Постанова

від 21.05.2019 по справі 908/2619/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2619/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (судді: Кощеєв І. М., Кузнецова І. Л., Широбокова Л. П.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 (суддя Ярешко О. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Жемчуг 2005"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання поновленими договорів оренди землі у редакції додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2017 року Приватне підприємство "Жемчуг 2005" (далі - ПП "Жемчуг 2005") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Головне управління Держгеокадастру) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яку суд прийняв) про:

- визнання поновленим договору оренди землі від 05.09.2007, зареєстрованого 01.11.2007 у Михайлівському районному відділі Запорізької філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300148, у редакції додаткової угоди, викладеної позивачем;

- визнання поновленим договору оренди землі від 05.09.2007, зареєстрованого 01.11.2007 у Михайлівському районному відділі Запорізької філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300147, у редакції додаткової угоди, викладеної позивачем.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 16, 764, 777 Цивільного кодексу України, статей 179, 187 Господарського кодексу України, частин 2, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано тим, що ПП "Жемчуг 2005" належним чином виконувало умови двох укладених договорів оренди земельних ділянок, дотрималося строків і процедури поновлення договорів оренди, визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", продовжує користуватися земельними ділянками та сплачує орендну плату у повному обсязі, Головне управління Держгеокадастру у визначені законом строки не надало заперечень щодо поновлення договорів, подальші заперечення відповідача мають суто суб`єктивний характер, а спору між сторонами щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок немає.

Позивач наголосив на порушенні переважного права орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок орендодавцем, який зволікає з укладенням додаткових угод щодо поновлення договорів, що стало причиною для звернення до суду у зв`язку із наявністю визначених законом підстав для поновлення договорів оренди землі як згідно з частиною 2, так і відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

1.3. У відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи договори оренди землі від 05.09.2007, які зареєстровано 01.11.2007, укладено строком на 10 років. Уперше орендар звернувся з листом-повідомленням про закінчення строку договору та намір його продовжити 06.06.2017, у відповідь на який орендодавець (лист від 07.07.2017) запропонував орендареві до закінчення договору надати інформацію щодо використання земельних ділянок, надати агротехнічний паспорт земельних ділянок із метою перевірки їх стану.

У подальшому, як зазначив відповідач, на повторне звернення ПП "Жемчуг 2005" (лист-повідомлення від 25.09.2017 № 01/09/2017) Головне управління Держгеокадастру повідомило, що заперечує стосовно поновлення договорів (лист-повідомлення від 26.10.2017 № 28-8-0.6-6033/2-17), та зазначило, що датою припинення договорів є 02.11.2017.

ПП "Жемчуг 2005" 14.11.2017 знову звернулося до Головного управління Держгеокадастру із заявою № 01/11/2017 про поновлення договорів оренди земельних ділянок, на яку надано відповідь (лист від 04.12.2017 № 19-8-0.67551/2-17) про заперечення у поновленні договорів оренди земельних ділянок.

Посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідач наголосив, що у цьому випадку орендар надіслав орендодавцеві додаткову угоду, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору направив орендареві лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. Зазначені обставини спростовують можливість застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач зазначає також про неможливість укладення додаткової угоди згідно з судовим рішенням, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції відповідного органу.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, задоволено позовні вимоги ПП "Жемчуг 2005", визнано поновленим договір оренди землі від 05.09.2007 (державна реєстрація від 01.11.2007 № 040727300148) з додатковою угодою (державна реєстрація 07.02.2015 № 8679188) та внесено до нього зміни у редакції додаткової угоди, викладеній у резолютивній частині рішення. Визнано поновленим договір оренди землі від 05.09.2007 (державна реєстрація від 01.11.2007 № 040727300147) з додатковою угодою (державна реєстрація від 07.02.205 № 8678157) та внесено до нього зміни, у редакції додаткової угоди, наведеній у резолютивній частині рішення.

Судові рішення аргументовано доведеністю позовних вимог і зазначено, що дії ПП "Жемчуг 2005" щодо продовження користування спірними земельними ділянками та внесення ним орендної плати після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок свідчать про намір орендаря скористатися своїм переважним правом і поновити договори оренди землі, строк дії яких закінчився, що з огляду на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" доводить правомірність вимог позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, наголошуючи на неправильному встановленні судами обставин справи, неправомірному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що суди неправомірно застосували до спірних правовідносин положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки заяву від 14.11.2017 із пропозицією підписати додаткові угоди ПП "Жемчуг 2005" надіслало без проектів додаткових угод до договорів оренди землі.

При цьому, суди не взяли до уваги, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у відповідь на заяви підприємства не погодилося із зазначеним позивачем розміром орендної плати і повідомило про заперечення (відмову) у поновленні договорів оренди земельних ділянок від 05.09.2007.

У подальшому згідно з листами від 11.12.2017 ПП "Жемчуг 2005" повторно пропонувало підписати додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, проте домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами не досягнуто тому відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір припинив дію у зв`язку закінченням строку, на який його було укладено.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Жемчуг 2005" просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на правильному застосуванні судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та дотриманні орендарем процедури поновлення договорів оренди землі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.09.2017 між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) і ПП "Жемчуг 2005" (орендар) укладено два договори оренди землі, ідентичні за змістом (умовами), а саме:

- 05.09.2017 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 20,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2323355100 :28:006:0017 , розташованої за адресою: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області (за межами населеного пункту). Договір зареєстровано 01.11.2007 у Михайлівському районному відділі Запорізької філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300148;

- 05.09.2017 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 14,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2323355100: 28:006:0018 , розташованої за адресою: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області (за межами населеного пункту). Договір зареєстровано 01.11.2007 у Михайлівському районному відділі Запорізької філії центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040727300147.

Суди установили, що до зазначених договорів оренди земельних ділянок 06.08.2014 між сторонами було укладено додаткові угоди, згідно з якими договори викладено в іншій редакції.

Так, згідно з пунктом 8 договорів (у редакції додаткових угод від 06.08.2014) сторони передбачили, що договір оренди земельної ділянки (площею 20,6000 га, кадастровий номер 2323355100: 28 : 006:0017 ) діє до 01.11.2017, а договір земельної ділянки (загальною площею 14,6000 га, кадастровий номер 2323355100: 28 : 006:0018 ) укладено на 10 років і діє до 01.11.2017.

У цьому пункті обох договорів оренди земельних ділянок (у редакції додаткових угод) сторони обумовили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом пункту 32 договорів сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Дія кожного із цих договорів припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено договір; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 33 договорів).

4.3. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- строк дії договорів оренди земельних ділянок від 05.09.2007 (у редакції додаткових угод від 06.08.2014) сторонами встановлено на 10 років - до 01.11.2017;

- після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2013 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Запорізької області передано Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області, а у подальшому - Головному управлінню Держгеокадастру;

- у листах від 06.06.2017 № 01/06/2017 (договір оренди земельної ділянки площею 20,6000 га, кадастровий номер 2323355100: 28 :006:0017) і № 02/06/2017 (договір оренди земельної ділянки площею 14,6000 га, кадастровий номер 2323355100: 28:006:0018 ) ПП "Жемчуг 2005" з метою реалізації свого переважного права на поновлення договорів оренди землі, повідомило Головному управлінню Держгеокадастру про закінчення 01.11.2017 строку дії договорів і про свій намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк. До листів підприємство додало проекти додаткових угод, в яких пункт 8 договорів викладено в іншій редакції, зазначено, що договори діють до 01.11.2027;

- листи ПП "Жемчуг 2005" від 06.06.2017 № 01/06/2017 і № 02/06/2017 Головне управління Держгеокадастру отримало 08.06.2017;

- у листах від 07.07.2017 № 28-8-0.6-3923/2-17 і № 28-8-0.6-3912/2-17 Головне управління Держгеокадастру зазначило, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити факт належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору. У зв`язку з наведеним позивачеві було запропоновано до закінчення терміну договору повідомити орендодавцю, якими сільськогосподарськими культурами засівалася орендовані земельні ділянки, надати агрохімічний паспорт земельних ділянок із метою перевірки стану орендованої земельної ділянки, а також поінформовано про виконання обов`язків за умовами договорів оренди землі;

- ПП "Жемчуг 2005" надало Головному управлінню Держгеокадастру витребувані документи, просило розглянути проекти додаткових угод щодо поновлення договорів (листи від 25.09.2017);

- 26.10.2017 у листах-повідомленнях № 28-8-0.6-6033/2-17 і № 28-8-0.6-6032/2-17 Головне управління Держгеокадастру наголосило, що ПП "Жемчуг 2005" не запропонувало внести зміни до пункту 9 договорів оренди щодо розміру орендної плати, отже Головне управління Держгеокадастру заперечує проти поновлення договорів оренди землі та вважатиме їх припиненими з 02.11.2017.

4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПП "Жемчуг 2005" про визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 05.09.2007 із посиланням на положення статей 16, 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі" з огляду на виконання орендарем вимог закону щодо своєчасного повідомлення про поновлення договорів, належне виконання орендарем умов цих договорів, відсутність заперечень орендодавця щодо поновлення договорів у визначений законом строк, використання орендарем земельної ділянки, а також відсутність спору між сторонами щодо істотних умов договорів.

4.5. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили факт направлення орендарем (ПП "Жемчуг 2005") повідомлення про поновлення договорів оренди земельних ділянок (листи-повідомлення від 06.06.2017 № 01/06/2017 і № 02/06/2017), чого відповідач не спростував.

При цьому суди з`ясували, що у місячний термін (листи від 07.07.2017 № 28-8-0.6-3923/2-17 і № 28-8-0.6-3912/2-17) орендодавець повідомив про необхідність встановлення факту належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору та запропонував до закінчення терміну договору повідомити орендодавцю якими сільськогосподарськими культурами засівалася орендовані земельні ділянки, надати агрохімічний паспорт земельних ділянок із метою перевірки стану орендованої земельної ділянки, а також поінформувати про виконання обов`язків за умовами договорів оренди землі.

Отже, як убачається зі змісту повідомлень орендодавця (Головного управління Держгеокадастру) за результатами розгляду листів-повідомлень орендаря (ПП "Жемчуг 2005") рішення про заперечення щодо поновлення оренди землі не прийнято.

Орендар подав витребувані згідно з листами Головного управління Держгеокадастру від 07.07.2017 документи.

Водночас Головне управління Держгеокадастру згідно з листами-повідомленнями від 26.10.2017 висловило заперечення у поновленні договору через невнесення змін до пунктів 9 договорів оренди щодо розміру орендної плати.

Проте, як установили суди, Головне управління Держгеокадастру не зазначило про порушення орендарем положень чинного законодавства або умов договорів оренди землі, а лише зауважило, що розмір орендної плати за землю може бути значно більшим, зокрема у разі продажу права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, суди попередніх інстанцій установили, що листи-повідомлення Головного управління Держгеокадастру від 26.10.2017 № 28-8-0.6-6032/2-17, № 28-8-0.6-6033/2-17 не є рішеннями орендодавця про відмову у поновленні договорів оренди землі, оскільки частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено місячний термін для розгляду орендодавцем надісланих орендарем листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, який у цьому випадку спливає 08.07.2017.

Отже, оскільки суди установили факт дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушує право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Таку правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

4.7. Разом із цим, як установили суди попередніх інстанцій, ПП "Жемчуг 2005" після закінчення строку дії договорів оренди (01.11.2017) продовжує користуватися спірними земельними ділянками та сплачувати орендну плату.

ПП "Жемчуг 2005" після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок направляло Головному управлінню Держгеокадастру заяви про підписання додаткових угод, відповідь на які, як установили суди, орендодавець надав поза межами місячного строку після закінчення договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, у листах Головного управління Держгеокадастру, надісланих орендареві після закінчення місячного строку по закінченні строку дії договорів оренди земельної ділянки (від 04.12.2017, від 19.01.2018), як установили суди попередніх інстанцій, наведено заперечення щодо поновлення договорів з тих підстав, що орендар не запропонував внести зміни до договорів щодо розміру орендної плати. Водночас спору щодо розміру орендної плати між сторонами не було.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що спірні правовідносини між сторонами у цьому випадку виникли щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок.

4.8. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Суди попередніх інстанцій установили, що Головне управління Держгеокадастру не надало доказів на підтвердження надсилання протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (протягом одного місяця після закінчення строку договору), будь-яких повідомлень чи заперечень.

Водночас за змістом зазначеної норми, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, із вимогою повернути земельні ділянки після закінчення строку договорів оренди орендодавець до орендаря не звертався, акта про передачу землі з оренди позивачеві не направляв. При цьому, листування щодо укладених договорів оренди землі орендодавець здійснював з орендарем лише у відповідь на звернення орендаря, а на перше звернення ПП "Жемчуг 2005" від 06.06.2017, в якому орендар повідомив про намір поновити договори оренди земельних ділянок, орендодавець заперечень не висловив.

4.9. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ПП "Жемчуг 2005" звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку.

Суди попередніх інстанцій правомірно відновили порушене право позивача, установивши факт належного виконання позивачем умов договорів оренди земельних ділянок, продовження користування цими земельними ділянками після закінчення дії договору, сплату орендної плати за таке користування після закінчення строку дії договору оренди та неспростування наведеного відповідачем.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 і рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 у справі № 908/2619/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак