Постанова

від 30.01.2019 по справі 405/6155/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 405/6155/16-ц

провадження № 61-20490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,

представник позивачів - ОСОБА_5,

відповідачі: Кропивницька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області,

представники Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області: Шпак Надія Федорівна, Гладковська Олена Станіславівна, Гладуняк Наталія Анатоліївна, СкрипникОлександр Миколайович, Омельченко Юрій Сергійович, Данілов СергійОлександрович,

представник Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області - Прохоренко Тетяна Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 07 квітня 2017 року в складі судді Шевченко І. М.та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року вскладі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І., та касаційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року вскладі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4звернулися до суду з позовом до Кропивницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області), Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (далі - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області) про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2005 року співробітниками податкової міліції Кіровоградської ОДПІ у ОСОБА_4 були вилучені грошові кошти у розмірі 768 690,00 грн, які належали позивачам на праві спільної сумісної власності.

24 лютого 2005 року зазначені кошти згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 24 лютого 2005 року № 19 передані до фінансового підрозділу Кіровоградської ОДПІ, та у подальшому визнані речовими доказами у кримінальній справі.

Згідно з інформацією із кримінального провадження № 3201312001000012006

від 06 листопада 2013 року зазначені кошти в сумі 768 690,00 грн службовими особами Кіровоградської ОДПІ через КОД АТ Райффайзен Банк Аваль , за меморіальним ордером від 24 лютого 2005 року № 141 перераховані на рахунок ГУ ДКСУ у Кіровоградській області № 31119009800002, з призначенням платежу От Кіровоградської ОДПІ ч/з ОСОБА_6, паспорт НОМЕР_1, Кіровським РВ УМВС 24 вересня 1999 року; Надходження податків і зборів Застава .

30 червня 2015 року закрито кримінального провадження від 06 листопада 2013 року № 3201312001000012006 стосовно ОСОБА_4 та інших осіб з реабілітуючих підстав - за відсутності в діянні складу злочину.

Грошові кошти у розмірі 768 690,00 грн, які співробітниками Кіровоградської ОДПІ 23 лютого 2005 року вилучені у ОСОБА_4 та в подальшому,

05 березня 2005 року визнані речовими доказами, мали б зберігатись у фінансовому підрозділі Кіровоградської ОДПІ чи уповноваженому банку, та при закритті цього кримінального провадження 30 червня 2015 року, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України мало бути вирішено питання їх повернення позивачам, як законним власникам.

Тобто право на повернення (відшкодування) вказаних коштів у них виникло

30 червня 2015 року, проте в результаті помилкового перерахування вказаних коштів на рахунок для зарахування податку на прибуток приватних підприємств та зарахування їх до загального фонду Державного бюджету України кошти їм не повернуті.

З урахуванням викладеного,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд стягнути на їх користь за рахунок Державного бюджету України 768 690,00 грн майнової шкоди, заподіяної відповідачами під час здійснення своїх повноважень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 768 690,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти в сумі 768 690,00 грн були вилучені у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і мали статус речових доказів.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Змінено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня

2017 року в частині суми коштів стягнутих на користь ОСОБА_4

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь

ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 22 307,00 грн.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що грошові кошти у розмірі 740 540,00 грн, які були вилучені у ОСОБА_4 не є коштами належними йому на праві власності, а були отримані ним від юридичних осіб, фіктивність яких та виконання ними функцій конвертаційного центру встановлена вироком суду.

У серпні 2017 року представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У серпні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи та неповною мірою досліджено докази, що призвело до безпідставного стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України грошових коштів.

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав заперечення на касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, 22 лютого 2005 року ОСОБА_4 у Кіровоградській філії КБ Західінкомбанк з розрахункових рахунків ПП Демфер Агро та ПП Будреммонтаж , державна реєстрація яких скасована, отримав готівкові кошти. Під час обшуку автомобіля було вилучено три пакета та сумку з готівковими коштами в сумі 762 847 грн.

Отже, апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що хоч готівкові кошти в сумі 740 540 грн і були влучені безпосередньо у ОСОБА_4, проте ці кошти не є коштами належними йому на праві власності, а були отримані ним від зазначених юридичних осіб, фіктивність яких та виконання ними функцій конвертаційного центру встановлена вироком суду.

Належних та допустимих доказів про право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ці грошові кошти (зняття їх з належного йому рахунку в банку, отримання коштів за продане майно, інше) позивачами не надано, а судом не здобуто.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_3, та ухвалюючи у цій частині нове рішення, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні за недоведеністю.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі по тексту Закону) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті.

Судом установлено, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013120010000120 щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК України, яке було порушено в 2005 році і яке було закрито

30 червня 2015 року слідчим на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодування шкоди (у тому числі моральної) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 03 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 (справа про відшкодування шкоди державою), структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_4 щодо стягнення коштів, апеляційний суд, встановивши, що при обшуку автомобіля вилучено 762 847,00 грн, а позивачем отримано від юридичних осіб за двома чеками 740 540,00 грн, дійшов правильного висновку, що різниця грошових коштів складає 22 307,00 грн та підлягає поверненню ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М.Коротун

В. І.Крат

В. П.Курило