Постанова

від 14.02.2019 по справі 914/1208/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. Справа №914/1208/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційні скарги Приватного підприємства Ротен та Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 (повне рішення складено 25.10.2018 року, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі №914/1208/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд , м.Київ

до відповідача Приватного підприємства Ротен , м. Львів

про стягнення 30899,37 грн. основного боргу, 2292,71 грн. збитків від інфляції, 152753,39 грн. пені, 109811,07 грн. 20% річних, 139427,00 грн. штрафу

за зустрічним позовом Приватного підприємства Ротен , м.Львів,

до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд , м.Київ

про визнання недійсним договору

представники сторін в судове засідання 31.01.2018 не з'явилися.

04.07.2018 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Украгрохімтрейд про стягнення з Приватного підприємства (надалі - ПП) Ротен 30899,37 грн. основного боргу за договором поставки, а також 2292,71 грн. інфляційних нарахувань, 152753,39 грн. пені, 109811,07 грн. 20% річних, 139427,00 грн. штрафу (а.с. 10-13, т.1)

07.08.2018 ПП Ротен подало до суду зустрічний позов до ТзОВ Украгрохімтрейд про визнання недійсними п.7.1.1, 7.7, 7.8 та 7.9 договору поставки №16021С від 16.02.2016 (а.с. 100-102, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 первісний позов у справі №914/1208/18 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30899,37 грн. донарахованої курсової різниці, 2292,71 грн. інфляційних нарахувань, 50000,00 грн. пені, 103927,83 грн. 20% річних, 85248,00 грн. штрафу, а також 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5418,04 грн. судового збору; в задоволенні решти первісних позовних вимог, а також в задоволенні зустрічного позову - відмовлено (а.с. 200-214, т.1).

Частково задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача курсової різниці, оскільки договір поставки передбачав порядок розрахунків за поставлений товар в національній валюті із використанням грошового еквіваленту вартості товару в доларах США, а з матеріалів справи вбачається факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати вартості поставленого товару. Також, суд встановив, що при нарахуванні пені, 20% річних та штрафу позивач використав неправильний період прострочення, у зв'язку з чим суд здійснив перерахунок вказаних сум; при вирішенні спору, врахував клопотання відповідача та, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені та штрафу, які просив стягнути позивач.

Відмовляючи в зустрічному позові, місцевий господарський суд виходив з того, що положення договору поставки №16021С від 16.02.2016 про відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) умов договору, які ПП Ротен просило визнати недійсними, не суперечать чинному законодавству.

Дане рішення оскаржили обидві сторони.

У своїй апеляційній скарзі ПП Ротен зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд неповно дослідив обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний. При цьому, скаржник покликається на наступне:

1) виходячи з правової позиції Верховного суду України у справах №6-284цс17 та №910/11249/17, не допускається стягнення інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов'язання, яке виражене у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті;

2) відповідно до правової позиції Верховного суду України у справах №6-2003цс15 та №347/1910/15-ц, не допускається одночасне стягнення пені та штрафу;

3) у відповідача відсутній примірник договору поставки №16021К від 16.02.2016, а його умови, які він просить визнати недійсними у зустрічному позові, є несправедливими та такими, що не відповідають вимогам ст.6 ЦК України;

4) визначення кінця строку з вказівкою до дня виконання стороною зобов'язання (п.7.9 договору) суперечить положенням ст.252 ЦК України та ст. 232 ГК України, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями днями, або годинами, що, зокрема, підтверджується судовою практикою - постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/930/14;

5) судом безпідставно було стягнуто з відповідача 15000,00 грн. витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, оскільки станом на момент ухвалення рішення в матеріалах справи була відсутня додаткова угода №1-ЛВ від 21.06.2018 до договору про правову допомогу, укладеного між ТзОВ Украгрохімтрейд та Адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді .

В апеляційній скарзі ТзОВ Украгрохімтрейд просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 102753,39 грн. пені, 5883,24 грн. 20% річних, 60062,24 грн. штрафу та ухвалити нове, яким задоволити первісний позов в цій частині. Скаржник покликається на наступне:

1) суд першої інстанції помилково встановив, що відповідач повинен був здійснювати оплату вже за поставлений товар, через що невірно здійснив розрахунок пені, 20% річних та штрафу;

2) суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України та зменшив розмір неустойки. При цьому, суд врахував лише доводи ПП Ротен щодо неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язань та не взяв до уваги значних строків прострочення оплати з боку ПП Ротен (сума коштів в розмірі 238170,00 грн. була прострочена на 13 днів, а 426240,00 грн. - на 443 дні).

Обидві сторони подали відзиви на апеляційні скарги одна одної.

У своєму відзиві ТзОВ Украгрохімтрейд просить відхилити апеляційну скаргу ПП Ротен з наступних підстав:

1) твердження скаржника про те, що не допускається стягнення інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов'язання, яке виражене у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, є некоректним з огляду на правову позицію Верховного Суду у справі 910/11249/17;

2) відповідно до чинного законодавства одночасне стягнення пені та штрафу допускається;

3) покликання скаржника на несправедливість умов договору є безпідставним, оскільки сторони у п.11.1 договору спільно заявили про те що вважають умови даного договору справедливими;

4) покликання скаржника на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/930/14 є безпідставним, оскільки така була скасована Вищим господарським судом України;

5) твердження скаржника про те, що позивачем не було долучено до матеріалів справи додаткової угоди №1-ЛВ від 21.06.2018 до договору про правову допомогу не відповідає дійсності, оскільки така була додатком до клопотання від 28.08.2018;

ПП Ротен у своєму відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ Украгрохімтрейд просить відхилити останню, зважаючи на таке:

1) виходячи з положень п.3.1 та 3.2 договору поставки, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив можливість застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання на суму, яка була оплачена ним ще до поставки товару;

2) висновки суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій є обґрунтованими та кореспондуються з судовою практикою, зокрема, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №910/3726/18.

Сторони не забезпечили участі своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення їм ухвали суду від 10.01.2019.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а також зважаючи на завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

16.02.2016 між ТзОВ Украгрохімтрейд (постачальником) та ПП Ротен (покупцем) було укладено договір поставки №16021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива в терміни, визначені договором та/або додатками до нього, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором та додатками до нього (а.с. 26-29, т.1).

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент, кількість, ціна продукції, яка постачається за даним договором, визначаються накладними та/або рахунками-фактурами, та/або додатками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що ціна продукції вказується у рахунках та видаткових накладних в національній валюті. Для товару сторони можуть визначати еквівалент вартості у доларах США або євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами), про що сторони оформлюють відповідні додатки до договору.

Факт укладення вказаного договору не заперечує жодна із сторін. Колегія суддів не бере до уваги твердження ПП Ротен про відсутність у нього примірника цього договору як на підставу вимог його апеляційної скарги, оскільки той факт, що договір підписувався попереднім керівником підприємства, не впливає на права та обов'язки сторони за договором.

01.07.2016 сторони уклали додаток №4 до договору поставки - специфікацію №4 (надалі - специфікація), у пункті 1 якої обумовили найменування, кількість, ціну товару (в т.ч. еквівалент ціни та загальної вартості товару в доларах США та загальну вартість товару в гривнях), а також кінцевий строк передачі товару покупцю. Так, вказаним пунктом визначено, що загальна вартість товару з ПДВ складає еквівалент 86035,03 дол. США, що станом на 01.07.2016 за курсом 24,83 грн. за 1 долар США складає 2136250,00 грн., в тому числі ПДВ 356041,67 грн. Кінцевий строк передачі товару покупцю - не пізніше 31.07.2016 (а.с. 30, т.1).

Відповідно до п.3 специфікації, оплата здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% передоплати загальної вартості товару до 14.07.2016.

