Постанова

від 13.02.2019 по справі 915/370/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 915/370/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Бєляновського В.В., Будішевської Л.О.

секретар судового засідання: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Коломійчук І.О., посвідчення;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фалкон

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018, ухвалене суддею Мавродієвою М.В. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 19.11.2018

у справі № 915/370/16

за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області

до відповідачів:

1. Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

2. Приватного підприємства Фалкон

про: визнання незаконним та скасування рішення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Приватного підприємства Фалкон , в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.09.2012 року №29 Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою ; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061, площею 0,2478 га, розташованої по пр.Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 року між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5371971 (право власності зареєстровано 24.12.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4045214); визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060, площею 0,0891 га, розташованої по пр. Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 року між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5372027 (право власності зареєстровано 24.12.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4043579).

Позов обґрунтовано невідповідністю оскарженого рішення органу місцевого самоврядування щодо продажу земельної ділянки у приватну власність Приватному підприємству Фалкон вимогам Земельного та Водного кодексів України, а саме приписів ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 58, 60, 62, 122, 124 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Наведені обставини, на думку позивача, мають своїм наслідком порушення цивільних прав та інтересів держави.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 року у справі №915/370/16 (суддя Корицька В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 у справі №915/370/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі №915/370/16 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 у справі №915/370/16 (суддя Коваль С.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 року у справі №915/370/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №915/370/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 у справі №915/370/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 у справі № 915/370/17 скасовано, справу передано до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанцій зазначав, що при новому розгляді суду необхідно вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, зокрема, в частині дотримання прокурором вимог чинного законодавства щодо представництва інтересів держави, і прийняти відповідне рішення з дотриманням норм законодавства.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 у справі № 915/370/16 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою ; визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061, площею 0,2478 га, розташованої по пр.Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5371971 (право власності зареєстровано 24.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4045214); визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060, площею 0,0891 га, розташованої по пр.Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5372027 (право власності зареєстровано 24.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4043579); вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що надання у власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без врахування обмежень, суперечить нормам ст.58, ч.4 ст.59 Земельного кодексу України, ст.83 Земельного кодексу України і відсутність проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги не є обставиною, що свідчить про дотримання встановлених законом обмежень, оскільки в такому випадку необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України.

Судом відхилено клопотання відповідача-2 щодо застосування строку позовної давності, з огляду на те, що про порушення природоохоронного законодавства прокуратурі стало відомо у лютому - вересні 2015 року, в цей же період прокуратура почала здійснювати заходи для встановлення фактичних даних щодо спірних земельних ділянок, що в подальшому стало підставою для звернення до суду.

У вирішенні питання щодо обґрунтування прокурором підстав здійснення представництва інтересів держави в суді, місцевий господарський суд зазначив, що порушення інтересів територіальної громади виникло внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування - Коблевською сільською радою, до компетенції якого як раз і віднесені відповідні повноваження із захисту інтересів територіальної громади.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Приватне підприємство Фалкон звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 по справі № 915/370/16 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Приватного підприємства Фалкон щодо визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою , визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061, площею 0,2478 га, розташованої по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 12.12.2012 між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5371971 (право власності зареєстровано 24.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4045214), визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060, площею 0,0891 га, розташованої по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 12.12.2012 між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5372027 (право власності зареєстровано 24.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4043579) відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначаючи, що в ході розгляду справи не було з'ясовано чому територіальний орган прокуратури не виявив можливе порушення чинного законодавства України по спірним рішенню та правочинам, зважаючи на наявність листа вимоги про надання всіх рішень та необхідності повідомлення про дати засідань ради по земельним питанням і системним наглядам. При цьому, на думку апелянта, суд безпідставно розмежував строки позовної давності для одного органу в залежності від територіальності, чим нівелював інститут позовної давності та використав аналогію з іншими рішеннями судів третьої інстанції, як довід, проігнорувавши факт відсутності в державі прецедентного права та рекомендаційний характер таких судових рішень. Апелянт також вказував на те, що попри встановлення обставин знаходження на території спірних земельних ділянок нерухомого майна Приватного підприємства Фалкон , не було визначено, яким чином задоволення позову впливатиме на права власника нерухомого майна або змінить права громадян, бажаючих перебувати на спірних земельних ділянках. Незважаючи на твердження позивача щодо порушення норм земельного законодавства, в ході розгляд справи не встановлено обставин притягнення до відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування, внаслідок прийняття оспорюваних рішень.

02.01.2019 від прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого остання просила апеляційну скаргу Приватного підприємства Фалкон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 року без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідачі наданими процесуальними правами на участь в судовому засіданні не скористались, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення їх належним чином та достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи строки апеляційного провадження.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Фалкон відповідно до договору міни від 29.10.1998 №113 та договору купівлі-продажу від 15.04.2002 прибав у власність базу відпочинку Южанка .

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №337 від 30.03.2009 Приватному підприємству Фалкон затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,3369 га забудованих земель терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку за рахунок земель державної власності (запасу) за адресою: с. Коблеве, пр. Курортний, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Із проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Приватному підприємству Фалкон , складеного на замовлення Приватного підприємства Фалкон у 2008 році та затвердженого вищевказаним розпорядженням, вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,3369 га забудованих земель, яка передавалась у довгострокову оренду строком на 49 років, складалась зі спірних земельних ділянок (0,2478га + 0,0891га), які в подальшому були продані Приватному підприємству Фалкон .

З кадастрового плану до вищевказаного проекту землеустрою вбачається, що спірні земельні ділянки у 2008 році знаходились за межами населеного пункту Коблеве в межах двокілометрової прибережної захисної смуги.

Рішенням Коблівської сільської ради від 09.12.2010 №20 затверджено містобудівну документацію Схема планування території Коблівської сільської ради , згідно якою земельні ділянки уздовж морського узбережжя є територіями рекреаційних комплексів (сірий колір).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №174 від 29.03.2011 Про погодження схеми планування забудови території погоджено схему планування забудови території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Із вказаної схеми вбачається, що охоронні зони, включаючи об'єкти природно-заповідного фонду, в межах яких обмежується забудова та інше використання території: ця зона визначається як територія, що безпосередньо оточує об'єкт, призначена для забезпечення збереження об'єкту і найближчого до нього середовища, доцільного його використання і привабливого зорового сприйняття пам'ятника . В межах зони заборонена або значно обмежена будь-яка господарська або рекреаційна діяльність.

У п. 4.9 Схеми визначено, що на території охоронної зони допускається, в тому числі, ремонт, реконструкція існуючих і будівництво нових на місці знесених (втрачених) будівель, будов і споруд (трубопроводів, колекторів, ліній зв'язку, доріг, мостів і так далі) у відповідності до узгодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.

Схемою планування території Коблівської сільської ради передбачено розширення меж сіл Коблеве, Ленінка, Морське. До села Коблеве пропонується приєднати територію, визначену на теперішній час як Зона відпочинку Коблеве з врахуванням зони пляжу, а також декілька не забудованих ділянок в безпосередній близькості до села.

Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами.

Приєднання територій, визначених на теперішній час як Зона відпочинку Коблеве до населеного пункту Коблеве та прибережної смуги до села Морське надає можливість регулювання будівництва нових і розширення діючих оздоровчих закладів та інших об'єктів, пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, надання земельних ділянок для створення оздоровчо-лікувальних закладів та розширення курорту. Та надає можливість у вищевказаному процесі забезпечити архітектурну цілісність курортної зони, організований розвиток інженерної та дорожньо-транспортної інфраструктури. (п. 6.2.1. Схеми).

Рішенням Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни межі населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №6 від 16.12.2011 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по встановленню та зміні межі населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; рекомендовано відділу Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області внести зміни до звіту про наявність та розподіл земель по угіддях, категоріях та землекористувачах в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області станом на 01.01.2012, згідно з розробленим проектом землеустрою; вирішено визнати межу земельної ділянки села Коблеве загальною площею 1484,8087 га, встановленою після внесення відповідних змін відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області до звіту про наявність та розподіл земель по угіддях, категоріях та землекористувачах в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області станом на 01.01.2012 року, згідно з розробленим проектом землеустрою.

На підставі вказаного рішення була змінена межа села Коблеве, у зв'язку із чим спірні земельні ділянки увійшли до меж населеного пункту.

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 затверджено звіти експертної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478га та з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891 га, розташованих по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, які надані в оренду Приватному підприємству Фалкон для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон ; про продаж Приватному підприємству Фалкон з розстрочкою платежу на 2 роки двох земельних ділянок з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478 га та з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891 га, які розташовані по пр. Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон , яка знаходиться в користуванні Приватного підприємства Фалкон .

На підставі вказаного рішення між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Приватним підприємством Фалкон було укладено два договори купівлі-продажу земельної ділянки.

Між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (продавець) та Приватним підприємством Фалкон (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2012, за умовами якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478 га, яка розташована по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон . Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1471.

В п. 1.1 договору №1471, зокрема зазначено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно: будинок відпочинку на базі відпочинку Южанка літ. М-1, який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2002, право власності на який зареєстровано Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 12.03.2004, реєстраційний №5060729, номер запису 9 в книзі №25.

Згідно з п.1.2. договору №1471 цільове призначення земельної ділянки - для рекреаційного призначення. Кадастровий номер земельної ділянки - 4820982200:12:047:0061. Колишній кадастровий номер даної земельної ділянки - 4820982200:09:000:0545 був змінений (уточнений) у зв'язку із розширенням меж села Коблеве Березанського району Миколаївської області. Земельна ділянка знаходиться в межах границь: від А до Б - землекористування Миколаївської обласної організації Всеукраїнської профспілки працівників та підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг; від Б до В - землекористування гр. ОСОБА_3 (б/в ІНФОРМАЦІЯ_1 ); від В до Г - землекористування Миколаївської обласної організації Всеукраїнської профспілки працівників та підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг; від Г до А - землекористування ДП Очаківське ЛМГ .

Пунктом 1.3. договору №1471 визначено, що на підставі довідки, виданої відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області №01-30-1150 05.12.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478 га встановлені та діють обмеження та обтяження типу: 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. На 0,0039 га земельної ділянки встановлено сервітут на проїзд та прохід. Державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою) не видавався, земельна ділянка відноситься до земель державної власності, які перебувають у користуванні на умовах оренди Приватного підприємства Фалкон . На земельну ділянку не розповсюджується мораторій, встановлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Земельна ділянка не була розпайована і не підлягає розпаюванню, заборони до продажу немає.

Відповідно до п. 2.1. договору №1471 та рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 ціна земельної ділянки становить 160 723 грн. 00 коп., які покупець повинен був перерахувати у місцевий бюджет Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області з розстрочкою платежу терміном на 2 роки.

Покупцем було сплачено 160 723 грн. 00 коп. за земельну ділянку за договором №1471, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 2 від 09.01.2013, №21 від 29.03.2013, № 39 від 21.06.2013, №54 від 24.09.2013, №110 від 17.12.2013, № 17 від 21.03.2014, № 42 від 15.07.2014, № 24 від 03.09.2015.

В п.3.1. договору №1471 сторони погодили, що продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент укладення договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових прав щодо неї немає. Сторони свідчать, що цей правочин не суперечить інтересам держави і суспільства.

Між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (продавець) та Приватним підприємством Фалкон (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2012, за умовами якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891 га, яка розташована по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон . Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1473.

У п. 1.1 договору №1473 визначено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно: будинок відпочинку на базі відпочинку Южанка літ. М-1, який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2002, право власності на який зареєстровано Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 12.03.2004, реєстраційний №5060729, номер запису 9 в книзі №25.

Відповідно до п.1.2. договору №1473 цільове призначення земельної ділянки - для рекреаційного призначення. Кадастровий номер земельної ділянки - 4820982200:12:047:0060. Колишній кадастровий номер даної земельної ділянки - 4820982200:09:000:0546 був змінений (уточнений) у зв'язку із розширенням меж села Коблеве Березанського району Миколаївської області. Земельна ділянка знаходиться в межах границь: від А до Б - землеволодіння ТОВ Сохо-М (б/в Кристал ), від Б до А - землекористування Миколаївської обласної організації Всеукраїнської профспілки працівників та підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг (б/в Южанка ).

Згідно з п.1.3. договору №1473 на підставі довідки, виданої відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області №01-30-1149 від 05.12.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891га, встановлені та діють обмеження та обтяження типу: 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Сервітути на земельну ділянку не встановлено. Державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою) не видавався, земельна ділянка відноситься до земель державної власності, які перебувають у користуванні на умовах оренди Приватного підприємства Фалкон . На земельну ділянку не розповсюджується мораторій, встановлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Земельна ділянка не була розпайована і не підлягає розпаюванню, заборони до продажу немає.

За положеннями п.2.1. договору №1473 та рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 ціна земельної ділянки становить 57 790 грн. 00 коп., які покупець повинен був перерахувати у місцевий бюджет Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області з розстрочкою платежу терміном на 2 роки.

Покупцем було сплачено 57 790 грн. 00 коп. за земельну ділянку за договором №1473, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1 від 09.01.2013, № 20 від 29.03.2013, № 38 від 21.06.2013, №55 від 24.09.2013, №109 від 17.12.2013, № 16 від 21.03.2014, № 41 від 15.07.2014, № 23 від 03.09.2015.

Відповідно до п.3.1. договору №1473 продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент укладення договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових прав щодо неї немає. Сторони свідчать, що цей правочин не суперечить інтересам держави і суспільства.

Станом на 19.09.2012 (винесення оскаржуваного рішення) та укладання договорів купівлі-продажу (12.12.2012) спірні земельні ділянки вже входили до меж населеного пункту і регулювались містобудівною документацією, затвердженою рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №20 від 09.12.2010 та розпорядженням №174 від 29.03.2011, з урахуванням складеної схеми планування та забудови території Березанського району 1985 року.

В 2015 році прокуратурою Миколаївської області проведено перевірку з дотримання вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішень із земельних питань.

За твердженням прокуратури, вищевказані земельні ділянки розташовані в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 29 від 19.09.2012 та укладені на підставі цього рішення договори купівлі-продажу земельних ділянок від 12.12.2012 мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений.

Вказані обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Миколаївської області до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Приватного підприємства Фалкон .

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ст. ст. 78, 80, 81 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни є суб'єктами права власності на землі приватної власності та набувають це право лише з підстав, передбачених законом, зокрема у разі безоплатної передачі ділянок із земель державної і комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Так, положеннями ст. 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Частиною 4 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду взагалі не можуть передаватись в приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст. 60 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88 Водного кодексу України).

У відповідності до ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України встановлено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (ст. 62 Земельного кодексу України, ст. 90 Водного кодексу України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності і можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних та юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним та водним законодавством (ст. ст. 59, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України).

Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

При цьому, порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до п. 5 Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Згідно із п. 11 Порядку водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Пунктом 2.9. Порядку визначено, що погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1999 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них передбачено, що проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, - не могли і не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України і є землями державної власності.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення меж прибережної захисної смуги, необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них . Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки розташовані в межах 2 кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги створено з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Отже, відчуження такої земельної ділянки суперечить меті та правовому режиму прибережної захисної смуги в цілому.

Прибережна захисна смуга може надаватися юридичним особам лише у користування. При цьому, наявність на спірних землях нерухомого майна, що належить скаржнику на праві власності, не змінює правовий режим земель приберженої захисної смуги. В такому випадку власник не позбавлений можливості оформити речові права щодо користування земельною ділянкою, необхідною для розміщення та експлуатації об'єкту нерухомого майна у відповідності до вимог чинного законодавства та дотримання встановлених обмежень, у зв'язку з чим протилежні доводи заявника апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком щодо незаконності рішення Коблівської сільської ради Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою № 29 від 19.09.2012, оскільки воно прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. На підставі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Незаконне розпорядження Коблівської сільської ради та укладені на його підставі договори купівлі-продажу призвели до вибуття із державних територій водного фонду спірної земельної ділянки, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що правовий зміст спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених на підставі незаконного рішення Коблівської сільради суперечить ст. 58, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ст. 83 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги Заступника прокурора Миколаївської області є правомірними і обґрунтованими.

В ході розгляду справи Приватним підприємством Фалкон було заявлено про застосування строків позовної давності.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має, в розумінні чинного Господарського процесуального кодексу України та законодавства, привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу.

Дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Дана правова позиція висловлена у постановах Верховного суду України у справах за №5011-32/13806-2012 від 27.05.2014 та за №6/17-3062-2011 від 02.09.2014.

Враховуючи положення ч.1ст. 261 Цивільного кодексу України прокурор має довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення права раніше, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно зі ст.ст. 5, 19 Закону України Про прокуратуру (в редакції на момент виникнення спірних відносин) прокуратура виконує функції та зобов'язання визначені Конституцією України та Законом.

Так, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При зверненні до суду з позовом, заступник прокурора Миколаївської області зазначив, що дізнався про рішення Коблівської сільської ради Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою № 29 від 19.09.2012 у вересні 2015 року в ході опрацювання даних Публічної кадастрової карти України на предмет дотримання законодавства у сфері землеустрою при здійсненні державної реєстрації земельних ділянок на території Березанського району, та вивчення матеріалів, наданих відділом Держземагенства у Березанському районі на відповідний запит прокуратури області.

Таким чином, прокурор вважає, що при зверненні до суду у березні 2016 року трирічний строк позовної давності не пропущено.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин прокурором надано, у тому числі: витяг з поземельної книги Відділу Держземагентства у Березанському районі станом на 10.02.2015 (т.1 а.с.43-48), витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, витяг з поземельної книги Відділу Держземагентства у Березанському районі, здійснений 15.09.2015 (т.1 .а.с.50-52), запит прокуратури Миколаївської області №05/1-1275вих-15 від 10.09.2015 на ім'я заступника начальника відділу Держземагентства у Березанському районі, з вимогою про надання відомостей щодо підстав формування земельних ділянок, до переліку яких входять і спірні земельні ділянки, та відповідь на цей запит від 17.09.2015, отримана та зареєстрована прокуратурою 21.09.2015 (т.1 а.с.58-59), лист Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА №43-01-21 від 02.02.2016, в якому повідомлено про стан спірних земельних ділянок (т.1 а.с.53).

Вищепереліченими документами прокурор обґрунтовував, що йому стало відомо про порушення природоохоронного законодавства у лютому-вересні 2015 року, в цей же період прокуратура почала здійснювати заходи для встановлення фактичних даних щодо спірних земельних ділянок, що в подальшому стало підставою для звернення до суду.

Доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності колегією суддів відхиляються, адже останнім не спростовано, що внаслідок законодавчо закріплених повноважень щодо здійснення державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування прокурор міг своєчасно дізнатись про прийняття оскаржуваного рішення та укладення на його підставі договорів та мав можливість їх оскаржити до суду в межах визначеного ст.257 Цивільного кодексу України строку.

Наразі, в матеріалах справи наявна копія вимоги № 45-41вих-12 від 12.01.2012 адресована голові Березанської районної ради, Березанському селищному голові, всім сільським головам щодо надання на адресу прокуратури району належним чином оформлених оригіналів правових актів (розпоряджень, рішень) органів місцевого самоврядування та повідомлення про засідання сесій рад.

Водночас доказів того, що за наслідками такої вимоги прокурора було завчасно повідомлено про проведення відповідного засідання сесії ради та прийнятого за його результатами оспорюваного рішення, матеріали справи не містять.

З супровідного листа Коблівської сільської ради від 08.08.2013, яким остання направила на адресу прокурора Березанського району копії рішень по земельним питання за 2012 рік, не вбачається, що в переліку зазначених рішень містилось саме спірне рішення (т.1 а.с.146).

Направлене прокуратурою Миколаївської області до Миколаївської ОДА подання про усунення порушень законодавства, стосувалось порушень, допущених Березанською райдержадміністрацією щодо безоплатного надання у власність 6 громадянам земельних ділянок (т.1 а.с.116). За тих же підстав не можу бути прийняте до уваги й подання прокуратури Березанського району № (15-11) 2485вих-13 від 22.10.2013.

Так само, з наявних в матеріалах справи вимог від 01.08.2013, 22.10.2013, 15.10.2013 не вбачається, що прокуратура здійснюючи перевірки, надсилала запити саме щодо спірних земельних ділянок (т.1 а.с.140-150).

З огляду на те, що Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду з даним позовом у березні 2016 року, висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не пропущено строк позовної давності, є вірним.

Щодо висновків суду про належність здійснення прокурором представництва інтересів держави у світлі вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 10.05.2018 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави , висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави , що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

За змістом ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент звернення до суду з позовом) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру . Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва.

Аналіз положень господарського процесуального законодавства у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

В силу положень ст.5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

У органів, що здійснювали у спірний період та на даний час державний контроль за використанням та охороною земель - Державної інспекції сільського господарства (на момент пред'явлення позову) та Держгеокадастру, відсутні повноваження на звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування з питань продажу земель та визнання недійсними укладених на їх підставі договорів купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, порушення інтересів територіальної громади виникло внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування - Коблевською сільською радою, до компетенції якого як раз і віднесені відповідні повноваження із захисту інтересів територіальної громади.

Вказівка наведених норм про можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

В розглядуваному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в приватну власність земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

За таких обставин, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 року у справі № 915/370/16 прийнято за наслідком повного і всебічного розгляду справи судом першої інстанції, тому колегія апеляційного суду погоджується із висновком місцевого суду стосовно правомірності задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника щодо того, що прокурором не надано доказів притягнення до відповідальності посадових осіб за спірними правочинами та рішенням не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки притягнення до відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування не входить до предмету доказування у цій справі та не змінює факту незаконності оскаржуваних рішення та договорів. Крім того, оскаржуване рішення Коблівської сільської ради від 19.09.2012 №29, на підставі якого укладено спірні договори купівлі-продажу земель, прийнято колегіальним органом, що виключає можливість притягнення окремих посадових осіб до відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалами справи та спростовані вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного підприємства Фалкон залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 року у справі № 915/370/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фалкон залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 у справі №915/370/16 без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.02.2019.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді В.В. Бєляновський

Л.О. Будішевська