Постанова

від 05.03.2019 по справі 560/3676/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3676/18

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

05 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

І. СТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

1. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 09.10.2018 року №141619-52.

2. 05.12.2018 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної податкової вимоги форми "Ф" від 09.10.2018 року №141619-52, та заборони відповідачу вживати заходи спрямовані на виконання оскаржуваної податкової вимоги форми "Ф" від 09.10.2018 року №141619-52 зокрема, застосування права податкової застави, нарахування пені та штрафної (фінансової) санкції на суму податкового боргу, застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже позивач займається підприємницькою діяльністю, в якій використовує власне майно, тому застосування відповідачем адміністративного арешту майна ОСОБА_2 може призвести до блокування його господарської діяльності, що призведе до втрати значних коштів, а на відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та додаткових матеріальних витрат.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №560/3676/18відмовлено.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, дійшов до висновку, що відсутні законодавчо передбачені підстави для її задоволення.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

7. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, контролюючий орган матиме право на вжиття заходів стягнення, що відповідно призведе до виконання оскаржуваної вимоги ще до розгляду справи по суті.

8. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його законних прав та значно ускладнить їх поновлення.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

9. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

11. Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

12. Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

13. Частина 2 ст.151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

16. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

17. Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2.

18. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

19. Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

20. Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

21. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані існуючою очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

22. Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на понесення матеріальних витрат заявника в разі застосування відповідачем адміністративного арешту майна ОСОБА_2

23. Водночас заявником у поданій заяві не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

24. Колегія суддів, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи та дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, дійшла висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

25. Позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі порушення прав позивача, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

26. Судом першої інстанції вірно зазначено, що вимоги позивача викладені у заяві про забезпечення позову є передчасними, а забезпечити позов неможливо без розгляду справи по суті, встановлення усіх фактичних обставин справи та дослідження доказів.

27. Колегія суддів зазначає, що позивачем наведені лише припущення щодо можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам та не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України.

28. Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

29. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, не доводять наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

30. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогамст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

32. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. Оскільки судом першої інстанції судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 березня 2019 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.