Постанова

від 29.05.2019 по справі 916/2302/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2302/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Поліщук Л.В. - головуючого, Мишкіної М.А., Таран С.В. від 14 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Волкова Р.В. від 21 листопада 2018 року

за позовом Приватного підприємства "УПТК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

про зобов`язання вчинити певні дії,

(представники сторін у судове засідання не з`явилися)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "УПТК" (далі - ПП "УПТК", позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс", відповідач) про: (1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу згоди на розташування вузла обліку води в приміщенні, розташованого безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, за адресою: м. Одеса, вул. Краснослобідська, 1/12 та (2) зобов`язання відповідача надати позивачу згоду на розташування вузла обліку води в згаданому приміщенні.

2. За доводами позивача водомірний вузол встановлений в місці, яке не призначено для розташування такого приладу (сирому оглядовому колодязі) відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190) і приписів БНіП 2.04.01-85 "Будівельні норми і правила. Внутрішній водопровід і каналізація зданій".

3. На переконання позивача вузол обліку повинен розташовуватись в спеціальному утепленому приміщенні, з штучним або природним освітленням і температурою повітря не нижче 5 ° С, а не в оглядовому колодязі, який постійно підтоплюється талими та дощовими водами.

4. Натомість відсутність дозволу відповідача унеможливлює перенесення позивачем вузла обліку самостійно, так як згідно п. 5.18. Правил №190 знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3., 3.4. Правил №190.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5. 01.09.2005 між ПП "УПТК" і ТОВ "Інфокс" укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 734/1.

6. Згідно з п.п.2.4.1, 2.4.4 договору абонент (позивач) зобов`язується утримувати в технічно належному справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади та пристрої, обладнання та споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень водомірних вузлів, а також збереження водомірів, та доступ представників водоканалу для зняття показників витрат води.

7. Прилад обліку води на об`єкті ПП "УПТК" розташований у встановленому робочим проекті місці та згідно з Технічними вимогами на водопостачання та водовідведення.

8. ПП "УПТК" неодноразово зверталося до ТОВ "Інфокс" з заявами щодо надання дозволу на перенесення водомірного вузла в сухе утеплене приміщення, на що останній надавав відповіді про недоцільність перенесення вузла обліку, зокрема з посиланням на п. 5.2 Правил №190, відповідно до яких вузли обліку водоспоживання повинні розташовуватись на межі балансової відповідальності водопровідної мережі водокористувача.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

9. Справа розглядалась судами неодноразово.

10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року, позов задоволено.

11. Суди виходили з того, що нинішнє місце розташування водомірного вузла позивача у сирому оглядовому колодязі не відповідає вимогам ДБН В. 2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1. Проектування. Частина 2. Будівництво" та п. 5.5 Правил №190, відповідно до яких вузол обліку води повинен розташовуватись в спеціальному утепленому приміщенні, з штучним або природним освітленням і температурою повітря не нижче 5° С, а не в оглядовому колодязі, який періодично підтоплюється талими та дощовими водами.

12. При цьому судами враховано, що колодязь, в якому наразі знаходиться водомір, не обладнаний належний чином, не належить на праві власності позивачу, в ньому періодично трапляються підтоплення, має доступ сторонніх осіб до водоміру, а тому позивач не має можливості забезпечити належний санітарно-технічний стан сирого колодязя.

13. Відповідач необґрунтовано не надав згоди на перенесення вузла обліку використання води з посиланням лише на "недоцільність", а твердження відповідача про регламентовану статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 43 Господарського кодексу України (далі - ГК України) свободу підприємницької діяльності в цьому контексті є недоречними з урахуванням правового статусу відповідача, як суб`єкта природної монополії.

14. Обраний позивачем спосіб захисту права узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України щодо права кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

15. Суди визнали безпідставними посилання відповідача на те, що зобов`язання перенести вузол обліку ПП "УПТК" з точки розмежування балансової належності в інше місце може призвести до того, що відповідач прийме на себе відповідальність за всі витоки води, що можуть існувати на мережі споживача до місця встановлення приладу обліку води, з огляду на те, що межу розмежування балансової відповідальності між сторонами взагалі не погоджено. Крім того, відповідач не позбавлений права узгоджувати з позивачем точку розмежування балансової відповідальності в процесі здійснення заходів щодо переносу вузла обліку, відповідно до установленого порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

17. У справі відсутні докази вжиття позивачем заходів щодо виконання пункту 5.13 Правил №190 щодо утримання в належному стані місця розташування водолічильника.

18. Натомість підписаним обома сторонами актом технічного обстеження чітко визначено межу відповідальності сторін у системі водопостачання, а заявленням позовних вимог у даній справі позивач намагається безпідставно перекласти на відповідача відповідальність за витоки води на даній мережі від колодязя (де зараз розташований лічильник) до зовнішньої сторони будинку. При цьому судами не встановлено, що стан колодязю впливає на роботу лічильника.

19. Судами неправомірно застосовано до спірних правовідносин пункт 1.9. Правил №190 та ДБН В 2.5.-64:2012, оскільки прилад обліку позивача встановлений з дотриманням вказаних норм, а саме на зовнішній мережі.

20. Задоволення позовної вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача здійснено судами в порушення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки обраний спосіб позивачем захисту права не передбачений наведеними нормами законодавства.

Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

21. Касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

23. З огляду на визначені процесуальним законом межі перегляду справи судом касаційної інстанції неприйнятними є доводи касаційної скарги в пунктах 17, 18, 19 Постанови як такі, що є вимогами про переоцінку доказів, їх додаткову перевірку та встановлення судом касаційної інстанції у зв`язку з цим інших обставин справи. Наведені доводи не стосуються питань права та правозастосування, а відповідач намагається переконати суд касаційної інстанції втрутитись у фактичну складову судових рішень, ухвалених щодо спірних правовідносин та спростувати встановлені судами обставини справи (пункти 11, 12 та 15 Постанови), що виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, як суду права.

24. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 20 Постанови, то Верховний Суд погоджується зі здійсненим судами та наведеним в пункті 14 Постанови правовим обґрунтуванням належності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

25.1. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у справі № 916/2302/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.