Постанова

від 12.02.2019 по справі 908/2619/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2019 року                           м. Дніпро                    Справа №  908/2619/17         Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді:     Кощеєва     І.М. (доповідач), суддів:                           Кузнецової І. Л., Широбокової Л.П. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. ( суддя Ярешко О.В.,  м. Запоріжжя, повний текст складено та підписано 23.03.2018 р.) по справі за позовом Приватного підприємства “Жемчуг 2005”                    с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область до                Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,                    м. Запоріжжя про визнання поновленим договору оренди землі № 040727300147 від 05.09.2007р. у редакції додаткової угоди та визнання поновленим договору оренди землі № 040727300148 від 05.09.2007р. у редакції додаткової угоди ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. по справі № 908/2619/17 позовні вимоги Приватного підприємства “Жемчуг 2005” до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання поновленим договору оренди землі № 040727300147 від 05.09.2007 р. у редакції додаткової угоди та визнання поновленим договору оренди землі № 040727300148 від 05.09.2007 р. у редакції додаткової угоди задоволено в повному обсязі. Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що господарський суд Запорізької області не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи. Так, Позивачу у листах Головного управління від 26.10.2017 р. було наголошено на невідповідності встановленого у договорах оренди розміру орендної плати на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки. Проект додаткової угоди, який надсилався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не відповідає нормам Податкового кодексу України, листу Держгеокадастру від 05.07.2017 р. № 22-28-0.13-10489/2- 1, приписам постанови Кабінету Міністрів України. Головне управління, не погоджуючись із запропонованими умовами, констатувало той факт, що запропоновані Позивачем умови Додаткової угоди до договору оренди землі не відповідають чинному законодавству. В випадку спірних правовідносин орендна плата на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки суперечить вимогам чинного законодавства. У своїх численних зверненнях Позивач жодного разу не висловив намір змінити розмір орендної плати в бік збільшення. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, викладені у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Саме на виконання умов договору та ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Позивач звернувся до Відповідача з листом-повідомленням від 06.06.2017 р. № 01/06/2017 та від 25.09.2017 р. № 01/09/2017 про поновлення  спірного договору на той самий строк та на тих самих умовах, до якого було долучено проект відповідної додаткової угоди у якому зазначено про укладення договору строком до 01.11.2027 р. Проте, в свою чергу, позовна заява ґрунтується на вимозі поновити договір оренди на підставі, як ч. ч. 1 - 5  та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що прямо суперечить земельному законодавству та новій практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 04.04.2018 р. по справі № 912/562/17, від 21.02.2018 р. по справі № 908/1164/17. Від Приватного підприємства “Жемчуг 2005” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, підприємство посилається на те, що суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо дотримання Позивачем процедури поновлення договорів оренди землі, а саме: орендар належним чином виконував вимоги договорів оренди землі; орендар вчасно повідомив орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договорів оренди землі та надав проекти додаткових угод; орендар виконав усі вимоги орендодавця щодо надання додаткових відомостей та документів; орендодавець не надав у місячний строк заперечень щодо поновлення договорів оренди землі; від орендодавця не надійшло пропозицій (оферти) щодо зміни істотних умов договорів оренди землі; орендар продовжує користуватись земельними ділянками після закінчення строку договорів оренди землі та виконує їх умови; орендодавець не надав орендарю заперечень щодо поновлення договорів оренди землі в місячний строк, встановлений ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також не вчинив дій щодо приймання-передачі земельних ділянок. Матеріали справи № 908/2619/17 містять належні докази чіткого дотримання орендарем процедури поновлення договорів оренди землі. Крім того, у відзиві підприємство посилається на те, що суд зробив правильний висновок щодо наявності правових підстав застосування до спірних правовідносин як вимог ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» так і приписів ч. 6 ст. 33 вищезазначеного закону, але вмотивував своє рішення саме приписами ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги з урахуванням дотримання ним процедури поновлення договорів оренди землі як за ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» так і приписів ч. 6 ст. 33 вищезазначеного закону. Матеріали справи містять належні докази дотримання Позивачем процедури поновлення договорів оренди землі та докази невідповідності вимогам закону дій ( бездіяльності ) Відповідача. Підприємство також вказує на те, що практика Верховного Суду у справах № 908/995/17, № 908/997/17, № 908/994/17, № 924/503/17, № 909/561/17, № 904/6537/17, № 912/645/17 вказує на чітку правову позицію суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, що реалізація права на поновлення договору оренди землі передбачена ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 908/2619/17. Встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.05.2018р. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. розгляд справи № 908/2619/17 призначено на 12.06.2018 р. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р. зупинено апеляційне провадження у справі № 908/2619/17 до розгляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 920/739/17.      Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі. Донецький апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р.  припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України"  повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. У зв'язку з припиненням діяльності  з відправлення правосуддя Донецьким  апеляційним господарським судом, справа № 908/2619/17 передана до Центрального апеляційного господарського суду. Відповідно до ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана  з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією  статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П., прийнято до свого провадження справу № 908/2619/17 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. Згідно інформації, отриманої судом апеляційної інстанції, у Єдиному державному реєстрі судових рішень  розміщено постанову Верховного Суду, прийняту палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 920/739/17. У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у справі, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 р., поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. Призначено судове засідання по розгляду апеляційної скарги на     12.02.2019 р. У судовому засіданні 12.02.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального  апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної  скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.        Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2007 р. між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області (Орендодавець ) та Приватним підприємством “Жемчуг-2005” ( Орендар ) укладені договори оренди землі: - Договір оренди земельної ділянки загальною площею 20.6000 га, зареєстрований 01.11.2007 р. у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300148 ( далі – Договір - 1); - Договір оренди земельної ділянки загальною площею 14.6000 га, зареєстрований 01.11.2007 р. у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300147 ( далі – Договір - 2). 06.08.2014 р. до договорів укладені додаткові угоди, якими договори викладені в іншій редакції. Згідно п. 1 Договору - 1 ( у редакції додаткової угоди від 06.08.2014 р. ) Орендодавець (Головне управління Держземагенства у Запорізькій області) надає, а  Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 20,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва ( кадастровий номер земельної ділянки 2323355100:28:006:0017, яка знаходиться за адресою: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області ( за межами населеного пункту ). Згідно п. 1 Договору - 2 ( у редакції додаткової угоди від 06.08.2014 р. ) Орендодавець (Головне управління Держземагенства у Запорізькій області ) надає, а  Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 14,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер земельної ділянки 2323355100:28:006:0018, яка знаходиться за адресою: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області ( за межами населеного пункту ). Строк дії договорів встановлений у п. 8 ( у редакції додаткових угод від 06.08.2014р. ), за приписами якого Договір - 1 діє до 01.11.2017 р., Договір - 2 укладено строком на 10 років і діє до 01.11.2017 р. У п. 8 визначено, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. П. 32 договорів сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. Згідно п. 33 договорів дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.         Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договорів ). З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” № 5245-VI від 06.09.2012 року, відповідно до якого до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.        Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014  р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України. Після укладення між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області, а у подальшому – Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області ( Орендодавець ) та Позивачем ( Орендарем ) договорів оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який їх було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві. І, як наслідок, через таку зміну змінився й орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі, яким на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.       Як встановлено судом першої інстанції, з метою реалізації свого переважного права на поновлення договорів оренди землі, Позивач ( у строк, встановлений п. 8 договорів -1, -2) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом від 06.06.2017 р. вих. № 01/06/2017 ( стосовно Договору - 1 ) та з листом від 06.06.2017 р. вих. № 02/06/2017 ( стосовно Договору - 2 ), відповідно до яких повідомив про закінчення 01.11.2017 р. строку дії договорів 1, 2 та про свій намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк. До листів додав проекти додаткових угод, в яких виклав п. 8 договору в іншій редакції, зазначивши, що договір діє до 01.11.2027 р.         Вказані листи отримані Відповідачем 08.06.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.      Листами від 07.07.2017 р. вих. № 28-8-0.6-3923/2-17 ( стосовно Договору – 1 ) та від 07.07.2017 р. вих. № 28-8-0.6-3912/2-17 ( стосовно Договору – 2 ) Відповідач зазначив, що для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. У зв'язку з чим запропонував Позивачу до закінчення терміну договору повідомити орендодавця якими сільськогосподарськими культурами засівалася орендовані земельні ділянки, надати агрохімічний паспорт земельних ділянок з метою перевірки стану орендованої земельної ділянки. Також просив повідомити про виконання обов'язків за умовами договорів оренди землі.    У відповідь на вказані листи, Позивач листами від 25.09.2017 р. надав витребувані документи, просив розглянути проекти додаткових угод щодо поновлення договорів 1, 2 та поновити договори оренди землі на новий строк.        