Рішення

від 14.02.2019 по справі 923/1022/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року Справа № 923/1022/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шелудько С.М. - уповн. предст., дов. від 21.12.2018р., Авер'янова С.Б. - адвокат, догов. від 11.02.2019р.

від відповідача: Бенедичука О.Л. - уповн. предст., дов. від 11.02.2019р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Вознюк Маргарити Миколаївни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" (м.Херсон, вул.Філатова, 32-А, код ЄДРПОУ 40128589)

про стягнення коштів

Описова частина рішення . Позовну заяву подано про стягнення 57254,78грн. боргу у правовідносинах, врегульованих договором про вивезення твердих побутових відходів №5/07, укладеним сторонами 04.07.2018р.

Позов обгрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості наданих послуг з вивезення ТБВ.

Одночасно із позовною заявою позивач звернувся з клопотанням про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Враховуючи, що вимогою за позовною заявою є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, правовідносини сторін врегульовані договором, викладеним у письмовій формі, судом, з урахуванням ч.5 ст.12, ст.247, визнано незначну складність справи та віднесено її до категорії малозначних, та у відповідності до приписів ст.250 ГПК України задоволено клопотання позивача, ухвалено про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін із призначенням судового засідання з розгляду справи по суті.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

У судовому засіданні 15.01.2019 представником відповідача неподання відзиву пояснено неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів. Також представник зазначив про здійснення відповідачем оплат за надані послуги, у зв'язку з чим просив суд відкласти засідання з метою підготовки та подання обгрунтованих заперечень на позов.

Представник позивача підтвердив про здійснення відповідачем 12.12.2018 оплати у розмірі 5000грн.

У цьому засіданні позивачем подано заяву (вх.№2/137/19 від 15.01.2019) про зменшення розміру позовних вимог на 5000грн. з огляду на проведення відповідачем оплати у названому розмірі. Примірник цієї заяви вручений представнику відповідача у засіданні.

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 14.02.2019, відповідачу запропоновано подати пояснення щодо позовних вимог з урахуванням заяви про їх зменшення.

Після перерви, у засіданні 14.02.2019, суд ухвалив про прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог на 5000грн., враховуючи наступне.

Пунктом 2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 ст.46 ГПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Позовну заяву подано до господарського суду 11.12.2018, провадження у справі відкрито 17.12.2018 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст.12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 3 цієї норми передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Скорочений термін розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження зумовлено відсутністю такої стадії процесу позовного провадження як підготовче провадження, завданням якого відповідно до ст.177 ГПК України, у тому числі, визнається з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів.

Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів , а також розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суд, надавши оцінку матеріалам позовної заяви за критеріями, наведеними у ч.3 ст.247 ПК України, в ухвалі про відкриття провадження у справі визнав цю справу малозначною.

Але, визначення справи малозначною на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, що включає, у тому числі, з'ясування питання про відсутність підстав для повернення позовної заяви без розгляду, залишення без руху, відмову у прийнятті позовної заяви, не ототожнюється із прийняттям судового рішення за оцінкою саме поданих до позовної заяви доказів.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 236 ГПК України).

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

При відкритті провадження у справі суд надає оцінку щодо прийнятності поданих до господарського суду матеріалів за позовною заявою із заявленою ціною позову, втім, зміна фактичних обставин у спорі після відкриття провадження у справі, як то здійснення відповідачем певної оплати боргу у спірних правовідносинах, потребує встановлення цих обставин та зібрання доказів у підтвердження зміни обставин, що були підставою позовних вимог із ціною 57254,78грн. на час звернення до суду.

Зміна фактичних обставин у справі, що були підставою позову, які мають наслідком зменшення кількісних показників ціни позову, не призводить до необхідності здійснення оцінки справи як такої, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до умов ст.247 ГПК України, та не вимагає необхідності переходу до розгляду справи у загальному позовному провадженні.

За змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору.

Суд зазначає, що оцінюється лише зміна обставин у спорі, яка призвела до зміни ціни позову, та не розглядається зміна підстав позову у розумінні ст.46 ГПК України.

Частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що принципами господарського судочинства є, зокрема, рівність сторін перед законом та змагальність сторін у судовому процесі.

Принципи господарського судочинства відображаються в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі.

Зокрема, як зазначалося вище, позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з одночасним поданням доказів направлення заяви про таке збільшення відповідачу (ч.2 ст.46 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем про зменшення позовних вимог заявлено під час судового засідання з розгляду справи по суті, заяву вручено відповідачу у судовому засіданні.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.251 ГПК України).

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 19.12.2019 (поштове повідомлення а.с.28).

Втім, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов у строк, встановлений законом, не подано відзиву або будь-яких інших пояснень у письмовому вигляді і під час здійснення розгляду справи по суті.

На реалізацію принципів рівності та змагальності сторін у судовому процесу, судом було оголошено перерву у засіданні 15.01.2019 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України, у зв'язку із неможливістю розгляду справи у першому судовому засіданні з огляду на відсутність правової позиції у спорі відповідача (неподання відзиву у встановлений законом строк) та оголошення позивачем про зміну обставин у справі (подання заяви про зменшення позовних вимог).

Оскільки зміна обставин у справі, що були підставою позовних вимог із ціною у 57254,78грн., відбулась після подання позову до суду (позов подано 11.12.2018, здійснення оплати - 12.12.2018 - відповідно до платіжного доручення, та суд на стадії розгляду справи по суті має повноваження надавати оцінку поданим доказам) суд, проаналізувавши у сукупності наведені вище норми процесуального права, прийшов до висновку, що прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог під час розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні не суперечить завданню та принципам господарського судочинства, та зумовлює обов'язок суду у вчиненні такої процесуальної дії з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи та прийняття законного та обгрунтованого рішення у справі.

Після прийняття заяви про зменшення позовних вимог ціною позову у справі, що розглядається, визнається сума у 52254,78грн. боргу.

Також судом прийнято та залучено до матеріалів справи додаткові докази, подані сторонами.

Представник відповідача проти розміру позовних вимог заперечував. В усних поясненнях зазначив, що позивач не здійснював вивіз ТПВ із контейнерів за адресою вул.Робоча, 76-а у зв'язку з їх відсутністю. Зазначив про неузгодження сторонами взаємних розрахунків.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

04.07.2018 між ФОП Вознюк М.М. (позивач, підрядник) та ТОВ "Керуюча компанія Нове місто" (відповідач, замовник) укладено договір №5/07 про вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає та сплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання надавати послуги з вивезення (збирання контейнерів та перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) від житлового фонду, що знаходиться на обслуговуванні замовника.

У п.2.1 договору сторони узгодили, що місця розташування контейнерів, необхідна кількість контейнерів для збирання ТПВ, а також графік вивозу ТПВ визначаються замовником та підрядником.

Для вивезення відходів використовуються контейнери, що належать підряднику. Підрядник здійснює спорожнення контейнерів і вивезення ТПВ за допомогою спеціальних автомобільних засобів, типи та кількість яких визначаються ним на власний розсуд (п.2.2, 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість виконаних робіт розраховується за фактично надані послуги з вивезення ТПВ, виходячи з вартості вивезення 1 куб.м ТПВ у розмірі 74,87 грн. Розрахунок обсягу і вартості робіт здійснюється сторонами згідно з Додатком №1 до договору.

Сторони у п.4.1 договору встановили, що оплата за виконані роботи здійснюється у строк до 30-го числа поточного місяця на підставі договору, рахунків та/або актів виконаних робіт.

Підписаний та скріплений печаткою рахунок та два примірника акта виконаних робіт із зазначенням вартості виконаних робіт, підрядник надає замовнику до 30-го числа поточного місяця. Замовник підписує акти виконаних робіт та у 3-денний термін повертає примірник акту підряднику. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника (розділ 4 договору).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що договір діє з 04.07.2018 до 30.06.2019, без права пролонгації, а в частині розрахунків - до повного виконання замовником зобов'язань за договором.

У Додатку №1 до договору сторони узгодили вартість робіт з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 74,87грн. за 1 куб. м (а.с.14).

Додатком №2 до договору сторони погодили дислокацію, кількість контейнерів та графік вивезення ТПВ (а.с.15).

