Постанова

від 31.01.2019 по справі 909/484/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа №909/484/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кравчук Н.М.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018 (суддя Неверовська Л.М.) про призначення судово-оціночної земельної експертизи

у справі №909/484/18

за позовом Національного банку України , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Скорзонера , с.Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк

про звернення стягнення на предмет іпотеки

представники:

- від позивача - Колосюк С.Л.,

- від відповідача - Госедло Р.І.,

- від третьої особи - Гловацький О.С.

04.06.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшов позов Національного банку України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Скорзонера , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк (надалі - АТ КБ Приватбанк ) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №113 від 23.10.2014 - дві земельні ділянки площею 5,1822 га та 0,1323 га, які знаходяться в с.Поляниця Івано-Франківської області та належать відповідачу на праві власності в рахунок погашення заборгованості АТ КБ Приватбанк перед Національним банком України за кредитним договором №19 від 24.10.2008 (а.с. 6-23, т.1).

У зв'язку з надходженням вказаного позову, Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі №909/484/18 та призначив підготовче засідання, яке декілька разів відкладалося. Розгляд справи по суті судом не розпочинався.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018 (а.с. 110-114, т.3) було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено. На вирішення судової експертизи поставлено питання про визначення ринкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014, укладеним між іпотекодавцем ТзОВ "Скорзонера" та іпотекодержателем Національним банком України, а саме:

1) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2073, площею 5,1822 га, цільове призначення: для будівництва туристичного комплексу з мережею готельної та господарської інфраструктури для організації надання туристичних послуг, розташованого за адресою: с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область;

2) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2074, площею 0,1323 га, цільове призначення: для будівництва туристичного комплексу з мережею готельної та господарської інфраструктури для організації надання туристичних послуг, розташованого за адресою: с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область.

Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що звіт від 01.11.2017 про оцінку майна гірськолижного курорту "Буковель", поданий до суду третьою особою, не був рецензованим. Також суд зазначив, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:2:002:0243, яка була предметом іпотеки, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2073, 2611092001:22:002:2074, на які позивач і просить звернути стягнення. Однак, у звіті про оцінку від 01.11.2017, не було використано жодних документів за 2014-2016 роки щодо новоутворених земельних ділянок та не визначено на їх підставі вартості цих ділянок. Зважаючи на ці обставини, а також на наявність спору між сторонами щодо початкової вартості предмета іпотеки, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, яка володіє спеціальними знаннями, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи.

Дану ухвалу оскаржили Національний банк України та АТ КБ Приватбанк , оскільки вважають, що при її постановленні суд порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просять оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу №909/484/18 до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження судового розгляду.

У своїй апеляційній скарзі Національний банк України покликається на наступне:

1) в матеріалах даної справи наявний звіт про оцінку предмета іпотеки, яким визначено вартість предмета іпотеки;

2) відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення для правильного розгляду справи;

3) призначення експертизи у даній справі та зупинення провадження матиме наслідком порушення права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

АТ КБ Приватбанк у своїй апеляційній скарзі зазначає наступне:

1) наявний в матеріалах справи звіт про оцінку майна є чинним та повністю відповідає вимогам, які визначені у Національному стандарті для звітів про оцінку майна. При здійсненні оцінки оцінювачем були використані макропоказники за 2016 та 2017 роки, а доводи місцевого господарського суду про наявність у вказаному звіті припущень не є обґрунтованими;

2) ГПК України та Закон України Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність не містять вимоги про обов'язкове рецензування звіту про оцінку майна, а отже відсутність рецензії не свідчить про недостовірність чи нечинність звіту;

3) суд порушив правила визначення експертної установи відповідно до встановленої територіальної зональності та доручив проведення експертизи Львівському, а не Київському науково-дослідному інституту судових експертиз;

4) при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд застосував положення ст.57 Закону України Про виконавче провадження , які не підлягали застосуванню;

5) так само як інший апелянт, АТ КБ Приватбанк вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, а також зазначає, що призначення експертизи та зупинення провадження у даній справі порушує права третьої особи на розгляд справи упродовж розумного строку.

Відповідач подав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційних скарг, просив відмовити в їх задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Підставами для вказаної позиції відповідач вважає наступне:

1) предметом іпотеки була земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:2:002:0243, яка згодом була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2073, 2611092001:22:002:2074. Вказані дві земельні ділянки сторони іпотечного договору самостійно не оцінювали, у зв'язку з чим необхідно провести експертизу для визначення їх ринкової вартості;

2) відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність , у разі подання звіту про оцінку майна до державного органу, його рецензування є обов'язковим;

3) покликання суду на ч.6 ст.57 Закону України Про виконавче провадження є обґрунтованим, оскільки позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, а звіт, наявний в матеріалах справи, виконано станом на 01.11.2017, тобто строк дії даної оцінки завершився 30.05.2018;

4) правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц та в постанові від 27.06.2018 у справі №372/3785/15-ц, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується випадку, коли суд при ухваленні рішення не виконав вимог ст.39 Закону України Про іпотеку та не встановив початкової вартості предмета іпотеки для його реалізації;

5) при визначенні експертної установи суд не порушив вимог ст. 99 ГПК України, оскільки: а) сторони не досягнули згоди щодо експертної установи; б) суд врахував відсутність в Івано-Франківському відділенні Київського НДІСЕ відповідних атестованих експертів, а також взяв до уваги територіальну наближеність Львівського НДІСЕ;

6) істотною обставиною для справи є визначення початкової вартості предмета іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою. яка володіє спеціальними знаннями. При цьому, відповідач не згоден із ціною, що визначена позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані ними докази на відповідність фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, предметом позову у даній справі є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки - дві земельні ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як передбачено положеннями ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до положень іпотечного договору №113 від 23.10.2014 (а.с. 72, т.1), відповідач передав в іпотеку позивачу земельну ділянку площею 5,3145 га з кадастровим номером №2611092001:2:002:0243, яка знаходиться в с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківська область, ринкова та договірна вартість якої визначена сторонами в розмірі 31004201,00 грн.

Внаслідок поділу вказаної ділянки було утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами №2611092001:22:002:2073 (площею 5,1822 га), №2611092001:22:002:2074 (площею 0,1323 га).

У зв'язку з цим сторони внесли зміни до договору іпотеки від 31.05.2016 (а.с. 73, т.1), відповідно до яких іпотекодавець зобов'язався: забезпечити проведення незалежної оцінки ринкової вартості земельних ділянок, утворених внаслідок поділу земельної ділянки №2611092001:2:002:0243; укласти з іпотекодержателем договір іпотеки новостворених об'єктів; передати іпотекодержателю на зберігання правовстановлюючі документи на новостворені об'єкти.

Матеріали справи не містять доказів укладення інших договорів про внесення змін до іпотечного договору чи укладення нових іпотечних договорів з приводу двох новоутворених земельних ділянок.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами вартості ділянок №2611092001:22:002:2073 (площею 5,1822 га), №2611092001:22:002:2074 (площею 0,1323 га), їх ціна, відповідно до ст.38 Закону України Про іпотеку , повинна визначатися на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

Так, на замовлення Національного банку України суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ Ессет Експертайз було проведено оцінку майна гірськолижного курорту Буковель , що належить ПАТ КБ Приватбанк та ТзОВ Скорзонера , розташованого за адресою: с.Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківська область (звіт про оцінку №AE/2017/243 від 01.11.2017, а.с. 1а-77, т.3).

Відповідно до вказаного звіту ринкова вартість земельної ділянки №2611092001:22:002:2073 площею 5,1822 га становить 154197776 грн., а земельної ділянки №2611092001:22:002:2074 площею 0,1323 га - 3936436 грн.

Відповідач у даній справі не погоджується із ринковою вартістю земельних ділянок, вказаних у даному звіті, вважаючи її заниженою, а також зазначає про те, що вказаний звіт не може бути взятий до уваги через відсутність рецензії на нього.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Таким чином, для можливості врахування судом звіту про оцінку №AE/2017/243 від 01.11.2017 при вирішенні спору у даній справі, такий повинен бути прорецензованим в порядку ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Однак, такого рецензування звіту не проводилося.

Колегія суддів вважає необґрунтованими покликання позивача та третьої особи на те, що в порядку ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суд вправі самостійно ініціювати процедуру рецензування звіту. Такі твердження суперечать положенням ст. 2 та 74 ГПК України, в яких закріплено принцип змагальності судового процесу та обов'язку сторін самостійно довести ті обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також, до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція, що викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц та в постанові від 27.06.2018 у справі №372/3785/15-ц.

Як зазначалося вище, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" чітко передбачає обов'язок суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначити у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. В той же час, правова позиція Верховного Суду стосується оцінки ситуації, коли внаслідок тих чи інших причин суд не зміг зазначити в своєму рішенні початкову ціну предмета іпотеки. Колегія суддів наголошує, що відповідна правова позиція Верховного Суду не може бути підставою для свідомого порушення судом у даній справі вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, з матеріалів даної справи вбачається необхідність встановлення вартості земельних ділянок №2611092001:22:002:2073 (площею 5,1822 га) та №2611092001:22:002:2074 (площею 0,1323 га) для можливості подальшого вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Як передбачено в п. 6 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Таким чином, на думку судової колегії, в місцевого господарського суду були наявні всі підстави для задоволення відповідного клопотання ТзОВ Скорзонера , призначення у даній справі судово-оціночної земельної експертизи та зупинення провадження у справі

Стосовно тверджень АТ КБ Приватбанк про те, що місцевий господарський суд порушив правила визначення експертної установи відповідно до встановленої територіальної зональності та безпідставно доручив проведення експертизи Львівському, а не Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, судова колегія зазначає таке:

За змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

При визначенні експертної установи місцевий господарський суд врахував: 1) відсутність в Івано-Франківському відділенні Київського НДІСЕ атестованих експертів у відповідній галузі; 2) завантаженість Київського НДІСЕ та тривалість проведення аналогічних експертиз в цій установі; 3) територіальну наближеність Львівського НДІСЕ.

Колегія суддів погоджується з доводами АТ КБ Приватбанк про наявність в Івано-Франківському відділенні Київського НДІСЕ спеціаліста з оцінки земельних ділянок, однак зазначає, що вказані доводи не наводилися третьою особою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, а вперше були загадані у письмових поясненнях від 31.01.2019. Також вказані доводи не спростовують іншої суттєвої обставини, якою керувався суд при визначенні експертної установи, а саме значної завантаженості Київського НДІСЕ.

В колегії суддів відсутні підстави вважати, що доручення проведення експертизи Львівському НДІСЕ може мати наслідком необ'єктивну чи неупереджену оцінку предметів іпотеки. Таким чином, вказані доводи АТ КБ Приватбанк не можуть виступати самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин справи та з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2018 про призначення судово-оціночної земельної експертизи у справі №909/484/18 залишити без змін, а апеляційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк - без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 14.02.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Н.М. Кравчук