Постанова

від 24.04.2019 по справі 915/370/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/370/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Миколаївської області

представник позивача - Гришина Т.А.

відповідач-1 - Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області

представник відповідача -1 - не з'явився

відповідач-2 - Приватне підприємство "Фалкон"

представник відповідача -2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Фалкон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Богацької Н.С. - головуючого, Бєляновського В.В., Будішевської Л.О. від 13 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Миколаївської області у складі Мавродієвої М.В. від 08 листопада 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Приватного підприємства Фалкон , в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.09.2012 року №29 Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061, площею 0,2478 га, розташованої по пр.Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5371971 (право власності зареєстровано 24.12.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4045214);

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060, площею 0,0891 га, розташованої по пр. Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 12.12.2012 року між Коблівською сільською радою та Приватним підприємством Фалкон , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального органу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №5372027 (право власності зареєстровано 24.12.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4043579).

1.2. Позов обґрунтовано невідповідністю оскарженого рішення органу місцевого самоврядування щодо продажу земельної ділянки у приватну власність Приватному підприємству Фалкон вимогам Земельного та Водного кодексів України, а саме приписів ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 58, 60, 62, 122, 124 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Наведені обставини, на думку позивача, мають своїм наслідком порушення цивільних прав та інтересів держави.

2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. Приватне підприємство Фалкон відповідно до договору міни від 29.10.1998 №113 та договору купівлі-продажу від 15.04.2002 придбав у власність базу відпочинку Южанка .

2.2. Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №337 від 30.03.2009 Приватному підприємству Фалкон затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,3369 га забудованих земель терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку за рахунок земель державної власності (запасу) за адресою: с. Коблеве, пр. Курортний, 33 за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

2.3. Із проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Приватному підприємству Фалкон надавалась земельна ділянка загальною площею 0,3369 га забудованих земель у довгострокову оренду строком на 49 років. Вказана земельна діялянка складалась зі спірних земельних ділянок (0,2478га + 0,0891га), які в подальшому були продані Приватному підприємству Фалкон .

2.4. З кадастрового плану до вищевказаного проекту землеустрою вбачається, що спірні земельні ділянки у 2008 році знаходились за межами населеного пункту Коблеве в межах двокілометрової прибережної захисної смуги.

2.5. В подальшому, рішенням Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни межі населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

2.6. На підставі вказаного рішення була змінена межа села Коблеве, у зв'язку із чим спірні земельні ділянки увійшли до меж населеного пункту.

2.7. Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 19.09.2012 затверджено звіти експертної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478га та з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891 га, розташованих по пр. Курортному, 33/3 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, які надані в оренду Приватному підприємству Фалкон для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон ; про продаж Приватному підприємству Фалкон з розстрочкою платежу на 2 роки двох земельних ділянок з кадастровим номером 4820982200:12:047:0061 площею 0,2478 га та з кадастровим номером 4820982200:12:047:0060 площею 0,0891 га, які розташовані по пр. Курортному, 33/3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування існуючої бази відпочинку Южанка-Фалкон , яка знаходиться в користуванні Приватного підприємства Фалкон .

2.8. На підставі вказаного рішення між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Приватним підприємством Фалкон було укладено два договори купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2012.

2.9. В 2015 році прокуратурою Миколаївської області проведено перевірку з дотримання вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішень із земельних питань.

2.10. За твердженням прокуратури, вищевказані земельні ділянки розташовані в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 29 від 19.09.2012 та укладені на підставі цього рішення договори купівлі-продажу земельних ділянок від 12.12.2012 мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений.

2.11. Вказані обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Миколаївської області до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Приватного підприємства Фалкон .

