Ухвала

від 18.02.2019 по справі 910/17160/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 18.02.2019Справа №  910/17160/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ"    до        Акціонерного товариства "Київенерго"     про   стягнення  708224,93 грн. Суддя  Усатенко І.В.   Представники учасників сторін: не викликались ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"  про стягнення 708224,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 59/ТЕЦ6-27-18 від 25.04.2018 зобов"язання по оплаті наданих послуг. В зв"язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості  у розмірі 703483,93 грн та 3% річних у розмірі  4741,00 грн. Ухвалою суду від 27.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 08.01.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 27.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 11.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судового засідання посилаючись. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що оригінали документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, були втрачені відповідачем (договір № 59/ТЕЦ6-27-18 від 25.04.2018, акти приймання-передачі послуг № 1, 2, 3, 4, 5, кошторис, акти приймання-передачі устаткування), а тому відповідач не може встановити відповідність втрачених оригіналів копіям, що додані до матеріалів справи позивачем. Без витребування та дослідження оригіналів документів неможливо встановити наявність або відсутність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Відповідач зазначає, про можливе порушення принципу рівності всіх учасників справи перед судом та на практику Європейського суду з прав людини та ст. 1, 6, 13 “Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В зв'язку з цим відповідач просить поновити йому строк на подання клопотання про призначення у справі судового засідання, оскільки, він був пропущений з поважних причин, через необхідність знайти кваліфікованого повноважного представник – адвоката. Відповідач просить витребувати у позивача оригінали, доданих до позовної заяви документів. Суд розглянув клопотання відповідача. Щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви про призначення у справі судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 відкрито провадження у справі, надано відповідачу строк на подання відзиву – протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 21.01.2019 була отримана відповідачем 25.01.2019. З урахуванням того, що п'ятнадцятим днем було 09.02.2019 (вихідний день, субота), то останнім днем строку, наданого відповідачу на подання відзиву, а відповідно і на подання клопотання про проведення у справі судового засідання було 11.02.2019. Отже відповідачем не пропущено строк на подання клопотання про призначення у справі судового засідання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про поновлення строку. Щодо клопотання про витребування у позивача доказів. Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ст. 2, 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб'єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Отже обов'язок з ведення бухгалтерського та фінансового обліку, в тому числі щодо збереження первинних документів на підтвердження вчинених підприємством господарських операції покладається на керівника та/або бухгалтера підприємства. Відповідач не надав доказів в підтвердження того, що ним було втрачено первинні документи, що підтверджують взаємовідносини між сторонами. Відповідач не вказав, які заходи вчинялись ним для самостійного отримання відповідних доказів та причини неможливості самостійно отримати відповідні докази. Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідач у своєму клопотанні про витребування оригіналів документів не вказав, що він вважає подані позивачем копії невідповідними оригіналам, а лише вказав, що не може їх звірити в зв'язку з втратою ним оригіналу. Суд відзначає, що у нього не виникає сумніву у відповідності доданих до матеріалів справи копії оригіналам та відзначає, що копії засвідчені у встановлені законодавством порядку. В зв'язку з вищезазначеним, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів документів, що долучені до позовної заяви. Щодо клопотання про призначення у справі судового засідання, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Оскільки предметом позову є стягнення грошової суми (708224,93 грн), розмір якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд не може відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судового засідання, а тому вказане клопотання відповідача підлягає задоволенню. 06.02.2019 позивачем подано клопотання про заміну відповідача (Публічного акціонерного товариства “Київенерго”)  його правонаступником Акціонерним товариством “Київенерго”. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про акціонерні товариства” акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття рішення з ідентифікаційним кодом 00131305 зареєстровано Акціонерне товариство “Київенерго” та зазначено, що 28.12.2018 вчинено реєстраційну дію № 10741050087076241 щодо зміни повного найменування, зміни скороченого найменування, зміни складу або інформації про засновників. Судом встановлено, що відповідачем було змінено найменування не пов'язане з перетворенням, яке не передбачає правонаступництва. З огляду на вказане, відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство “Київенерго”, а суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зміну відповідача його правонаступником. Керуючись ст. ст. 50, 234, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва УХВАЛИВ: 1. Розгляд справи № 910/17160/18 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 2. Судове засідання призначити   на  11.03.19  о 10:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №  11 . 3.          Викликати представників сторін в судове засідання. Повідомити сторін, що явка їх представників є обов'язковою. 4.          Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів. 5.          Запропонувати позивачу надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, долучених до позовної заяви. 6. Попередити учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України. 7.          Докази в підтвердження своїх вимог, заперечень та пояснень можуть бути подані учасниками процесу разом з відзивом, поясненнями, запереченнями чи супровідним листом через канцелярію суду до 28.02.2019. 8.           Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч. 2, 3, 5 ст. 46 ГПК України). Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у ст. 80 ГПК України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи. У випадку неможливості учасником справи самостійно надати докази – він вправі подати клопотання про витребування доказів судом у строки, встановлені у ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України (відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України). Суддя                                                                                          І.В.Усатенко