звернулася до суду за захистом порушених прав. Законом не передбачено підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із клопотанням про закриття касаційного провадження, посилаючись на те, що судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, тому касаційна скарга не підлягає розгляду касаційним судом.

У задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити, оскільки вказаний спір не відноситься до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення із касаційною скаргою, суд касаційної інстанції не визнав справу малозначною, як справу незначної складності.

За відсутності підстав, передбачених частиною шостою статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення із касаційною скаргою, для визнання справи малозначною, відсутні підстави вважати, що касаційне провадження відкрито помилково.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання ТОВ АРЕНА АКВАГРУП про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що відповідно до наказу ТОВ Арена Аквагруп № 92 від 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду тренера-викладача дитячого комплексу у палаці водних видів спорту. Цього ж дня ОСОБА_1 була ознайомлена із посадовою інструкцією тренера-вихователя фізкультурно-оздоровчих груп з навчання дітей плаванню.

Наказом ТОВ Арена Аквагруп № 9 від 22 лютого 2018 року Про зміну найменування посади посада тренер - викладач перейменована на тренер . У зв`язку з чим заступника директора ТОВ зобов`язано внести зміни до штатного розпису товариства, посадових обов`язків, трудових книжок та особових карток працівників, які займають відповідну посади.

Наказом ТОВ № 10 від 22 лютого 2018 року затверджено новий штатний розклад, де назва посади ОСОБА_1 була змінена на тренер .

Із новою посадовою інструкцією тренера фізкультурно-оздоровчих груп (т.1, а. с. 134-137) позивач у справі не ознайомлювалась.

20 квітня 2018 року колективне підприємство Олімпійський учбово-спортивний центр Акварена направило директору ТОВ Арена Аквагруп лист № 26-1/4, у якому попросило виключити із заявки з надання персоналу одну посадову одиницю тренера.

На виконання вказаного листа ТОВ видало наказ № 25 від 23 квітня 2018 року, згідно якого з 24 червня 2018 року скорочувалась 1 одиниця посади тренера.

Наказом № 25-а від 23 квітня 2018 року була створена комісія для визначення кандидатури на звільнення у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників, актом цієї комісії від 23 квітня 2018 року переважне право залишення на посаді між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було надано останньому.

Наказом № 25-б від 23 квітня 2018 року кандидатура ОСОБА_1 була затверджена для звільнення з посади тренер у зв`язку зі скороченням штату працівників. Зобов`язано повідомити ОСОБА_1 про звільнення 23 червня 2018 року.

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 була особисто ознайомлена із повідомленням про її наступне звільнення з посади тренера у зв`язку зі скороченням штату, що підтверджується її підписом на повідомленні.

Наказом № 41 від 23 червня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена з посади тренера ТОВ. В цей же день позивача ознайомили із вказаним наказом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено належним чином, апеляційний суд встановив, що в результаті зміни назви посади тренер-викладач на тренер змінилися істотні умови праці позивача. Зокрема апеляційний суд дослідив, що пунктом 2.1 посадової інструкції тренера-викладача закріплений обов`язок зустрічати відвідувачів учбової групи, групи ФЗГ на контролі та розписуватися у журналі контролера за кількість присутніх на зайнятті. Пунктами 2.5, 2.7 тієї ж посадової інструкції закріплені обов`язки тренера-викладача при роботі у приміщенні ванни плавального басейну або тренажерного, спортивного залів. Пункт 2.6 встановлює обов`язок при виконанні перших спроб у плаванні супроводжувати початківців вздовж борту плавального басейну. Перші пропливи допускати виключно по крайнім доріжкам, по одній людині (т. 1 а. с. 130, 131).

Посадова інструкція тренера у пункті 2.1 не містить обов`язку тренера зустрічати відвідувачів учбової групи, групи ФЗГ на контролі та розписуватися у журналі контролера за кількість присутніх на зайнятті. Пункт 2.6 у попередній редакції виключений, а пункти 2.5 та 2.7 не встановлюють такого місця роботи тренера , як плавальний басейн, обмежуючись лише тренажерним та спортивним залами (т.1 а. с. 134-135).

Порівняльний аналіз посадових інструкцій свідчить про те, що в результаті зміни назви посади ОСОБА_1 обсяг її відповідальності значно зменшився, тобто відбулася зміна істотних умов праці, яка потребувала попередження ОСОБА_1 за 2 місяці.

Встановивши, що відповідач не попередив ОСОБА_1 про зміну назви її посади за два місяці та не отримав її згоди на продовження роботи з урахуванням істотних змін умов праці, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без законної підстави, оскільки ОСОБА_1 працювала на посаді тренера-викладача, а звільнена за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з посади тренера.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог процесуального закону повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивача на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що після звільнення з товариства позивач була працевлаштована в школі та отримувала заробітну, тому за цей період середній заробіток за час вимушеного прогулу не має стягуватися, необхідно зазначити таке.

Згідно із частинами першою, другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 ту постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 805/2452/17-а (адміністративне провадження № К/9901/810/17).

Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Стаття233 КЗпП України встановлює строки звернення за вирішенням трудових спорів до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Для працівників у спорах про звільнення встановлюється місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; для працівників у інших трудових спорах - тримісячний строк з дня, коли працівника дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

В оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що про перейменування посади позивач дізналася лише 23 квітня 2018 року з повідомлення про майбутнє звільнення, у зв`язку зі скороченням посади тренера з 24 червня 2018 року.На спростування зазначеного відповідачем наданий акт про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні про перейменування її посади та розпису про ознайомлення в особовій картці працівника. Зазначений акт не містить даних про те, що ОСОБА_1 вручався наказ № 9 від 22 лютого 2018 року та вона від ознайомлення з ним відмовилася. Ознайомлення працівника з особовою карткою та відмову позивача у такому ознайомленні не можна вважати належним повідомленням працівника. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивачці вручався для ознайомлення наказ № 9 від 22 лютого 2018 року. Зазначені порушення також встановлені головним управлінням Державної служби України з питань праці у Харківській області № ХК 0488/1159/АВ від 07 червня 2018 року за результатами інспекційного відвідання ТОВ 07 червня 2018 року. Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона довідалася про перейменування своєї посади лише 23 квітня 2018 року, іншими доказами у справі не спростовані. Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 19 липня 2018 року, тобто у межах встановленого законом строку.

Отже, суд перевірив обставини щодо своєчасності звернення позивача до суду, обґрунтував свої висновки посиланням на встановлені у справі обставини, перевірені доказами, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

ТОВ АРЕНА АКВАГРУП неодноразово зверталося до Верховного Суду із клопотанням про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року до закінчення касаційного перегляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання ТОВ АРЕНА АКВАГРУП про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено з тих підстав, що заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, а також не додано будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судового рішення, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення.

Повторно заявлене ТОВ АРЕНА АКВАГРУП клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року задоволенню не підлягає, оскільки касаційний розгляд справи завершився.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстави для перерозподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю АРЕНА АКВАГРУП про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АРЕНА АКВАГРУП залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик