Постанова

від 14.02.2019 по справі 1340/4175/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3513/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Гуляка В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Кухар Н.А. у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження, повний текст якого складений 16 жовтня 2018 року, у справі №1340/4175/18 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Львівенергорембуд" Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2018 року позивач - Дочірнє підприємство "Львівенергорембуд" Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000541402 від 09.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведені в акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зауважує, що реальність господарських операцій з контрагентом ТзОВ Топтранс плюс підтверджується первинними документамами. Натомість, покликання контролюючого органу на недостатню кількість відповідних трудових та матеріальних ресурсів контрагента є безпідставними, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Крім того зазначає, що контрагентом до виконання умов договору було залучено третіх осіб на умовах субпідряду, господарські відносини яких відповідачем не досліджувались під час позапланової перевірки контрагента.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.01.2018 №0000541402.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не наведено доводів, що грунтуються на об єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТзОВ Топтранс плюс , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що проведеною перевіркою на підставі представлених до перевірки документів, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом не встановлено залучення ТзОВ Топтранс плюс до виконання робіт протягом березня 2017 року субпідрядних організацій. Проведеною перевіркою у зв язку із відсутністю достатньої кількості працюючих для надання послуг по ремонту будівель і споруд ДП Львівенергорембуд ПАТ Львівобленерго , відсутністю власних або орендованих основних засобів, необхідних для надання такого роду послуг (в актах виконаних робіт зазначено про використання будівельних машин - на підприємстві відсутні працівники за професією водій) неможливо підтвердити факт надання послуг для ДП ЛЬвівенергорембуд ПАТ Львівобленерго відповідно до укладених договорів.

При перенесенні ДП Львівенергорембуд ПАТ Львівобленерго інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів бухгалтерсткого обліку підприємства порушено норми ч.5 ст. 9 Закону україни Про бухгалтерсткий облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186.

Суд першої інстанції звертає увагу, що позивачем надані всі документи, які підтверджують господарські відносини з контрагентом ТзОВ Топтранс плюс , проте не взяв до уваги висновків перевірки, не врахував в сукупності надані докази, що підтверджують відсутність у ТзОВ Топтранс плюс основних засобів та трудових ресурсів для виконання будівельних робіт в обсягах, зазначених договорами, а також висновків Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Львівенергорембуд" (ЄДРПОУ 30995056) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 року, про що складено акт № 2297/13-01-14-02/30995056 від 18.12.2017 (а.с.6-19).

Перевіркою встановлено порушення ДП Львіенергорембуд :

-пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 70 170 грн, у тому числі за 1 - й кв. 2017 року у сумі 70170 грн;

-п.198.1, п.198.2, ст.198; п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, а саме ДП Львенергорембуд занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 767 грн, в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 14 767 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській бласті прийнято податкове повідомлення-рішення "Р" № 0000541402 від 09.01.2018, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 105255,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 70170,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35085,00 грн (а.с.5).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0000541402 від 09.01.2018 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягає реальність проведених позивачем господарських операцій та правомірність відображення їх в податковому обліку, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

В розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оціюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Водночас відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В розумінні п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб'єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Слід зазначити, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Серед принципів, проголошених у статті 4 Податкового кодексу України, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України).

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Правомірність винесено оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган обгрунтовує відсутністю реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ Топтранс плюс .

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як слідує з акту перевірки, контролюючим органом в ході перевірки використано акт від 08.08.2017 № 1210/13-01-14-14/37259247 "Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ "Топтранс - плюс" (ЄДРПОУ 37259247) з питань взаємовідносин з ТзОВ "Імпекс інвестмент", ТОВ "Аманд - М", ДП "Львівенергорембуд" ВАТ "Львівобленерго", ФОП ОСОБА_1 за період березень 2017 року.

Вказано, що відповідно до наданого до перевірки штатного розпису встановлено наявність на підприємстві протягом березня 2017 року 6 працівників, з яких - 1 директор, 1 бетонувальник, 1 робітник, 3 різноробочі. В ході проведення перевірки встановлено відображення в актах приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року використання трудових ресурсів в кількості 8089,66 людино-годин, що при кількості працюючих на підприємстві 5 особах є неможливим. (8089, 66 (кількість робочих днів в місяць - 26/5) = 62,22 год в день) а саме:

-по договору № 02-С від 02.03.2017 використано 2688,71 людино-годин в т.ч. 174,23 людино-годин залучених при використанні, використання будівельних машин та механізмів;

- по договору № 05/03-17 від 03.03.2017 використано 2227, 40 людино-годин в т.ч. 411, 54 людина-годин залучених при використанні, використання будівельних машин та механізмів;

-по договору № 01-С від 28.02.2017 використано 3178, 55 людино-годин в т.ч. 42, 11 людино-годин залучених при використанні, використання будівельних машин та механізмів.

Крім того, в даному акті зафіксовано, що перевіркою не встановлено наявності та будь - якої оренди протягом березня 2017 року основних засобів (будівельних машин), про використання яких зазначено в актах виконаних робіт.

Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що між ТзОВ "Топтранс плюс" (Підрядник) та ДП "Львівенергорембуд" ПАТ "Львівобленерго" (Замовник) укладеного договір №05/03-17 від 03.03.2017, згідно з умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по прокладанню кабельної лінії від ТП- 122 до ВОП на вул. Городоцькій, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (а.с. 53-55).

02.03.2017 між ТзОВ "Топтранс плюс" (Виконавець) та ДП "Львівенергорембуд" ПАТ "Львівобленерго" (Замовник) укладеного договір №02-С, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання по ремонту будівель і споруд ПАТ "Львівобленерго". Згідно п. 2 даного договору виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт з підписами представників замовника та виконавця, з врахуванням у ньому об'ємів виконаних робіт (а.с. 62-63).

28.02.2017 між ТзОВ "Топтранс плюс" (Виконавець) та ДП "Львівенергорембуд" ПАТ "Львівобленерго" (Замовник) укладеного договір №01-С, згідно з умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання по ремонту будівель і споруд ПАТ "Львівобленерго". Згідно п. 2 даного договору виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт з підписами представників замовника та виконавця, з врахуванням у ньому об'ємів виконаних робіт (а.с.66-67).

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів з ТзОВ "Топтранс - Плюс" долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, випискою по рахунку з банку.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та контрагентом.

Слід зазначити, що наданими позивачем доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Суд оцінює зазначені докази позивача, як докази, що спростовують висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій із контрагентом та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), а також нявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Також перевіркою не встановлено фактів, що свідчать про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних із податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх продаткових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Колегія суддів також не бере до уваги покликання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів. Вказане не може свідчити про невиконання цим суб`єктом господарювання договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент позивача не обмежений у використанні у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці, не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Так, зі змісту акта перевірки слідує, що проведеною перевіркою на підставі представлених до перевірки документів, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено залучення ТзОВ Топтранс плюс до виконання вищезазначених робіт протягом березня 2017 року субпідрядних організацій.

Щодо відсутності залучених до виконання робіт працівників та кількості затрачених для виконання людино-годин слід зазначити, що людино-година не є абсолютною одиницею робочого часу та є відображенням часу, витраченого групою працівників урочно і понаднормово на виконання завдання.

Слід зазначити, що здійснення господарських операцій за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких дає право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат.

Так, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення контрагентом позивача (Замовник) із ПП "І.С.С" (Виконавець) договору субпідряду №18 від 03.03.2017.

За умовами даного договору Виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору виконувати ремонтні роботи будівель Львівобленерго та підготовчі роботи для прокладання кабельної лінії для Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти виконувані роботи та своєчасно їх оплатити (а.с.71).

Факт виконання умов договору субпідряду підтверджується копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року №№1-3 (а.с. 72-99).

Слід зазначити, що наявна в податкового органу інформація щодо інших суб'єктів господарювання не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наведене узгоджується із положеннями статті 61 Конституції України згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів (робіт, послуг) у контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження фактів вчинення господарських операцій із контрагентом позивача, що свідчить про підставність їх відображення в податковому обліку операцій відповідно до належно оформлених первинних документів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України ). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління... .

Натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги КАС України щодо обов'язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх доводів про безпідставне формування витрат за господарськими операціями, які не виконувались.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не знайшли свого підвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0000541402 від 09.01.2018.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення має місце допущення описки в частині зазначення норм права, якими суд керувався при ухваленні судового рішення, а саме застосовано положення Податкового кодексу України, якими врегульовано порядок віднесення сум податку до податкового кредиту, що не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції та підлягає виправленню відповідно до вимог ст.253 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 1340/4175/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. В. Гуляк В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 18.02.2019.