На виконання умов договору, ТзОВ Украгрохімтрейд поставило, а ПП Ротен прийняло обумовлений товар в обумовленій кількості на загальну суму 2136250,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с. 32, 34, 36, 38, т.1), а саме: №482 від 08.07.2016 на суму 1187680,00 грн. (з ПДВ), №483 від 31.07.2016 на суму 710400,00 грн. (з ПДВ), №569 від 29.07.2016 на суму 130170,00 грн. (з ПДВ), №568 від 29.07.2016 на суму 108000,00 грн. (з ПДВ).

З банківських виписок, наявних в матеріалах справи (а.с. 43-46, т.1) вбачається, що покупець оплатив товар на загальну суму 2136250,00 грн., проте із порушенням договірних строків. Так, частина платежів на загальну суму 1471840,00 грн. була здійснена покупцем в обумовлений специфікацією №4 строк (а саме, 15.06.2016 - сплачено 100000,00 грн., 30.06.2016 - 437955,91 грн., 08.07.2016 - 933884,09 грн.). Натомість, з простроченням здійснено наступні платежі 27.07.2016 - 238170,00 грн., 03.10.2017 - 426240,00 грн.

Вказані обставини виконання договору поставки сторони не заперечують.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті 2 специфікації сторони передбачили, що у зобов'язанні використовується грошовий еквівалент в іноземній валюті - долар США.

У вказаному пункті сторони визначили формулу, відповідно до якої визначається сума оплати за товар у гривнях, у випадку якщо курс продажу долара США на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника буде вищий, ніж курс продажу долара США на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати підписання даного додатку.

Вказана формула узгоджена сторонами у наступному вигляді: S = (A1 / А2 ) * В, де S - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ на момент оплати; В - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ станом на 01.06.2016; А2 - договірний курс на дату підписання специфікації, що складає 24,83 грн. за 1 долар США; А1 - курс долара США до гривні на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника банківський день.

Сторони також передбачили, що у разі якщо зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника відбудеться до 31.07.2016 включно, курс А1 буде становити 24,83 гривні за 1 долар США.

Також у пункті 2 специфікації сторони визначили, що вартість товару у гривнях, яка вказана у цій специфікації (2136250,00 грн.), не є тією сумою, яку покупець має сплатити у гривнях, а приймається виключно для оформлення видаткових накладних. Після оплати повної вартості товару постачальник надає покупцю усі необхідні документи для проведення коригувань вартісних показників накладних, що були оформлені на дату поставки товару. При цьому сторони домовилися, що в разі якщо платіж за договором відбудеться пізніше ніж дата, до якої згідно графіку оплати такий платіж мав відбутися, курс А1 буде не нижчий, ніж курс продажу долара США на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України на дату, до якої платіж мав відбутися, але не відбувся.

Сторони домовились, що курс продажу долара США на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України підтверджується даними веб-сайту http://finmonitor.com.ua, а в разі неможливості вільного використання ресурсу (в наступній черговості): даними сайту http://finmonitor.com.ua; даними АТ Райффайзен Банк Аваль ; даними одного з банків за вибором покупця, в яких відкрито його рахунки.

Як було зазначено вище, покупець прострочив сплату частини вартості товару на суму 426240,00 грн. (що становить 17166,33 доларів США за курсом на момент підписання специфікації) та сплатив її 03.10.2017, замість обумовленого договором строку 31.07.2016.

Зважаючи на наведене, постачальник у своїй позовній заяві пред'явив вимогу про стягнення з покупця 30899,37 грн. курсової різниці, визначеної із застосуванням формули, передбаченої п.2 специфікації.

При визначенні цієї суми, постачальник використав курс продажу долара США, що склався на час закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на дату, яка є попередньою до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника (02.10.2017)., який становив 26,63 грн. за 1 долар США (а.с. 47, т.1).

Таким чином, з огляду на ст. 524, 533, 562 ЦК України та положення договору поставки №16021С від 16.02.2016 (із врахуванням специфікації), колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП Ротен 30899,37 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) за період з 01.08.2016 по 02.10.2017.

