Постанова

від 13.02.2019 по справі 813/2011/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/841/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника позивача Демчука І.Д.,

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Камяний Львів до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

суддя в 1-й інстанції Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення - 04.12.2018 року, 14:34 год.,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 05.12.2018 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ Камяний Львів звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0008221412 та №0008231412 від 29.05.2017 року.

Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контрагенти позивача фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), начебто отриманих від постачальників, та через відсутність у них майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок - відсутність постачання товарів (робіт, послуг) в адресу підприємств-покупців. Проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, що свідчить про відсутність взаєморозрахунків з його постачальниками, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє. Таким чином, за відсутності придбання активів, відсутні підстави для податкового обліку. А відтак, на думку відповідача, контрагенти позивача проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. Зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена у кримінальному провадженні. Позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання у травні - червні 2014 року операцій з ТзОВ Лаванда - Континент , у липні - листопаді 2014 року операцій з ТзОВ Едвіс , у грудні 2014 року - січні - квітні 2015 року операцій з ТзОВ Андром і К , якими опосередковувався рух товару, транспортування ТМЦ, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання ТМЦ тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Кам'яний Львів" по взаємовідносинах із ТзОВ "Едвіс", ТзОВ "Лаванда-Континент", ТзОВ "Андром і К" за період з 01.05.2014 року по 30.04.2015 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт від 13.05.2017 року за №549/13-01-14-12/38165254 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2017 року:

- за №0008221412, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 857982 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 732507 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125475 грн. 00 коп.;

- за №0008231412, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963989 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 771191 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192798 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.3 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 501899 грн. 00 коп. та за 2015 рік на суму 230608 грн. 00 коп.,

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 771191 грн. 00 коп.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючими встановлено обставини, що свідчать про нереальність вчинених операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт у ТзОВ "Лаванда-Континент", ТзОВ "Едвіс", ТзОВ "Андром і К" і які не дають права ТзОВ "Кам'яний Львів" на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних від наведених контрагентів. А відтак, на думку контролюючого органу, надані до перевірки товариством документи по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Судом встанеовлено, що між ТзОВ "Едвіс" (постачальник) та ТзОВ "Кам'яний Львів" (покупець) 30.06.2014 року був укладений договір поставки за №3006 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, що поставляється постачальником.

Між ТзОВ "Едвіс" (виконавець) та ТзОВ "Кам'яний Львів" (замовник) 30.06.2014 року був укладений договір виконання робіт (підряду) за №300614 відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи, характер яких визначений у п.2.1 цього договору.

Між ТзОВ "Андром і К" (виконавець) та ТзОВ "Кам'яний Львів" (замовник) 28.11.2014 року був укладений договір виконання робіт (підряду) за №281114 відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи, характер яких визначений у п.2.1 цього договору.

Між ТзОВ "Андром і К" (постачальник) та ТзОВ "Кам'яний Львів" (покупець) 28.11.2014 року був укладений договір поставки за №2811 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, що поставляється постачальником.

Між ТзОВ "Лаванда-континент" (постачальник) та ТзОВ "Кам'яний Львів" (покупець) 24.02.2014 року був укладений договір поставки за №2802 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, що поставляється постачальником.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору поставки надано додатки до договорів, акти приймання-передачі матеріалів для фасування каменю, видаткові та податкові накладні, протоколи погодження договірної ціни виконаних робіт, акти приймання-передачі інструментів для пакування, акти приймання-передачі матеріалів для порізки, додаткової обробки та фасування каменю, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), акти прийому-передачі продукції, акти приймання-передачі лаку, очищувачів та тари для фасування, рахунки-фактури, тощо.

Окрім того, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені заяви директора ТзОВ "Лаванда-Континент" Юрова О.М. та директора ТзОВ "Едвіс" Гладкого Ю.О., в яких вони підтверджують реальність здійснених операцій між їхніми товариствами і позивачем.

Також, позивачем надано докази використання у своїй господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вищенаведених контрагентів, зокрема видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються на даних АІС "Податковий блок", АІС ЄРПН, АІС ОР "Податки", АІС "Бест Звіт", АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань, "Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України", акта позапланової документальної перевірки ТзОВ "Лаванда-Континент" від 28.07.2015 року за №1419/22-01/31805375, акта перевірки ТзОВ "Едвіс" від 21.07.2015 року за №196/22-08/38066754, акта перевірки ТзОВ "Андром і К" від 14.07.2015 року за №9/13-25-22-00/37278432, а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та зазначеними контрагентами, що дозволяє суду констатувати факт відсутності аналізу причинно-наслідкового зв'язку між господарською діяльністю позивача та його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дефекти окремих первинних документів не свідчать про нереальність господарської операції за умови підтвердження її здійснення іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку

Посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Податковим органом не встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту по факту придбання транспортних послуг.

Відсутність товарно-транспортної накладної, як доказ поставки товару, сам по собі ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар, який не є первинним документом.

Твердження скаржника про ненадання оцінки судами обставинам, викладеним в акті перевірки та запереченнях, не відповідає дійсності, оскільки судами досліджено всі надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку та спростовано доводи податкового органу про нереальність господарських операцій, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується наявного в матеріалах справи вироку Галицького районного суду м.Львова від 07.07.2016 року у справі №461/4081/16-к, яким директора ТзОВ "Андром і К" Федишина І.Б. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він не є належним доказом на підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки, як вбачається із змісту даного вироку, в ньому не досліджувались операції між позивачем та ТзОВ "Андром і К".

Вірними є висновки суду першої інстанції, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків. При цьому, аналізуючи зміст вироку, необхідно встановити чи були дії таких контрагентів спрямовані на реальне настання наслідків або лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, а також дослідити ким саме і у який період підписано первинні документи, які підтверджують факт понесення витрат, тощо.

Колегія суддів звертає увагуна те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Колегія суддів наголошує, що саме податковий орган має довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою. Однак, в даному випадку апелянтом жодним чином не доведено необгрунтованість податкової вигоди позивача, відсутності в господарських операціях позивача ділової мети, а тому, зважаючи на те, що презюмується добросовісність платника податку, покликання податкового органу з даного приводу є необгрунтованими і не підкріпленими жодними доказами.

Щодо покликань податкового органу на протоколи допитуц як свідка Гладкого Ю.О. Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Відтак, колегія суддів відхиляє такі протоколи допиту свідка як належний доказ.

Враховуючи викладене, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийшовши до висновку про завищення податкового кредиту по господарських операціях позивача з ТзОВ "Андром і К", контролюючим органом не було враховано того, що згідно з наявних в матеріалах справи акта позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Андром і К" від 14.07.2015 року за №9/13-25-22-00/37278432 та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі №813/4520/16 суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті ТзОВ "Андром і К" за результати господарських операцій з ТзОВ "Кам'яний Львів", вже стягнуті з відповідача в користь державного бюджету. А тому, вказуючи в акті перевірки про завищення податкового кредиту по вказаних господарських операціях, в даному випадку, є нічим іншим як подвійним оподаткуванням.

Наведене вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963989 грн. 00 коп. (основна сума боргу та штрафні (фінансові) санкції), не відповідає критерію обгрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки прийняте без врахування вищенаведених обставин.

Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаютьсявитрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності до вимог підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами позивача ТзОВ "Лаванда-Континент", ТзОВ "Едвіс", ТзОВ "Андром і К", та з якими контролюючий орган пов'язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд першої інстанції вірно вказав, що неправомірним є і висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 732507 грн. 00 коп. Як наслідок протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 8130/2011/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 18 лютого 2019 року.