Постанова

від 14.02.2019 по справі 916/2302/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2302/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: М.А. Мишкіної, С.В. Таран,

секретар судового засідання - О.В. Клименко

за участю представників учасників справи:

від позивача: Л.В. Охотська;

від відповідача: А.Л. Сивак;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року (суддя Волков Р.В., м.Одеса, повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018 року)

у справі № 916/2302/17

за позовом Приватного підприємства УПТК

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приватне підприємство УПТК звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , в якій просило суд визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал щодо ненадання Приватному підприємству УПТК дозволу щодо перенесення вузла обліку води з оглядового колодязя в приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Краснослобідська, 1/12, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал надати Приватному підприємству УПТК дозвіл щодо перенесення вузла обліку води з оглядового колодязя в приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Краснослобідська, 1/12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проектування та монтажу вузла обліку філією Інфоксводоканал з порушенням будівельних норм у сирому оглядовому колодязі, а не в приміщенні і протиправної бездіяльності філії Інфоксводоканал щодо ненадання дозволу позивачу для перенесення вузла обліку води з оглядового колодязя відбулась аварія в системі водопостачання, внаслідок якої відбувся витік значної кількості води через дно колодязя в землю.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2017 року у справі №916/2302/17 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 року у справі №916/2302/17 (головуючий суддя Ярош А.І., судді Колоколов С.І., Принцевська Н.М.) рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2017 року у справі №916/2302/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №916/2302/17 (головуючий суддя Міщенко І.С., судді Берднік І.С., Суховий В.Г.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 року у справі № 916/2302/17 і рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2017 року у справі № 916/2302/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При прийнятті постанови Верховний Суд висловив вказівки щодо нового розгляду справи, зокрема, зазначив про те, що судами не зазначено, на підставі яких саме доказів підтверджується факт знаходження вузла обліку води саме у приміщенні зі штучним або природним освітленням і температурою повітря не нижче 5° С; не досліджувалося можливості вжиття заходів для забезпечення виконання, покладених п.5.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 на споживача обов'язків щодо захисту приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримання зазначених приміщень в належному стані. Крім того, судами не надано належної правової оцінки акту технічного обстеження вузла від 09.09.2005 року та робочому проекту, якими визначено межу відповідальності сторін та не проаналізовано можливих шкідливих наслідків перенесення вказаного вузла обліку.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі №916/2302/17 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал щодо ненадання приватному підприємству УПТК згоди на розташування вузла обліку води в приміщенні, розташованому безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу за адресою: м. Одеса, вул. Краснослобідська, 1/12, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал надати Приватному підприємству УПТК згоду на розташування вузла обліку води в приміщенні, розташованому безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу за адресою: м. Одеса, вул. Краснослобідська, 1/12, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішення суду мотивовано правомірністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі № 916/2302/17 і постановити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у позовних вимогах.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції помилково вказав, що матеріали справи не містять акту розмежування відповідальності сторін.

Відповідач не погоджується з висновком місцевого господарського суду про незадовільний технічний стан колодязю, оскільки вважає, що позивачем не надано жодного доказу тому, що останній не в змозі вжити заходи щодо утримання зазначеного колодязю в належному стані.

Крім того, судом першої інстанції не визначено у чому саме полягає бездіяльність відповідача, оскільки на всі звернення позивача було надано відповіді.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі № 916/2302/17, ухвалою від 15.01.2019 року призначено розгляд справи на 14.02.2019 року.

10.01.2019 року через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі № 916/2302/17 залишити без змін.

У відзиві Приватне підприємство УПТК зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради було видано Приватному підприємству УПТК технічні умови від 22.03.2005 року №317 на водопостачання та водовідведення УПТК, розташованого за адресою м.Одеса, вул.Краснослобідська, 1/12.

Пунктом 1.3 Технічних умов передбачено, що для водопостачання обєкта слід використовувати два існуючих вводи водопроводу від відомчих внутрішньо майданчикові мережі водопровода ЗАО Лазур, згідно з дозволом.

Згідно з п.1.5 технічних умов вказано, що необхідно наявні вводи водопроводу забезпечити приладом обліку води, і при цьому місце установки та діаметр водоміру узгодити з Водозбутом .

Між Приватним підприємством УПТК (Абонент) і Товариством з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал (Водоканал) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 01.09.2005 року №734/3, за умовами якого Абонент зобов'язаний приймати послуги з подачі питної води і послуги з прийому стічних вод, що скидує Абонент в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, та сплачувати такі послуги. Абонент має своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному стані відповідно до Правил, вказаних у п.2.1 Договору, та чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.4 договору, Абонент зобов'язався утримувати в технічно належному справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади та пристрої, обладнання та споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень водомірних вузлів, а також збереження водомірів, та доступ представників Водоканалу для зняття показників витрат води.

Пунктом 2.4.17 договору визначено, що за відсутності акту розмежування відповідальності, межа відповідальності Водоканалу визначається за Правилами водокористування.

Приватне підприємство УПТК неодноразово, починаючи з 2011 року, зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал з заявами щодо надання дозволу на перенесення водомірного вузла в сухе утеплене приміщення, що підтверджується листами від 13.12.2011 року №185, від 15.02.2012 року №45, від 14.08.2013 року №70, від 04.08.2016 року №35, в яких просило Водоканал надати згоду на перенесення вузла обліку використання води позивачу з вологого, не опалювального, такого що постійно затоплюється та ніким не охороняється магістрального колодязя, який знаходиться в користуванні великої кількості інших підприємств, в приміщення Приватного підприємсвтва УПТК , де споживачем будуть гарантовані температурні та вологостні умови для роботи приладу з обліку води, а також забезпечена його належна охорона.

Листами від 21.02.2012 року, від 28.08.2013 року №5010/по Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал надано відповіді стосовно того, що Водоканал вважає перенесення вузла обліку недоцільним, подальшу експлуатацію вузла обліку холодної води слід здійснювати у відповідності до раніше узгодженого проекту, так як згідно п.5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, вузли обліку водоспоживання повинні розташовуватись на межі балансової відповідальності водопровідної мережі водокористувача.

У системі водопостачання позивача сталась аварія, зафіксована відповідним Актом від 19.08.2017 року.

Позивач вважає, що аварія сталась через те, що водомірний вузол Приватного підприємства УПТК встановлений у сирому оглядовому колодязі і Водоканал не надає згоди не його перенесення в інше місце з умовами, які забезпечать нормальну експлуатацію встановленого обладнання.

З огляду на недосягнення згоди між сторонами щодо перенесення вузла обліку, Приватне підприємство УПТК звернулось до суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

За положеннями п.п. 1.6, 1.7, 1.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (Правила) за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Водопровідні вводи до теплових пунктів (далі - ТП), котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об'єктів експлуатують підприємства, на балансі яких перебувають ці об'єкти. Водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатують виробники. Експлуатацію мереж холодного водопостачання в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі (в управлінні) яких вони перебувають.

Виробник відповідає за технічний стан мереж гарячого водопостачання тільки у разі перебування таких мереж у нього на балансі.

Згідно з п.1.9 Правил межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно.

У п. 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з п. 5.2 Правил вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Пунктами 5.5., 5.10 Правил визначено, що проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника. Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води.

У відповідності до п.п. 5.13, 5.18 Правил споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

В п. 9.5 Правил визначається, що у разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство УПТК є власником об'єкта нерухомого майна, за адресою: вул. Краснослобідська, 1/12, який входив до складу цілісного майнового комплексу колишньої Закритого акціонерного товариства "Лазур за адресою: вул. : Краснослобідська, 1, усі будівлі якого забезпечувались водопостачанням через систему водопостачання Закритого акціонерного товариства Лазур .

Система водопостачання цілісного майнового комплексу Закритого акціонерного товариства Лазур , яка була на балансі цього підприємства, була приєднана до мережі водопостачання Комунального підприємства Водоканал по вул. Краснослобідська.

Приватне підприємство УПТК придбало у Закритого акціонерного товариства Лазур лише будівлю з внутрішньою мережею водопроводу, але не мало зовнішню мережу водопостачання Закритого акціонерного товариства Лазур , яка розташована на території колишньої Лазур для забезпечення усіх будівель цілісного майнового комплексу Закритого акціонерного товариства Лазур , тобто, мережа водопроводу Інфоксводоканала проходить по вул. Краснослобідська, а Приватне підприємство УПТК має тільки внутрішню мережу у будівлі позивача.

В Акті технічного обстеження водомірного вузла від 16.08.2005 року № зазначено наступне:

• Об'єкт: УПТК;

• Адреса: вул. Краснослобідська, 1/12;

• Проект водомірного вузла погоджений за № 499/1 від 30.03.2005;

• Проект водопровідного вводу - до існуючої мережі Закритого акціонерного товариства Лазур ;

• Проект каналізаційного випуску - до існуючої мережі Закритого акціонерного товариства Лазур ;

• Проект на встановлення водопроводу і каналізації погоджений з ОВК (ТУ) - ТУ УТК №317 від 22.03.2005 згідно № 384 від 22.03.2005, погодження відділу ТУ від 30.03.2005;

• Водопровідний ввід виконаний із стальної труби водопроводу В = 50 мм;

• Підключення вводу водопроводу В = 50 мм здійснено - на існуючому водопроводу В=150 мм на території Закритого акціонерного товариства Лазур , на місці підключення змонтований водопровідний колодязь цегловий.

• Водомірний вузол УПТК розташований у колодязі на підключенні;

• Встановлений водомір тип (марка), заводській номер, обвідна (пожежна) лінія діаметром 50 мм, запірна арматура - вентиль;

• Обслідування проведено на підставі листа, від 01.08.2005 року вх. № 11364 для подальшого укладення постійного договору.

Робочим проектом, розробленим відповідно до технічних умов на водопостачання та водовідведення Приватного підприємства УПТК , розташованого за адресою вул. Краснослобідська, 1/12 встановлено, що для водозабезпечення УПТК передбачено два вводу від мережі Закритого акціонерного товариства Лазур ; межа відповідальності водокористування є точка підключення до абонентського водопроводу (УПТК має водопровід лише у будівлі (внутрішній водопровід), зовнішньої мережі водопроводу на території Закритого акціонерного товариства Лазур у УПТК не має); один водомірний вузол встановлений у приміщенні, другий водомірний вузол встановлений в шахті на підключенні к водопровідному вводу Закритого акціонерного товариства Лазур .

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що колодязь, в якому наразі знаходиться водомір, є загального користування, не обладнаний належний чином, не належить на праві власності Приватному підприємству УПТК , в ньому періодично трапляються підтоплення, є доступ сторонніх осіб до водоміру позивача, що підтверджується, зокрема, актом встановлення факту аварії у системи водопостачання Приватного підприємства УПТК від 19.08.2017 року, експертним висновком, наданим позивачем, неодноразовими зверненнями позивача до відповідача, в яких повідомлялось про несправність пломби, іржу на проволоці пломби, з проханням погодити перенос водоміру.

З наданого позивачем висновку експерта Клименко Є.В., вбачається, що спорудження колодязя, в якому встановлено вузол обліку споживання води за адресою вул. Краснослобідська, 1 в м Одеса знаходиться в непридатному до експлуатації технічному стані і не може забезпечити нормальну експлуатацію встановленого обладнання з таких підстав:

а) вузол обліку води повинен розташовуватися в приміщенні з природним або штучним освітленням і при температурі не нижче 5° С, що не можна забезпечити в даному колодязі;

б) технічний стан колодязя III - непридатний до нормальної експлуатації по ряду виявлених дефектів елементів будівельних конструкцій колодязя;

в) через підвищену вологість і відсутність вентиляції в колодязі комунікації піддаються корозії;

г) колодязь є загальним і служить вузлом подачі води ще п'яти споживачів на рівних правах, що перешкоджає можливості створення умов збереження і належної експлуатації обладнання вузла обліку;

д) існуючий жорсткий зв'язок приладу обліку води з трубою подачі призводить до вібрації приладу і, як наслідок, до його поломки.

Прилади обліку води установлені з чисельними порушеннями вимог Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І проектування. Частина II будівництво. ДБН В.2.5-64-2012 , затверджені Наказом Держбуду України від 31 жовтня 2012 року № 553 та наказу від 27.06.2008 року № 190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України .

Слід зазначити, що з вини відповідача в порушення вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 спірний водомірний вузол розташований у сирому, тісному, необладнаному колодязі, який не належить позивачу, не є його власністю і не знаходиться у нього на балансі.

Положеннями укладеного між сторонами договору і Правил покладено на позивача обов'язок щодо захисту приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримання зазначених приміщень в належному стані.

З наявних у матеріалах справи фотографій вбачається, що позивач прийняв заходи щодо не потрапляння у колодязь дощових та талих вод через кришку колодязю, але не має можливості забезпечити належний санітарно-технічний стан сирого колодязя, а також збереження водомірного вузла в умовах постійної вологості та корозії металу, у зв'язку з чим неодноразово звертався до відповідача для отримання дозволу на перенесення водомірного вузла до приміщень Приватного підприємства УПТК .

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , який займає монопольне становище, безпідставно ухилявся від надання згоди на перенесення вузлу обліку, чим порушив право позивача на належне виконання умов договору, а саме умов п.п. 2.4.1, 2.4.4 договору, а також п.п. 5.13, 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, посилання скаржника на невідповідність обраного способу захисту положенням ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України розглянуті судовою колегією і відхилені, виходячи з наступного.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Приватне підприємство УПТК для захисту свого порушеного права у даному випадку обрало такі способи захисту своїх прав і законних інтересів: шляхом визнання судом протиправним рішення і бездіяльності відповідача, які порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача; шляхом присудження до примусового виконання відповідачем обов'язку в натурі.

Судова колегія зазначає, що обрані позивачем способи захисту узгоджуються з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що судом не визначено в чому саме полягає бездіяльність відповідача не приймається до уваги, оскільки судом першої інстанції досліджено повно і всебічно те, що внаслідок саме ненадання згоди на перенесення водомірного вузла позбавляє позивача можливості належним чином виконувати положення укладеного між сторонами договору і приписів Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190. Тобто, бездіяльність відповідача полягала в тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал ухилялося від надання згоди на перенесення водомірного вузла до приміщення позивача.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі №916/2302/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року у справі №916/2302/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.02.2019 року.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна