Рішення

від 12.02.2019 по справі 560/3843/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/3843/18

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Войтюка С.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Виробнича фірма "Колобок" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Виробнича фірма "Колобок", в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 1185 від 20.12.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її навчання в Хмельницькому технологічному училищі № 8 з 01.09.1976 по 14.07.1997 та період її роботи у Виробничій фірмі "Колобок" з 14.09.1994 по 21.02.1997, а також призначити пенсію за віком починаючи з 17.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31.08.2017 звернулась до Старокостянтинівського об'єднаного Управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням пенсійного органу від 20.12.2017 за № 1185 їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 14.09.1994 по 21.02.1997 у Виробничій фірмі Колобок , оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дана фірма створена у 1995 році, а також не зараховано період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1976 по 14.07.1977 в Хмельницькому технічному училищі № 8, так як атестат видано на ОСОБА_1. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, таким, що порушує його право на пенсію, внаслідок чого звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначених причин, у зв'язку із чим дійшов висновку про його задоволення та поновлення строку звернення із даним позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.12.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачу у справі було відмовлено у призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 11.01.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

31.08.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 1185/676 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України 09.07.2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон № 1058).

Одночасно для призначення пенсії позивачем до управління були надані наступні документи: заява про призначення пенсії, трудова книжка НОМЕР_5, трудова книжка НОМЕР_2, атестат НОМЕР_3 від 14.07.1977, Диплом НОМЕР_4 від 10.07.1983, паспорт, картку фізичної особи-платника податків.

Рішенням Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленого протоколом № 1185 від 20.12.2017, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки на момент звернення заявник не має необхідного страхового стажу.

20.12.2017 Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом № 15961/04 від 20.12.2017 повідомило позивача про прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

11.09.2018 на повторне звернення позивача відповідач листом № 2074/К-8 від 11.09.2018 повідомив позивача про те, що звернення позивача щодо права призначення йому пенсії за віком розглянуто.

Зі змісту листа відповідача № 2074/К-8 від 11.09.2018, вбачається, що пенсія за віком позивачу не призначена за відсутності страхового стажу, так як до останнього не зараховано наступні періоди його роботи:

- з 01.09.1976 по 14.07.1997 навчання в Хмельницькому технологічному училищі № 8, оскільки атестат видано на ОСОБА_1, а не на ОСОБА_1;

- 14.09.1994 по 21.02.1997 робота у Виробничій фірмі "Колобок", оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "Виробнича фірма "Колобок" створено у 1995 році.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування та зобов'язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Згідно статті 26 Закону України № 1058 по 31 грудня 2017 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 2 статті 20 Закону 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально - виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Згідно пункту 26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846.

Пунктами 1.6. та 1.7. цього порядку передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії визначений пунктом 2.1. порядку № 22-1. Цим пунктом передбачено подання, зокрема, документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.

Згідно пункту 4.1. порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3. Порядку).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується наявності підстав для призначення позивачу пенсії за віком та відповідно обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, оформленого протоколом від 20.12.2017 № 1185.

В ході розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії відповідачем встановлено наявність страхового стажу 12 років 8 місяців 6 днів.

При вирішенні питання про наявність підстав для включення до складу страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 по 14.07.1997 в Хмельницькому технологічному училищі № 8, суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, відповідачем не зараховано позивачу до страхового стажу період навчання з 01.09.1976 по 14.07.1997 в Хмельницькому технологічному училищі № 8, оскільки атестат НОМЕР_3 від 14.07.1977, видано на ОСОБА_1, а позивач ОСОБА_1.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_6, виданого Красилівським РВУМВС України в Хмельницькій області 31.07.1996, прізвище, ім'я та по-батькові позивача ОСОБА_1.

В атестаті НОМЕР_3 від 14.07.1977, копія якого наявна в матеріалах справи, зазначено про його видачу ОСОБА_1, яка закінчила повний курс технічного училища по професії складальника конденсаторів на технологічних лініях та якій присвоєно кваліфікацію складальника конденсаторів на технологічних лініях 2 розряду.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією особою, яка дійсно навчалася в період з 01.09.1976 по 14.07.1997 в Хмельницькому технологічному училищі № 8, що підтверджується наданою до суду довідкою Хмельницького професійного ліцею електроніки (в минулому - Хмельницьке технологічне училище № 8) № 21 від 21.01.2019.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 наявний запис № 1, за змістом якого в період з 01.09.1976 по 14.07.1997 позивач навчалася в Хмельницькому ТУ № 8. Запис внесений на підставі атестату НОМЕР_3 від 14.07.1977.

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Враховуючи встановлене суд, приходить до висновку, що період навчання позивача в Хмельницькому технологічному училищі № 8 з 01.09.1976 по 14.07.1997 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, внаслідок чого відповідачем неправомірно не враховано вказаний період навчання ОСОБА_1, а тому, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

При вирішенні питання про наявність підстав для включення до страхового стажу періодів роботи позивача з 14.09.1994 по 21.02.1997 у Виробничій фірмі "Колобок", суд виходить із того, що трудова книжка є у розумінні вимог чинного законодавства основним документом, який підтверджує страховий стаж.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявного страхового стажу позивач подала до органів Пенсійного фонду дві трудові книжки НОМЕР_5 від 09.06.1978 та НОМЕР_2 від 14.09.1994, в яких наявні відомості щодо роботи позивача.

Судом в судовому засіданні досліджено оригінали трудових книжок позивача НОМЕР_5 від 09.06.1978 та НОМЕР_2 від 14.09.1994, та встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.09.1994 зроблено лише два записи - № 1 та № 2, за змістом запису № 1 позивач 14.09.1994 прийнята на роботу у Виробничу фірму "Колобок" прибиральницею приміщень, запис внесений на підставі наказу № 51 від 14.09.1994. Запис № 2 у вказаній трудовій книжці свідчить про те, що позивач звільнена 21.02.1997 за власним бажанням згідно наказу № 8 від 21.02.1997.

Проте, жодною законодавчою нормою не передбачена можливість ведення одночасно двох трудових книжок для однієї особи. Всі відомості про трудову діяльність особи повинні вестися в межах однієї трудової книжки із обов'язковим внесенням до такої відповідної відмітки в разі зміни місця її працевлаштування, а тому враховуючи зазначене суд ставить під сумнів реальність трудової діяльності позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок".

Також, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок"(68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса, 19, кв. 511, ідентифікаційний код - 21022684) зареєстроване 20.07.1995, тобто пізнішою датою від початкової дати періоду (з 14.09.1994 по 21.02.1997), який позивач просить зарахувати до його страхового стажу.

В спростування встановленого в ході розгляду справи позивачем та його представником до суду не надано належних доказів, які б свідчили про діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок" у 1994 році.

Проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження.

Судом взято до уваги те, що відповідачем неодноразово подавалися запити № 12115/04 від 21.09.2017, № 13126/04 від 23.10.2017, № 15280/04 від 28.11.2017 до Управління ПФУ в м. Черноморську Одеської області, з метою витребування документів для підтвердження періоду роботи позивача з 14.09.1994 по 21.02.1997 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок", відповіді на які відповідач не отримував.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами суд відхиляє твердження позивача про належне підтвердження його стажу роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок", та зазначає, що наявність записів в трудовій книжці не є безапеляційною підставою для включення такого до страхового стажу, враховуючи сукупність відомостей, що спростовують такий запис.

А тому, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи у Виробничій фірмі "Колобок" з 14.09.1994 по 21.02.1997 задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, вимоги про визнання індивідуального акта суб'єкта владних повноважень недійсним, незаконним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання індивідуального акта протиправним.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

У зв'язку вищевикладеним, рішення Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлене протоколом № 1185 від 20.12.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу судового захисту суд зазначає таке.

Порушене право позивача полягає у відмові суб'єкта владних повноважень призначити йому пенсію за віком. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в призначенні пенсії за віком. Дії, які суб'єкту владних повноважень необхідно вчинити у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, - призначити позивачу за його заявою пенсію за віком, а не зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу певні періоди роботи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що не зараховуючи позивачеві період його навчання з 01.09.1976 по 14.07.1997 в Хмельницькому технологічному училищі № 8 до страхового стажу, відповідач діяв необґрунтовано, отже, порушені права позивача підлягають захисту, шляхом зарахування відповідного періоду його навчання до страхового стажу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, з урахуванням встановлених обставин, суд на підставі частини другої статті 9 та частини третьої статті 245 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2017 про призначення пенсії за віком., з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 1409,60 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленого протоколом № 1185 від 20.12.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її навчання в Хмельницькому технологічному училищі № 8 з 01.09.1976 по 14.07.1997.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2017 про призначення пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 лютого 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Колобок" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса, 19, кв. 511, , код ЄДРПОУ - 21022684)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький