Постанова

від 04.02.2019 по справі 909/483/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа №909/483/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк" б/н від 03.11.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/1607/18 від 19.12.2018)

та

апеляційну скаргу Національного банку України за вих. № 18-0016/5668 від 23.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/1608/18 від 19.12.2018)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 (суддя Фриз М.М.) винесену за результатами розгляду клопотання про призначення судово-оціночної земельної експертизи

у справі № 909/483/18

за позовом: Національного банку України (надалі НБУ), м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (надалі ТзОВ "Скорзонера"), с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк"), м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників учасників справи:

від позивача: Голєв Ю.В. - представник (довіреність № 18-0014/33230 від 15.06.2018)

від відповідача: Госедло Р.І. - представник (довіреність № 26/02 від 26.02.2018)

від третьої особи: Гловацький О.С. - представник (довіреність № 460 від 12.10.2018)

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України (далі НБУ) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ Скорзонера про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.10.2014 №109 в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ Приватбанк перед НБУ за кредитним договором від 24.10.2008 №19.

З матеріалів справи вбачається, що в підготовчому засіданні 01.10.2018 представником відповідача подано клопотання (вх.№14683/18 від 28.09.2018) про призначення судової оціночно-земельної експертизи. В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що значення для справи має визначення вартості предмета іпотеки, яким є земельні ділянки, натомість Звіт про оцінку майна поданий третьою особою є неналежним та недопустимим доказом вартості предмета іпотеки, оскільки при здійсненні оцінки не було проведено обов'язкового рецензування звіту про оцінку майна, що суперечить положенням ч.3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також вважає що строк дії звіту сплив 30.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 у справі № 909/483/18 клопотання ТзОВ "Скорзонера" про призначення судової оціночно-земельної експертизи задоволено. Призначено у справі судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судовому експерту поставлено наступне питання:

Яка ринкова вартість предмета іпотеки за іпотечним договором №109 від 17.10.2014 укладеним між власником іпотекодавцем ТОВ "Скорзонера" та іпотекодержателем Національним банком України, а саме:

1) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2053, площею 9,4721 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця;

2) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2054, площею 0,6452 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця;

3) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2055, площею 3,5023 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця;

4) земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2069, площею 3,5023 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м.Яремче, с. Поляниця.

Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача - ТзОВ "Скорзонера". Провадження у справі зупинено.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Враховуючи наявність між сторонами спору щодо початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, а також сумнівів щодо правильності наданого третьою особою Звіту № АЕ/2017/243 про оцінку майна гірськолижного курорту Буковель що належить ПАТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Скорзонера" розташованого за адресою: Україна, 78593, Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця - станом на 01.11.2017, відсутність рецензії вказаного Звіту, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та призначення судової експертизи.

Позивач та третя особа не погодилися з ухвалою про призначення судової експертизи, оскаржили її в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просять скасувати ухвалу про призначення судово-оціночної земельної експертизи у справі № 909/483/18, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач вказує на наявний в матеріалах справи звіт про оцінку та неподання відповідачем альтернативного звіту про вартість предмета іпотеки, який би суперечив наявному в матеріалах справи звіту про оцінку майна, відтак стверджує, що не було достатніх підстав для застосування ч. 1 ст. 99 ГПК України і призначення судової експертизи. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 справа № 235/3619/15-ц, провадження 14-11цс18, вважає, що суд вправі вирішити даний спір без призначення судової оціночної експертизи, оскільки призначення експертизи суттєво затягне розгляд справи, що є порушенням розумних строків розгляду, що сторони не позбавлені можливості заявити клопотання про визначення вартості майна вже безпосередньо перед реалізацією майна на стадії виконавчого провадження, якщо вартість майна змінилась.

Третя особа - ПАТ КБ Приватбанк також вважає, що наданий суду звіт про оцінку майна відповідає вимогам чинного законодавства , однак він протиправно не був належним чином досліджений судом та не був врахований. Щодо відсутності рецензії звіту про оцінку майна скаржник зазначає, що відсутність рецензії не свідчить про недостовірність та нечинність звіту. Крім того вказує, що суд не врахував положень ч.1 ст. 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , відповідно до яких господарський суд входить до переліку осіб, уповноважених звернутися з вимогою про здійснення рецензування звіту про оцінку майна, тому суд міг сам звернутися з вимогою про здійснення рецензування звіту про оцінку майна.

Третя особа також зазначає, що Івано-Франківська область відноситься до зони обслуговування Київського НДІСЕ, тому вважає, що суд порушив положення ч. 3 ст. 99 ГПК України стосовно порядку призначення судової експертизи у даній справі. На думку скаржника, визначення судом експертної установи Львівського НДІСЕ призведе до порушення правил доручення проведення судової експертизи за зоною регіонального обслуговування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ Приватбанк від 14.01.2019, в якому заперечує проти доводів апелянта та зазначає, зокрема, що в силу ч.3 ст. 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення рецензування звіту про оцінку майна, який приймається органом державної влади, є обов'язковим, однак рецензія звіту не проведена; строк дії оцінки майна, яка виконана станом на 01.11.2017, відповідно до ч.6 ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження закінчився 30.05.2018, тому такий звіт не міг бути прийнятим судом для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Щодо проведення судової експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідач зазначає, що сторони не досягли згоди щодо експертної установи, тому суд в межах наданих йому повноважень самостійно визначив таку експертну установу відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України через відсутність у Івано-Франківському відділенні Київського НДІСЕ відповідних атестованих експертів згідно з Реєстром та територіальну наближеність Львівського НДІСЕ.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Також представник позивача звертає увагу суду на те, що при підготовці позовних вимог виникла технічна помилка, яка пролягає в тому, що в прохальній частині позову зазначено земельну ділянку кадастровий №2611092001:22:002:2069, площею 3,5023 га, яка не є предметом іпотеки за іпотечним договором № 109. Відтак, позивач вважає, що відсутня необхідність вирішення питання щодо визначення вартості вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційних скарг заперечив, просить суд ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи із наступного.

Предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №109 від 17.10.2014 в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ "Приватбанк" перед НБУ за кредитним договором №19 від 24.10.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації

Отже, зазначення у рішенні суду початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є обов'язковим. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як вбачається з матеріалів справи, іпотекодержатель (позивач) просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №109 від 17.10.2014 на земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:002:1309.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1309 поділена на земельні ділянки №2611092001:22:002:2053, 2611092001:22:002:2054, 2611092001:22:002:2055.

Однак, з матеріалів справи, в тому числі і з іпотечного договору, не вбачається, що сторони досягли згоди щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки.

ПАТ КБ "Приватбанк" до суду першої інстанції було подано звіт про оцінку майна від 01.11.2017 № АЕ/2017/243, виконану оцінювачем ТОВ "Ессет Експертайз" Зражевським Д.В. станом на 01.11.2017, яким визначено ринкову вартість земельних ділянок, що були виділені з предмета іпотеки, зокрема: №2611092001:22:002:2053 - 278 449 466 грн, 2611092001:22:002:2054 - 18 966 858 грн, 2611092001:22:002:2055 - 102 956 461 грн.

У названому звіті вказано, що його замовником був позивач - Національний банк України.

За приписами ч.3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Відповідно до ч. 6 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказана у Звіті вартість майна не могла бути використана судом для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки у виконавчому провадженні, оскільки в силу ч. 6. ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" він втратив чинність станом на момент подання його суду. Крім того, не було проведене рецензування звіту про оцінку майна від 01.11.2017 № АЕ/2017/243.

Посилання ПАТ КБ "Приватбанк" на неврахування судом положень ч.1 ст. 13 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо проведення рецензування звіту на вимогу суду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки за приписами вказаної норми рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється не лише на вимогу суду, рецензування звіту про оцінку майна здійснюється, зокрема, на вимогу замовників (платників) оцінки майна та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Відтак, позивач, як замовник оцінки, вправі був вимагати проведення рецензування звіту для можливості його використання судом.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч.5 ст. 100 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальністю за завідомо неправдивий висновок.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Наявний у справі висновок суб'єкта оціночної діяльності на даний момент та за станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали, не може слугувати належним та допустимим доказом у даній справі для визначення вартості майна, яке є предметом звернення стягнення, оскільки не визнається відповідачем, відсутня рецензія вказаного звіту, строк його дії закінчився. Окрім того, вказаний звіт складений особою, яка не була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

З огляду на викладене, колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про необхідність призначення судової експертизи, оскільки встановлення дійсної вартості предмету іпотеки, виходить за межі компетенції господарського суду та потребує спеціальних знань.

Не можуть братися до уваги посилання скаржників на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 у справ1 № 235/3619/15-ц, та його доводи про можливість вирішення даного спору без призначення судової оціночної експертизи з огляду на те, що обставини у справі № 235/3619/15-ц є іншими, ніж у даній справі. Виходячи з обставин даної справи, визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та вирішення спору без призначення судової експертизи, на думку колегії суддів апеляційного суду, не вбачається можливим.

Стосовно доводів НБУ та ПАТ КБ "Приватбанк", що ухвалою місцевого господарського суду на вирішення експертизи поставлено питання про визначення ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий №2611092001:22:002:2069, яка була помилково включена в предмет позову, колегія суддів зазначає, що станом на момент винесення даної ухвали, позивач не відмовився в цієї частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції не перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.

В свою чергу, відповідач, подаючи клопотання № 14683 від 28.09.2018 про призначення судової оціночно-земельної експертизи, просив визначити ринкову вартість також і земельної ділянки кадастровий №2611092001:22:002:2069, площею 3,5023 га.

Частиною 3 статті 99 ГПК України встановлено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі не було досягнуто згоди щодо призначення судової експертизи, у т.ч. щодо експерта або експертної установи, тому самостійне визначення судом з урахуванням обставин справи експертної установи Львівського НДІСЕ є таким, що відповідає приписам ч.3 ст. 99 ГПК України.

Посилання скаржників на те, що призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи не беруться до уваги, оскільки в силу ст. 236 ГПК України законність і обґрунтованість судового рішення не може ставитися у залежність від інших чинників, зокрема, від тривалості розгляду справи.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу від 01.10.2018 у справі №909/483/18 про призначення судово-оціночної земельної експертизи з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав, визначених процесуальним законом, для скасування ухвали та для задоволення апеляційних скарг. Отже, ухвалу належить залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржниками при поданні апеляційних скарг, покладається на скаржників.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 271, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 у справі № 909/483/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

3. Матеріали справи № 909/483/18 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Г.В. Орищин