Ухвала

від 18.02.2019 по справі 320/777/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

18 лютого 2019 року м. Київ Справа № 320/777/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши заяву Дочірнього підприємства Рітейл Іст про забезпечення адміністративного позовуДочірнього підприємства Рітейл Іст доУправління Держпраці у Черкаській області провизнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Рітейл Іст звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 17.01.2019 № ЧК-1185/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-033 та 17.01.2019 № ЧК-1185/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-032.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів на підставі оскаржуваних постанов, а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо стягнення коштів за вказаними рішеннями.

В обґрунтування наведеної вище заяви позивач зазначає, що оскарження зазначених вище рішень в судовому порядку не зупиняє їх виконання, а відтак вжиття судом заходів забезпечення позову є необхідною умовою для недопущення порушення прав та інтересів позивача в майбутньому.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Так, принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення Європейського суду з прав людини "Кресс проти Франції" від 07.06.2001).

Відповідно до Рекомендації про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах № R (89) 8 від 13.09.1989, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, заявник не довів суду належними та достатніми доказами наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних постанов та існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.

Суд також констатує, що оскільки питання протиправності постанов є предметом публічно-правового спору в даній адміністративній справі, повна, всебічна та об'єктивна оцінка рішенням суб'єкта владних повноважень може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.

У свою чергу посилання позивача на ймовірність звернення у майбутньому оскаржуваних в рамках даної справи постанов до примусового виконання не утворює самостійної підстави для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у зазначений позивачем спосіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства Рітейл Іст про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Харченко С.В.