Постанова

від 11.02.2019 по справі 916/1405/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1405/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Принцевської Н.М.;

суддів : Колоколова С.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від ФОП Комерзан Р.Г. - Комерзан Р.Г., паспорт серія НОМЕР_1, від 20.09.05, Логінов О.Г., довіреність № б/н, від 15.05.18;

від КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року

у справі №916/1405/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича

до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус"

про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) та стягнення вартості майна, -

(суддя Господарського суду Одеської області: Рога Н.В., дата та місце ухвалення рішення: 26.10.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

В липні 2018 року Фізична особа - підприємець Комерзан Руслан Георгійович (далі - ФОП Комерзан Р.Г.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (далі - КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус") про стягнення в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, з урахуванням інфляційних нарахувань в загальній сумі 1 169 373 грн. 15 коп.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Комерзан Р.Г. зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами по справі договору та специфікації здійснено постачання відповідачу меблів на суму 894 тис. грн., однак відповідачем розрахунки за договором в обумовлені строки у будь-якій формі та у будь-якій частині не здійснено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 (суддя - Рога Н.В.) у задоволенні позовних вимог ФОП Комерзан Р.Г. до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" про стягнення в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, з урахуванням інфляційних нарахувань в загальній сумі 1 169 373 грн. 15 коп. - відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що факт поставки в даному випадку має підтверджуватися іншими доказами, зокрема, товарно-транспортними накладними, документами на підтвердження придбання товару або його складових у інших суб'єктів господарської діяльності.

Місцевий господарський суд зазначив, що грошові кошти у розмірі 894000 грн. позивач у справі просить стягнути в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, посилаючись на те, що повернення меблів в асортименті згідно специфікації у тому товарному вигляді, стані, якості і комплектації, у якому вони були поставлені, не є можливим, однак доказів звернення до відповідача з вимогою щодо повернення товару в натурі матеріали справи не містять.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним КП Оздоровча база відпочинку Глобус товару, переліченого у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Комерзан Р.Г. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 по справі скасувати, та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що видаткова накладна містить відомості, які прямо вказують на зміст господарської операції: Постачальник: ФОП Комерзан Руслан Георгійович , Покупець: в особі директора Меленчук Раїса Павлівна , Договір: №8 від 17 листопада 2015 , що свідчить про те, що змістом господарської операції, у зв'язку із проведенням якої видано накладну - є поставка товару.

Апелянт вважає, що видаткова накладна №8/1 від 17.12.2015 в силу ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України є належним та допустимим доказом, який підтверджує обґрунтованість позовних вимог та доводить реальність здійснення господарської операції.

Крім того, апелянт стверджує, що відсутність товаро-транспортної накладної не може ставити під сумнів здійснення господарської операції, а самі накладні не підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тим більше, що факт поставки підтверджується договором поставки від 17.11.2015 №8, специфікацією до договору, видатковою накладною від 17.12.2015 №8/1.

Також на думку апелянта, вимога про повернення товару в натурі не заявлялася, оскільки поставлений ним товар не може бути повернуто у тому ж товарному вигляді, в якому він поставлявся.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1405/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року у справі №916/1405/18.

17.12.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від КП Оздоровча база відпочинку Глобус надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 у справі № 916/1405/18 призначено до розгляду на 22.01.2019 на 15-00 год.

22.01.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича надійшла заява про відвід суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 року у справі № 916/1405/18 заяву про відвід Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича про відвід суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І. визнано необґрунтованою; зупинено апеляційне провадження у справі №916/1405/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича про відвід суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.; передано справу для вирішення питання про відвід суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І. у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 для розгляду заявленого відводу призначено суддю Богацьку Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 916/1405/18 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича про відвід суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І. відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 поновлено апеляційне провадження по справі №916/1405/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 у справі №916/1405/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2019.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача, явка якого обов'язковою не визнавалася.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 17 листопада 2015 між ФОП Комерзан Р.Г. (Постачальник) та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (Покупець), в особі директора Меленчук Раїси Павлівни, що діяла на підставі Статуту, був укладений Договір №8 поставки товару. (т.1 а.с.19-26)

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з приписами п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у накладній. Сумою Договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

17 грудня 2015 сторонами підписано специфікацію №8/1 до Договору поставки товару №8 від 17.11.2015, яка містить найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, загальну вартість відвантаження, строк та умови поставки, строк та порядок оплати. (т.1 а.с. 27)

Зокрема, відповідно до вказаної специфікації ФОП Комерзан Р.Г. у строк до 17.12.2015 мав поставити товар, а саме: панелі 16мм із ЛДПС бук з ПФХ по колу 1350*1750 мм (кількість - 900 шт.); ліжка двохповерхові під матрац 190*80 (кількість 50 шт.); тумбочка прикроватна (кількість 100 шт.); матрац 190*70 (кількість - 200 шт.), на загальну суму 894 000 грн., з умовами поставки - DAP, Кілійський р-н, курорт Приморське. Оплата за отриманий товар мала бути проведена у строк - 21.07.2016 одним платежем у розмірі 100% від загальної сплати.

У той же день, 17.12.2015 ФОП Комерзан Р.Г. та директором КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" Меленчук Раїсою Павлівною було підписано видаткову накладну №8/1 . (а.с. 28)

Несплата відповідачем заборгованості у розмірі 1 169 373 грн. 15 коп. стала підставою для звернення ФОП Комерзана Р.Г. до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі №916/3564/16, яке набрало законної сили, визнано недійсним Договір №8 поставки товару, що був укладений 17.11.2015 між ФОП Комерзан Р.Г. та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус". Предметом позову ФОП Комерзан Р.Г. до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" у справі №916/3564/16 було стягнення заборгованості у розмірі 894 000 грн., що виникла за Договором №8 поставки товару, що був укладений 17.11.2015р. між ФОП Комерзан Р.Г. та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус", а також процентів у розмірі 657 090 грн. Приймаючи рішення у справі №916/3564/16 суд, із посиланням на ст.83 ГПК України (в редакції що була чинною станом на дату прийняття рішення), вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсним Договір №8 поставки товару, що був укладений 17.11.2015 між ФОП Комерзан Р.Г. та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус", як такий, що був укладений із порушенням Закону України "Про здійснення державних закупівель". (а.с. 29-32)

При цьому, судом не було застосовано положення ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки позовні вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину сторонами правочину або однією з них не заявлялись та не були предметом розгляду, з урахуванням того, що за змістом ч.5 ст.216 Цивільного кодексу України суд може застосувати з власної ініціативи лише наслідки недійсності нікчемного право чину, а вихід суду у даному випадку за межі позовних вимог суперечив би принципу диспозитивності господарського процесу.

З урахуванням зазначеного, ФОП Комерзан Р.Г. звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом щодо стягнення з КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, з урахуванням інфляційних нарахувань в загальній сумі 1169373 грн. 15 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 2 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов'язання, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у статті 16 Цивільного кодексу України як один із способів захисту, проте норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки стаття 16 Цивільного кодексу України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Слід зазначити, що відповідно до статті 208 Господарського кодексу України, статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

З огляду на зазначене, з урахуванням приписів ст.216 Цивільного кодексу України, враховуючи позовну вимогу ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення грошових коштів, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем помилково ототожнюється вимога про повернення грошових коштів із застосуванням реституції в даному випадку.

В даному випадку вимога ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) у вигляді стягнення грошових коштів, за умови що договором, який в подальшому було визнано судом недійсним ФОП Комерзан Р.Г. здійснював поставку товару відповідачу, не є вимогою про застосування реституції за недійсним правочином в розумінні ст. 216 Цивільного кодексу України.

Так, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до КП Глобус з вимогою про повернення йому товару, поставленого на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 17 листопада 2015 року, який в подальшому було визнано недійсним.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для стягнення грошових коштів як наслідку недійсності правочину (реституції).

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ФОП Комерзана Р.Г.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково надав оцінку факту здійснення самої поставки, оскільки в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, які не були предметом укладеного між сторонами у справі правочину щодо поставки товару.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Комерзана Р.Г. про стягнення грошових коштів як наслідку недійсності правочину (реституції), а відповідно і вимоги про нарахування на грошові кошти інфляційних втрат судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на зазначене, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо доведеності позивачем факту самої поставки, оскільки зазначене не впливає на вірні висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, а висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є вірним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосуванням норм матеріального права: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв'язку з зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але помилково надано оцінку факту здійснення поставки товару, тому колегія суддів апеляційну скаргу ФОП Комерзан Р.Г. задовольняє частково, рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 у справі №916/1405/18 підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281,-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року у справі №916/1405/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року у справі №916/1405/18 змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодекс України.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

А.І. Ярош