У листах-повідомленнях від 26.10.2017 р. вих. № 28-8-0.6-6033/2-17 ( стосовно Договору - 1), від 26.10.2017 р. вих. № 28-8-0.6-6032/2-17 ( стосовно Договору - 2) Відповідач зазначив, що Позивачем не запропоновано внести зміни до п. 9 договорів оренди ( стосовно розміру оредної плати ), відповідно, Головне управління заперечує проти поновлення договорів оренди землі, буде вважати, що договори припинені 02.11.2017 р. При цьому, як слушно зауважив місцевий господарський суд Відповідач не вказав жодного порушення Орендарем приписів діючого законодавства або умов договорів оренди землі, а лише зазначив, що розмір оредної плати за землю може бути значно більшим, зокрема, при продажу права оренди окремими лотами на конкурентних засадах ( земельних торгах ). Приватне підприємство “Жемчуг-2005” після закінчення строку дії договорів оренди - 1, - 2 продовжило користуватися спірними земельними ділянками.       Заявами від 14.11.2017 р. вих. № 01/11/2017 ( стосовно Договору – 1 ), від 14.11.2017 р. вих. № 02/11/2017 ( стосовно Договору - 2), які зареєстровані Відповідачем 14.11.2017 р. за № № 9388/0/1-17, 9390/0/1-17, Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з пропозицією підписати додаткові угоди до договорів - 1, - 2 оренди землі.      У відповідь на заяву від 14.11.2017 р. вих. № 02/11/2017, Відповідач листом-повідомленням від 04.12.2017 р. вих. № 19-8-0.6-7746/2-17 ( стосовно Договору - 2), тобто, після спливу місячного терміну після закінчення строку дії договору оренди № 040727300147, зазначив, що Орендарем у додатковій угоді запропоновано залишити розмір орендної плати на тім же рівні, що не узгоджується з нормами Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, рекомендаціями Держгеокадастру та позицією Головного управління. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджується на запропоновані Позивачем умови договору, викладені в листі про поновлення договору оренди землі у частині розміру орендної плати. Повідомляє про заперечення ( відмову ) у поновленні договору оренди землі від 05.09.2007 р., зареєстрованого 01.11.2007 р. за № 040727300147. Відповіді Відповідача на заяву Позивача від 14.11.2017 р. вих. № 01/11/2017  (стосовно Договору - 1) матеріали справи не містять. Також Позивач листами від 11.12.2017 р. вих. № 01/12/2017 ( стосовно Договору - 1), від 11.12.2017 р. вих. № 02/12/2017 ( стосовно Договору – 2 ) знову пропонував Відповідачу підписати додаткові угоди щодо поновлення договорів оренди землі, зазначав, що готовий розглянути будь-які обґрунтовані пропозиції Орендодавця щодо зміни істотних умов договорів оренди землі. У відповідь, Відповідач листами від 19.01.2018 р. зазначив, що листами від 26.10.2017 р. заперечував проти поновлення договорів оренди землі через недосягнення домовленості щодо істотних умов договорів, а листами від 04.12.2017 р. заперечував у поновленні договорів оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. За таких обставин, між сторонами наявний спір щодо поновлення договорів оренди землі. Як встановлено господарським судом, матеріально-правовою підставою позову є  саме ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Договори оренди землі від 05.09.2007 р. ( зареєстровані 01.11.2007 р. за № № 040727300147, 040727300148 ), з урахуванням додаткових угод, укладені на 10 років, тобто до 01.11.2017 р. Разом з тим, судом встановлено та не заперечується сторонами, Позивач, після закінчення строку дії договорів -1, -2, продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати за неї орендну плату.   Відповідачем не надано доказів на підтвердження надсилання протягом строку, встановленого ч. 6   ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ( протягом одного місяця після закінчення строку договору ), Позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди землі. Лист-повідомлення Відповідача від 04.12.2017 р. № 19-8-0.6-7746/2-17 не може вважатися запереченням у поновленні Договору - 2 оренди землі, оскільки направлений Позивачу після закінчення місячного строку, встановленого ч. 6  ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та у відповідь на звернення Позивача. Лист-повідомлення Відповідача стосовно заперечень у поновленні Договору - 1 оренди землі, направлений протягом одного місяця після закінчення строку договору, матеріали справи також не містять.        Відповідач не надав доказів на підтвердження укладання договорів - 1, - 2 оренди спірної земельної ділянки з іншими особами. Із вимогою повернути земельні ділянки після закінчення строку договорів оренди відповідач до позивача не звертався, відповідного акту про передачу землі з оренди Позивачу не направляв. Крім того, Відповідач здійснював листування з Позивачем стосовно укладених договорів - 1, - 2 лише у відповідь на звернення останнього. При цьому, на перше звернення Позивача від 06.06.2017 р., яким останній висловлював бажання на укладення договорів оренди землі на новий строк, Відповідач заперечень не висловив. Суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що листи-повідомлення Відповідача від 26.10.2017 р. №№ 28-8-0.6-6032/2-17, 28-8-0.6-6033/2-17 не можуть вважатися рішеннями Орендодавця про відмову у поновленні договорів оренди землі, оскільки приписами ч. 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” встановлений місячний термін для розгляду орендодавцем надісланих орендарем листів-повідомлень з проектом додаткової угоди ( у даному випадку місячний термін спливає 08.07.2017 р.). За необхідності, відповідно до ч. 4 ст. 33 даного Закону сторони мали право змінити умови договору оренди. Відповідач, як Орендодавець, не був позбавлений можливості звернутися до орендаря з пропозицією щодо, зокрема, зміни орендної плати. Крім того, у листах-повідомленнях від 26.10.2017 р. Відповідач посилається на рекомендації Держгеокадастру від 05.07.2017 р., якими рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України. Судові спори стосовно внесення змін до договорів оренди -1, - 2 щодо збільшення розміру орендної плати між сторонами відсутні. Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Ст. 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його ( договору ) поновлення. В основу оскаржуваного рішення покладено висновки місцевого господарського суду про те, що договори оренди землі є поновленими на підставі ч. 6   ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки конклюдентні дії ПП “Жемчуг-2005”, а саме продовження користування спірними земельними ділянками та внесення ним орендної плати після закінчення строку дії договорів - 1, -2, свідчить про намір ПП “Жемчуг-2005” скористатися своїм переважним правом та поновити договори оренди землі, строк дії яких закінчився. Належне виконання орендарем ( Позивачем ) обов'язків за договорами оренди землі  Відповідачем не спростовано. Зміст та умови додаткових угод, викладених Позивачем, відповідають приписам Закону України “Про оренду землі”, Цивільного кодексу України. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке. За змістом ч. 2   ст. 792 ЦК України   відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом України "Про оренду землі"   визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Ст. 33 Закону України "Про оренду землі"   регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми). Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1   ст. 33 Закону України "Про оренду землі"   та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення ( ч. 5   ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Ч. 6   ст. 33 зазначеного Закону   врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6   ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді". У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6   ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною   ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8   ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Суд першої інстанції установив, що Позивач, маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк, направив Відповідачу відповідні листи-повідомлення, додавши до них проекти додаткових угод.     Будь-яких заперечень у місячний термін з мометну отримання листів-повідомлень з проектами додаткових угод до договорів - 1, - 2 ( 08.06.2017 р.) стосовно поновлення договорів оренди землі Відповідач не зазначив, у тому числі щодо узгодження розміру орендної плати.    Матеріалами справи підтверджено, що Позивач належно виконував та продовжує виконувати умови договорів оренди землі № 040727300148,№  040727300147. Відповідно до довідки Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 23.11.2017 р. № 0569/03-32 ПП “Жемчуг-2005” належно виконує умови договорів - 1, - 2, а саме: забезпечує використання земельних ділянок за цільовим призначенням з поліпшенням попереднього стану; додержується вимог чинного законодавства України про охорону довкілля; своєчасно сплачує орендну плату; не порушує прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримується правил добросусідства. У довідці Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.11.2017 р. зазначено про відсутність у ПП “Жемчуг-2005” податкового боргу по орендній платі. Позивачем до матеріалів справи долучені копії платіжних доручень щодо сплати орендних платежів за лютий 2018 р. включно. Відповідачем факт продовження належного користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого ч. 6   ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не надано. Отже, суд першої інстанції установив факт порушення Відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало Позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6   ст. 33 Закону України "Про оренду землі".      Таким чином, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі №      920/739/17 у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5   ст. 33 Закону України "Про оренду землі"   обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною. Відповідно до   ст. 3 ЦК України   принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3   статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті   Цивільного кодексу України   зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі   ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.                   За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору Орендодавець порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.  Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із неможливістю укладання додаткової угоди в редакції Позивача саме на тих самих умовах і на той самий строк, виходячи із зміни нормативно-грошової оцінки землі, то апеляційний суд зазначає наступне. Як убачається зі змісту договору, розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду. Оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Бездіяльність Відповідача щодо недотримання приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу "належного урядування" в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного рішення Відповідачем вирішена не була. В рішенні Європейського суду з прав людини "Зеленчук та Цицюра проти України" від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.        Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.      З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги  в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення  залишенню без змін. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу  Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. у справі № 908/2619/17 залишити без змін. Судові  витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду. Постанова складена у повному обсязі 18.02.2019 року Головуючий суддя                                                                           І.М. Кощеєв Суддя                                                                                            І. Л. Кузнецова Суддя                                                                                          Л.П. Широбокова