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018, залишеним без змін постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

3.1. Приймаючи вказані рішення у справі, суди виходили з наступних обставин:

- спірні земельні ділянки розташовані в межах 2 кілометрів від урізу води, тобто в межах нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , в свою чергу, землі прибережних захисних смуг можуть перебувати виключно у державній або комунальній власності Сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги;

- Коблівська сільська рада вийшла за межі наданих повноважень, прийнявши спірне рішення Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою № 29 від 19.09.2012;

- незаконне розпорядження Коблівської сільської ради та укладені на його підставі договори купівлі-продажу призвели до вибуття із державних територій водного фонду спірної земельної ділянки, тому зміст спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених на підставі незаконного рішення Коблівської сільради, суперечить ст. 58, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ст. 83 Земельного кодексу України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПП "Фалкон" подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

5.Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

- відповідно до приписів частини 4 статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них від 08.05.1996 № 486 до спірних правовідносин мають застосовуватись спеціальні норми, які регулюють розміри та порядок встановлення прибережних захисних смуг саме в населених пунктах та які передбачають необхідність врахування орієнтовних розмірів і меж прибережної захисної смуги, конкретних умов забудови в межах міст. Суд апеляційної інстанції не врахував, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області та не приділив належної уваги фактичному знаходженню земельних ділянок в межах 2 км прибережної смуги;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності ПП "Фалкон" і яке, за законодавством України, має першочергове право на використання земельних ділянок;

- судами попередніх інстанцій не обґрунтовано в чому саме полягають порушення інтересів суспільства, пов'язаних з укладенням спірних договорів та прийняттям рішення Коблівською сільською радою;

- позбавлення відповідача-2 права власності на земельні ділянки суперечить практиці Європейського суду з прав людини щодо необхідності врахування справедливого балансу між речовим правом особи та суспільним інтересом;

- прокурором не надано доказів притягнення до відповідальності посадових осіб за спірними правочинами та рішенням Коблівської сільської ради ;

- судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки порушенню прокуратурою строку позовної давності. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводу щодо того, що прокуратура не могла не знати про спірні договори та рішення, оскільки притягала до відповідальності інших осіб по аналогічним питанням .

6. Позиція прокуратури Миколаївської області, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. Прокуратура Миколаївської області вважає висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ПП "Фалкон" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018, постанову Південного - західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 - залишити без змін.

6.2. У своєму відзиві прокуратура Миколаївської області наводить наступні доводи :

- Закон України "Про прокуратуру" ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не покладає на органи прокуратури обов'язок щодо тотального нагляду за законністю всіх правових актів, прийнятих органами місцевого самоврядування. Підстави для проведення перевірки чітко визначено Законом та галузевим наказом Генерального прокурора України. Між тим, повідомлень чи заяв про порушення законодавства чи інших приводів до перевірки на той час у прокурора не було ;

- позовна заява прокурора спрямована на забезпечення розумного балансу між індивідуальними і державними інтересами та досягнення мети захисту прибережної захисної смуги, яку не можна відчужувати у приватну власність. Обставини справи "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії " та даної справи істотно різняться, тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи не можуть бути тотожними;

- фактичний розмір і межі прибережної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки, які були передані у власність ПП "Фалкон" на підставі рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.09.2012 №29 та укладених договорів купівлі -продажу, розташовані в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у зв'язку з чим продаж таких земельних ділянок у приватну власність законодавством не передбачений.

7.2. Згідно з положенням частини 1 статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

7.3. Частина 2 статті 3 Водного кодексу України визначає, що до водного фонду України належать 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

7.4. Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу К України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

7.5. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

7.6. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

7.7. Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини 4 статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

7.8. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема юридичним особам, передбачені частиною 2 статті 59 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

7.9. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

7.10. Отже, за змістом зазначених норм права прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність юридичних осіб, оскільки є землями водного фонду України.

7.11. Крім того, за положеннями статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексів України.

7.12. Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

7.13. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

7.14. Згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

7.15. Відповідно до положень статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття у приватну власність прибережних захисних смуг та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду взагалі не можуть передаватись в приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

7.16. Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст. 60 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88 Водного кодексу України).

7.17. У відповідності до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

7.18. Частиною 3 статті 60 Земельного кодексу України встановлено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

7.19. Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

7.20. При цьому, порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 (далі - Порядок).

7.21. Зазначений Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

7.22. Відповідно до п. 5 Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

7.23. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

7.24. Згідно із п. 11 Порядку водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

7.25. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу. Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги.

7.26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах 2 кілометрів від урізу води - Чорного моря, що свідчить про її належність до прибережної захисної смуги.

7.27. Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відчуження такої земельної ділянки суперечить меті та правовому режиму прибережної захисної смуги. Прибережна захисна смуга може надаватися юридичним особам лише у користування. При цьому, наявність на спірних землях нерухомого майна, що належить скаржнику на праві власності, не змінює правовий режим земель приберженої захисної смуги. В такому випадку власник не позбавлений можливості оформити речові права щодо користування земельною ділянкою, необхідною для розміщення та експлуатації об'єкту нерухомого майна у відповідності до вимог чинного законодавства та дотримання встановлених обмежень.

7.28. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.29. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо незаконності рішення Коблівської сільської ради Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою № 29 від 19.09.2012, оскільки воно прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

7.30. Незаконне розпорядження Коблівської сільської ради та укладені на його підставі договори купівлі-продажу призвели до вибуття із державних територій водного фонду спірної земельної ділянки, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що правовий зміст спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених на підставі незаконного рішення Коблівської сільради суперечить ст. 58, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ст. 83 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги Заступника прокурора Миколаївської області є правомірними і обґрунтованими.

7.31. В ході розгляду справи Приватним підприємством Фалкон було заявлено про застосування строків позовної давності.

7.32. Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

7.33. При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

7.34. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

7.35. Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

7.36. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

7.37. Згідно ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

7.38. Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має, в розумінні чинного Господарського процесуального кодексу України та законодавства, привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу.

7.39. Дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

7.40. Враховуючи положення ч.1ст. 261 Цивільного кодексу України прокурор має довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення права раніше, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

7.41. Згідно зі ст.ст. 5, 19 Закону України Про прокуратуру (в редакції на момент виникнення спірних відносин) прокуратура виконує функції та зобов'язання визначені Конституцією України та Законом.

7.42. Так, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

7.43. Судами встановлено, що при зверненні до суду з позовом, заступник прокурора Миколаївської області зазначив, що дізнався про рішення Коблівської сільської ради Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки та дозвіл на викуп з розстрочкою № 29 від 19.09.2012 у вересні 2015 року в ході опрацювання даних Публічної кадастрової карти України на предмет дотримання законодавства у сфері землеустрою при здійсненні державної реєстрації земельних ділянок на території Березанського району, та вивчення матеріалів, наданих відділом Держземагенства у Березанському районі на відповідний запит прокуратури області.

7.44. Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що при зверненні до суду у березні 2016 року трирічний строк позовної давності не пропущено.

7.45. В свою чергу, відповідачем не доведено факту того, що прокурор міг своєчасно дізнатись про прийняття оскаржуваного рішення та укладення на його підставі договорів та мав можливість їх оскаржити до суду в межах визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України строку. Факту того, що прокурора було завчасно повідомлено про проведення відповідного засідання сесії ради та прийнятого за його результатами оспорюваного рішення, судами також не вставлено.

7.46. З огляду на те, що Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду з даним позовом у березні 2016 року, висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не пропущено 3 річний строк позовної давності, є вірним.

7.47. Доводи скаржника щодо того, що прокурором не надано доказів притягнення до відповідальності посадових осіб за спірними правочинами та рішенням Судом відхиляються, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, притягнення до відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування не входить до предмету доказування у цій справі та не змінює факту незаконності оскаржуваних рішення та договорів.

7.48. Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою. Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не обґрунтовано в чому саме полягають порушення інтересів суспільства, пов'язаних з укладенням спірних договорів та прийняттям рішення Коблівською сільською радою, є безпідставними з огляду на те, що землі фонду є об'єктами права власності Українського народу, що перебувають під особливою охороною держави.

7.49. Щодо інших доводів касаційної скарги, Суд зазначає наступне.

7.50. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

7.51. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

8. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

8.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.4. За наведених обставин Верховний Суд, з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Щодо розподілу судових витрат

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу приватного підприємства "Фалкон" залишити без задоволення.

2 . Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 листопада 2018 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року у справі № 915/370/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.