У своїй позовній заяві ТзОВ Украгрохімтрейд просило також стягнути з ПП Ротен інфляційні нарахування, пеню, 20% річних та штрафу, а саме:

1) на суму заборгованості 238000,00 грн. (за період з 14.07.2016 до 26.07.2016) - 2789,67 грн. пені, 1690,71 грн. 20% річних, 47600,00 грн. 20% штрафу за прострочення платежу більше ніж на 10 днів;

2) на суму заборгованості 426240,00 грн. (за період з 14.07.2016 до 02.10.2017) - 143766,14 грн. пені, 104056,93 грн. 20% річних, 85248,00 грн. 20% штрафу за прострочення платежу більше ніж на 10 днів;

3) на суму курсової різниці 30899,37 грн. (за період з 03.10.2017 по 30.05.2018) - 2292,71 грн. інфляційних нарахувань, 4063,43 грн. 20% річних, 6579,87 грн. 20% штрафу за прострочення платежу більше ніж на 10 днів.

Відповідні розрахунки наведено у позовній заяві (а.с. 15-24, т.1).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Так, п. 7.1.1 визначено що за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

В пункті 7.7 сторони обумовили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п.7.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Як було зазначено вище, додатком №4 до договору (специфікацією) визначено такий порядок розрахунку за товар, який передбачає здійснення покупцем 100% попередньої оплати за товар до 14.07.2016.

При цьому, як було зазначено вище, покупець повинен здійснити попередню оплату у визначеній сторонами сумі, що виражена в гривнях, а остаточне визначення ціни товару здійснюється на момент платежу за формулою згідно умов специфікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В той же час, частинами 3 та 4 статті 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, у випадку нездійснення покупцем попередньої оплати постачальник мав право відмовитися від виконання свого обов'язку щодо поставки товару на неоплачену суму.

У спірних правовідносинах постачальник поставив покупцю товар у повному обсязі, незважаючи на неповне здійснення останнім передоплати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до покупця відповідальності за порушення грошового зобов'язання в період з 14.07.2016 (останній день строку для здійснення передоплати) до 31.07.2016 (дата фактичної поставки товару), оскільки стаття 538 ЦК України передбачає інші наслідки нездійснення (неналежного здійснення) покупцем свого обов'язку з попередньої оплати, а також встановлює інший спосіб захисту постачальником своїх прав.

Колегія суддів вважає, що у своїй апеляційній скарзі ТзОВ Украгрохімтрейд невірно протрактувало вказаний висновок місцевого господарського суду як такий, що свідчить, нібито, про обов'язок покупця здійснювати оплату за вже поставлений товар. Суд не заперечує наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень розділу 7 договору, лише зазначає, що відповідні нарахування можуть здійснюватися з 01.08.2016.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в первісному позові в частині стягнення наступних нарахувань: 1) 2789,67 грн. пені, 1690,71 грн. 20% річних та 47600,00 грн. 20% штрафу за прострочення платежу більше ніж на 10 днів, нарахованих на суму заборгованості 238000,00 грн. за період з 14.07.2016 до 26.07.2016; 2) 6847.79 грн. пені та 4204,01 грн. 20% річних, нарахованих на суму заборгованості 426240,00 грн. за період з 14.07.2016 до 31.07.2017.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи ПП Ротен щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу, щодо недопустимості стягнення інфляційних нарахувань у спірних правовідносинах та щодо неврегульованості договором поставки тривалості строку для стягнення пені.

Так, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Помилковими є також покликання ПП Ротен на недопустимість стягнення з нього інфляційних нарахувань, оскільки такі були, нібито, визначені виходячи з суми договору, вираженої в іноземній валюті.

Так, з розрахунку ТзОВ Украгрохімтрейд вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснювалося ним виходячи з суми основної заборгованості, яка була визначена в гривнях, починаючи з дати останнього платежу покупця за договором поставки (03.10.2017), тобто з моменту, коли, відповідно до умов договору, постачальник отримав змогу визначити ціну договору в гривнях в еквіваленті до іноземної валюти. Суд наголошує на тому, що у період з 15.06.2016 по 03.10.2017 постачальник не здійснював нарахування інфляційних втрат. Таким чином, нарахування інфляційних втрат здійснено постачальником відповідно до вимог чинного законодавства, що узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/11249/17.

Також суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах допустимим є стягнення з покупця пені, яка нараховувалася в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки до 03.10.2017 нарахування пені здійснювалися на суму попередньої оплати, яка була визначена сторонами у гривнях, а після 03.10.2017 - на суму курсової різниці, також вираженої у гривнях.

Безпідставними є твердження ПП Ротен про неврегульованість договором поставки часових меж для стягнення штрафних санкцій та суперечність п.7.9 договору положенням ст.252 ЦК України.

Як було зазначено вище, у п.7.9 договору поставки сторони чітко передбачили те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п. 7.9. договору сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання основного зобов'язання, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2. ст. 251 ЦК України.

Крім того, стверджуючи, що п.7.9 договору суперечить положенням ЦК України, скаржник покликається на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі №902/930/14. Проте вказана постанова була скасована постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення: а) загального розміру пені - до 50000,00 грн.; б) штрафу - на суму 6579,87 грн. (штраф, нарахований на суму курсової різниці). При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій: 1) станом на момент поставки товару ПП "Ротен" сплатило більшу частину вартості товару, а станом на день звернення до суду несплаченою залишилися лише сума курсової різниці; 2) у договорі поставки сторони суттєво збільшили розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій, в порівнянні з тими, які передбачені ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України; 3) розмір майнової відповідальності ПП Ротен є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу; 4) пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення; 5) ТзОВ Украгрохімтрейд не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Стосовно доводів, наведених ТзОВ Украгрохімтрейд в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені та штрафу, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, судова колегія зазначає, що даними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені та штрафу. Колегія суддів вважає, що значний період прострочення з боку ПП Ротен (443 дні), на який покликається ТзОВ Украгрохімтрейд , не спростовує тих підстав, якими керувався суд першої інстанції при зменшенні розміру пені та штрафу.

Стосовно оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови в зустрічних позовних вимогах ПП "Ротен" до ТзОВ "Украгрохімтрейд" про визнання недійсними пунктів 7.1.1, 7.7, 7.8, 7.9 договору поставки №16021С від 16.02.2016, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Свій зустрічний позов ПП Ротен обґрунтовує тим, що пункти 7.1.1, 7.7, 7.8, 7.9 договору поставки передбачають подвійне та потрійне стягнення заборгованості (стягнення 20% річних, пені та 20% штрафу), що є недопустимо, а також, що окремі положення вказаних пунктів суперечать ст. 252, 533, 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України (оскільки не можна нараховувати інфляційні втрати на суму в доларах США та оскільки сторонами не визначено чіткого строку нарахування пені).

Частині вказаних тверджень вже було надано оцінку вище. Так, колегія суддів вже зазначила про те, що: п.7.9 договору встановлює чіткий термін припинення нарахування пені в розумінні ст. 251 ЦК України; одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства; у спірних правовідносинах нарахування пені та інфляційних втрат здійснювалося на суму заборгованості в гривнях, а не в доларах США.

Щодо твердження про подвійне та потрійне стягнення заборгованості, то умовами договору такого не передбачено, оскільки стягнення пені, штрафу та процентів річних є різними заходами відповідальності, які можуть одночасно застосовуватися до сторони, яка порушила зобов'язання. Окрім того, ч.2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено право сторін на власний розсуд встановити розмір процентів річних та строк нарахування нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підлягають до задоволення.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі ПП Ротен про необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення з нього на користь ТзОВ Укразовхімтрейд 15000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу, оскільки станом на момент ухвалення рішення, нібито, в матеріалах справи була відсутня додаткова угода №1-ЛВ від 21.06.2018 до договору про правову допомогу, укладеного між ТзОВ Украгрохімтрейд та Адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді , то такі не відповідають дійсності, оскільки вказаний документ наявний в матеріалах справи (а.с. 123, т.1).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Із врахуванням того, що в судове засідання, призначене на 31.01.2019, сторони не з'явилися, відповідно до положень ч.5 ст.240 ГПК України, суд зазначає, що датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повної постанови.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 у справі №914/1208/18 залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного підприємства Ротен та Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік