Рішення

від 18.02.2019 по справі 560/3676/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3676/18

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області форми "Ф" від 09 жовтня 2018 року №141619-52.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві, у відповіді на відзив та в письмових поясненнях позивач зазначив, що 29 жовтня 2018 року на його адресу надійшла податкова вимога форми "Ф" від 09 жовтня 2018 року № 141619-52, винесена Головним управління ДФС у Київській області. Вказує, що з 15.11.1999 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець. Види діяльності: КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; КВЕД 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Позивач вказує, що перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 група. Місце провадження господарської діяльності, зокрема: Київська обл., Броварський район, с. Погреби, вул. Софіївська, 17; Київська обл., Броварський район, с. Погреби, вул. Лісова, 12.

Крім того зазначив, що в своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки, які належать йому на праві приватної власності, а саме: земельна ділянка площею 4,000 га., цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_2; земельна ділянка площею 1,0000 га., цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер НОМЕР_3; земельна ділянка площею 0,8275 га., цільове призначення - будівництво магазину-складу оптової торгівлі та офісного приміщення, кадастровий номер НОМЕР_4.

Вказує, що якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності, то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку. Вважає, що відповідач протиправно виніс оскаржувану податкову вимогу.

Крім того зазначив, що йому не було вручено та на адресу позивача не надходило податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку, а тому визначене в оскаржуваній податковій вимозі податкове зобов'язання із сплати земельного податку є неузгодженим.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Суд, ухвалою від 05.12.2018 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №560/3676/18.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких вказав, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Станом на 09.10.2018 за позивачем рахувався податковий борг в розмірі 92833,27 грн. Відповідно до інформації, наявної у контролюючому органі за позивачем рахуються земельні ділянки: Київська область, с.Погреби, площею 4,0 га, Київська область, с.Погреби, площею 2,0 га, Київська область, с.Погреби, площею 0,8275 га.

Зазначив, що на підставі вказаних даних ГУ ДФС у Київській області, 30.05.2018 року сформовано податкові повідомлення-рішення форми Ф по земельному податку з фізичних осіб №131104-5202-1006 від 12.06.2018 на суму 29207,06 грн., №131105- 5202-1006 від 12.06.2018 на суму 33888,54 грн., №120243-5202-1006 від 30.06.2018 на суму 82,32 грн., №120241-5202-1006 від 30.06.2018 на суму 211,75 грн., №120239- 5202-1006 від 30.06.2018 на суму 220,97 грн., №120242-5202-1006 від 30.06.2018 на суму 164,32 грн., №120240-5202-1006 від 30.06.2018 на суму 155,85 грн.

Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 2889,60 грн. на підставі податкового повідомлення- рішення №0781167-1304-2224 від 11.06.2018.

Крім того вказав, що податкові повідомлення-рішення направлено позивачу поштовим зв'язком на адресу м. Славута, вул. Я.Мудрого, буд.35, громадянином ОСОБА_1 12.06.2018 року лист отримано особисто.

Зазначив, що ознак протиправності у діях відповідача немає, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що згідно виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15.11.1999 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.

Види діяльності: КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; КВЕД 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Згідно Витягу з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 група. Місце провадження господарської діяльності, зокрема: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4

Встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки, а саме:

- земельна ділянка площею 4,000 га., цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2015 року зареєстровано в реєстрі за №925 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_5 від 29.04.2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи;

- земельна ділянка площею 1,0000 га., цільове призначення - землі промисловості, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, копія якого міститься в матеріалах справи;

- земельна ділянка площею 0,8275 га., цільове призначення - будівництво магазину-складу оптової торгівлі та офісного приміщення, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Погреби, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7.

Відповідачем додано до матеріалів справи копії податкових повідомлень-рішень форми Ф по земельному податку з фізичних осіб:

- №7195828-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 67767,08 грн.;

- №131104-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 29207,06 грн.;

- №131105-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 33883,54 грн.

В подальшому, Головним управління ДФС у Київській області було складено податкову вимогу про сплату боргу №141619-52 від 09.10.2018 року на суму 92833,27 грн, яку позивач оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п.269.1.1 п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. ( п.269.2 ст. 269 Податкового кодексу України).

Згідно п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання (п.287.9 ст.287 Податкового кодексу України).

Відповідачем надано до матеріалів справи картки особового рахунку платника ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб.

Згідно даних, які містяться в копіях наданих карток особового рахунку платника зазначено наступне:

1) податкове повідомлення-рішення форми Ф №120241-5202-1006 від 30.06.2018 року, термін сплати 29.08.2018 року, сума - 211,75 грн;

2) податкове повідомлення-рішення форми Ф №120243-5202-1006 від 30.06.2018 року, термін сплати 29.08.2018 року, сума - 82,32 грн;

3) податкове повідомлення-рішення форми Ф №131105-5202-1006 від 12.06.2018 року, термін сплати 11.08.2018 року, сума - 33883,54 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення форми Ф №131104-5202-1006 від 12.06.2018 року, термін сплати 11.08.2018 року, сума - 29207,06 грн.;

5) податкове повідомлення-рішення форми Ф №7195828-5202-1006 від 12.06.2018 року, термін сплати 11.08.2018 року, сума - 67767,08 грн;

6) 10.07.2018 року - зараховано сплату 21790,50 грн.;

7) податкове повідомлення-рішення форми Ф №120240-5202-1006 від 30.06.2018 року, термін с: 29.08.2018 року, сума - 155,85 грн.;

8) податкове повідомлення-рішення форми Ф №120242-5202-1006 від 30.06.2018 року, термін сплати 29.08.2018 року, сума - 164 грн. 32 коп.;

9) податкове повідомлення-рішення форми Ф №120239-1006 від 30.06.2018 року, термін сплати 29.08.2018 року, сума - 220 грн. 97 коп.

Згідно картки особового рахунку платника податкові повідомлення-рішення винесено на суму 131692,89 грн.

Відповідачем додано до матеріалів справи копії податкових повідомлень-рішень форми Ф по земельному податку з фізичних осіб №7195828-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 67767,08 грн.; №131104-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 29207,06 грн.; №131105-5202-1006 від 30.05.2018 року на суму 33883,54 грн.

Тобто, відповідачем надано вищезазначені податкові повідомлення-рішення на підтвердження податкового боргу на суму 130857,68 грн., але оскаржувана податкова вимога винесена на суму 92833,27 грн, інформації про сплату або часткову сплату позивачем боргу відповідач не надав.

Таким чином, відповідачем не надано до суду жодних розрахунків, яким він обгрунтовує наявність податкового боргу, на підставі яких документів відповідач нарахував позивачу податковий борг, та на підставі чого податковий борг виник.

Також, відповідачем не надано жодного обгрунтування стосовно правомірності нарахування земельного податку ОСОБА_1, з урахуванням того, що останній є платником єдиного податку та використовує у власній господарській діяльності земельні ділянки.

Разом з тим, на підтвердження зазначено, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Оскільки, належні ОСОБА_1 земельні ділянки, використовуються ним у господарській діяльності, тому відповідно, позивач звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі № 820/5485/17, від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.

Позивач на обгрунтування позовних вимог стверджує про те, що йому не було вручено та на його адресу не надходило податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку, а тому визначене в оскаржуваній податковій вимозі податкове зобов'язання із сплати земельного податку є неузгодженим.

Представник відповідача у наданих до суду письмових поясненнях зазначив, що Головним управління ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення форми Ф якими визначило ОСОБА_1 податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб №7195828-5202-1006 від 30.05.2018 на суму 67767,08 грн., №131104-5202-1006 від 30.05.2018 на суму 29207,06 грн., №131105-5202-1006 від 30.05.2018 на суму 33888,54 грн., №120240-5202-1006 від 06.03.2018 на суму 155,85 грн., №120241-5202-1006 від 06.03.2018 на суму 211,75 грн., №120242-5202-1006 від 06.03.2018 на суму 164,32 грн., №120243-5202-1006 від 06.03.2018 на суму 82,32 грн., № 120239-5202-1006 від 06.03.2018 на суму 220,97 грн.

Згідно даних ІКП ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб рахується заборгованість в сумі 89943,67 грн.

Головне управління ДФС у Київській області у зв'язку із наявністю податкового боргу сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 09.10.2018 №141619-52 на суму 92833,27 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення направлено поштовим зв'язком на адресу м.Славута, вул. Я.Мудрого, буд.35, громадянином ОСОБА_1 12.06.2018р. лист отримано особисто.

Суд не погоджується з зазначеним вище твердженням представника відповідача та зазначає наступне.

Відповідачем надано до суду копію списку № 14 листів рекомендованих, згідно якого відправником є Броварське відділення ГУ ДФС у Київській області код ЄДРПОУ 41721669, а не відповідач - Головне управління ДФС у Київській області.

Вказані податкові повідомлення-рішення надіслано відповідачем на адресу: - АДРЕСА_2.

Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.12.2016 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України із відповідною відміткою на сторінці 13 "Місце проживання".

Тобто, Броварським відділенням ГУ ДФС у Київській області, а не відповідачем надіслано податкові повідомлення-рішення за неналежною адресою позивача.

Крім того, суд вважає доводи представника відповідача про те, що позивачем отримано особисто 12.06.2018 року, зокрема податкові повідомлення-рішення, які винесено Головним управлінням ДФС у Київській області 12.06.2018 року та 30.06.2018 року безпідставними, оскільки позивач отримав раніше податкові повідомлення-рішення, ніж його було винесено відповідачем, що суперечить нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав доказів надіслання (вручення) ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень за належною адресою, що свідчить про їх неотримання позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначене податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у сумі 92833,27 грн є неузгодженим, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення позивач не отримував, що свідчить про протиправність прийнятої Головним управлінням ДФС у Київській області податкової вимоги від 09.10.2018 року №141619-52.

За таких обставин, відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату боргу форми "Ф" від 09 жовтня 2018 року №141619-52 без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, доказів, які спростовували б доводи позивача відповідач суду не надав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області форми "Ф" від 09.10.2018 року №141619-52.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 928,33 грн. (дев'ятсот двадцять вісім грн 33 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5А, м. Київ, 03680 , код ЄДРПОУ - 39393260)

Головуючий суддя П.М. Майстер