Сторонами складалися акти надання послуг до договору №5/07 від 04.07.2018р. із зазначенням обсягу та вартості наданих послуг (копії актів на а.с.19-21), та підрядником надавались рахунки для проведення замовником оплати послуг за складеними актами про надання послуг (а.с.16-18), у тому числі:

- акт 5/07 №ОУ-400101 від 30.09.2018р. на суму 22685,61грн.,

- акт 5/07 №ОУ-401544 від 31.10.2018р. на суму 25882,56грн.,

- акт 5/07 №ОУ-401944 від 30.11.2018р. на суму 24340,24грн.,

всього 72908,41грн.

Зазначені акти підписані представниками кожної сторони договору та скріплені печатками.

Позивачем до ціни позову віднесено в якості боргу за послуги у вересні 2018р. - 17031,98грн., у жовтні 2018р. - 10882,56грн., у листопаді 2018р. - 24340,24грн. при твердженні про відсутність спору щодо решти вартості робіт за ці періоди.

Позивач підтвердив проведення часткової оплати відповідачем вартості виконаних робіт з вивезення ТПВ за вказані періоди на загальну суму 20653,63грн.

Відповідно до відомостей реєстру платіжних доручень, наданого позивачем (а.с.34-35), в рахунок боргу за послуги за вересень віднесено 5653,63грн. переплати, здійсненої відповідачем за липень 2018.

Наступні платежі здійснено 04.12.2018 у сумі 10000грн. за жовтень 2018, 12.12.2019 у сумі 5000грн. також за послуги, надані у жовтні 2018.

Копії платіжних доручень на переказ коштів містяться у матеріалах справи.

Позивач стверджує про непроведення відповідачем оплати здійснених робіт з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 52254,78грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення та строки виконання роботи або її окремих етапів (ч.1 ст.843, ч.1 ст.846 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з нормою ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує про нездійснення відповідачем повної та своєчасної плати за виконані роботи за вересень 2018р., жовтень 2018р. та листопад 2018р.

Відтак, у відповідача склалася заборгованість за отримані послуги з вивезення ТПВ за вказані періоди у сумі 52254,78грн. (72908,41грн. - 20653,63грн.).

Щодо тверджень відповідача про нездійснення відповідачем робіт з вивезення ТПВ за адресою вул.Робоча, 76-а у зв'язку з відсутністю контейнерів за цією адресою, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.2.1 договору передбачено обов'язок замовника надати та погодити з підрядником дислокацію та графік вивезення ТПВ. В період з 20 по 25 число поточного місяця надавати на погодження підряднику дислокацію та графік вивезення ТПВ на наступний місяць, у разі наявності змін, завчасно вносити зміни до графіка вивезення ТПВ з урахуванням сезонності накопичення відходів та пори року.

Одночасно із підписанням договору - 04.07.2018, у додатку №2 до цього договору сторони узгодили дислокацію контейнерів, їх кількість та графік вивезення.

Додатком №2 до договору №5/07 від 04.07.2018 сторони встановили, зокрема, дислокацію контейнерів за адресою вул.Комкова, 76-а у кількості 4 шт., об'ємом 1,1 м. куб.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт звернення до підрядника щодо погодження змін дислокації контейнерів, тощо.

Надана копія листа №01-10/179, надісланого позивачу 14.01.2019, не може бути таким доказом, оскільки за своїм змістом містить лише твердження про відсутність контейнерів за адресою вул.Робоча, 76-а. При цьому, посилаючись у листі на погодження перенесення контейнерів на територію іншого житлового будинку листом від 10.07.2018, до матеріалів справи цього листа відповідачем не надано.

Також, відповідачем не надано доказів подання позивачу заперечень / зауважень до актів надання послуг за спірні періоди, як того вимагають правила п.4.3 договору.

Частиною 3 ст.13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано доказів сплати позивачу 52254,78грн. боргу, не доведено належними доказами виконання позивачем робіт з вивезення твердих побутових відходів не у повному обсязі.

Викладені обставини та наведені норми є підставами для задоволення позову про стягнення 52254,78грн. боргу.

Судові витрати у справи, які складаються із судового збору, сплаченого позивачем у мінімальному розмірі за подання позовної заяви, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" (м.Херсон, вул.Філатова, 32-А, код ЄДРПОУ 40128589) на користь Фізичної особи-підприємця Вознюк Маргарити Миколаївни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 52 254грн. 78коп. боргу та 1762грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 18.02.2019

Суддя Н.А. Павленко