Постанова

від 18.02.2019 по справі 802/320/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2019 року

Київ

справа №802/320/18-а

адміністративне провадження №К/9901/63517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Вінницькій області

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Вробйова І.А.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Граб Л.С., Біла Л.М.)

у справі №802/320/18-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ+"

до відповідача Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ+" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ДФС) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарська операція позивача з його контрагентом не мала реального характеру, відтак у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 27.10.2017 № 0009361411.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи, та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної на підставі ухвали слідчого судді документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Реалбуд - М за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складено акт від 06.10.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень п. 198.1, 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на суму 42 888 грн.

На цій підставі відповідачем 27.10.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009361411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 888 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 722 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що господарська операція позивача з ТОВ Реалбуд-М не носила реального характеру та фактично не виконувалась.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статей 14, 44, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому, при оцінці доводів наданих сторонами суди повинні враховувати приписи частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між позивачем та ТОВ Реалбуд-М договору купівлі-продажу, фактичне отримання позивачем обумовленого вказаним договором товару та використання його у господарській діяльності - забезпечення виконання укладеного 01.02.2016 договору підряду з технічного переоснащення газової котельні.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2016 позивач отримав обладнання, яке в подальшому було встановлено Товариством під час виконання будівельних робіт в межах договору підряду з технічного переоснащення газової котельні та передано замовнику робіт.

Судами попередніх інстанцій дано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладеного в акті перевірки від 06.10.2017 висновку про нереальність та фіктивність укладеного між позивачем та ТОВ Реалбуд-М договору.

Судами обґрунтовано враховано, що само по собі розслідування органами досудового слідства кримінальної справи щодо діяльності ТОВ Реалбуд-М не є підставою вважати фіктивною та такою, що реально не виконувалась угоду, укладену між позивачем та вказаним господарським товариством.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова