Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/921/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №813/921/15

адміністративне провадження №К/9901/32850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 (суддя - Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №813/921/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт звернулося до адміністративного суду з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2015 №0000032210 та №0000042210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо безпідставності формування позивачем показників податкової звітності є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №813/921/15, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством ОС Сапсан , Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ , Товариством з обмеженою відповідальністю Роял пропертіс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТОРГ , з огляду на документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач зазначає про дефектність первинних документів складених за результатом спірних операцій, що свідчить про безпідставність формування позивачем показників податкового обліку. На думку суб'єкта владних повноважень, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи належні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить відмовити Залізничній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 матеріали адміністративної справи №813/921/15 прийнято до провадження суду, визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначено попередній розгляд даної справи на 12.02.2019.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та господарських операціях із Приватним підприємством ОС Сапсан за травень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ за січень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Роял пропертіс за березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТОРГ за серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 5441,55грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем завищено суму податкового зобов'язання на загальну суму 71313,16грн., завищено суму податкового кредиту за травень 2012 року на суму 70551,68грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту всього на суму 8718,93грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.10.2014 №1758/13-05-22-10/32262103 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0001642210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13078,39грн., у тому числі: 8718,93грн. за основним платежем та 4359,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №00001652210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8162,32грн., у тому числі: 5441,55грн. за основним платежем та 2720,77грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження органом доходів і зборів прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 №000032210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11936,18грн., у тому числі: 7957,46грн. за основним платежем та 3978,72грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №000042210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6963,00грн., у тому числі: 4642,00грн. за основним платежем та 2321,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством ОС Сапсан , Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ , Товариством з обмеженою відповідальністю Роял пропертіс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТОРГ з огляду на штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача. Також відповідач зазначає про дефектність первинних документів складених за результатом спірних операцій, що унеможливлює на їх підставі формування позивачем даних податкового обліку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у спірний період мав господарські операції з Приватним підприємством ОС Сапсан , Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ , Товариством з обмеженою відповідальністю Роял пропертіс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТОРГ .

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт здійснювало придбання товару (комплектуючі до систем відеоспостереження) у Приватного підприємства Сапсан . Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, що свідчить про здійснення оплати за придбаний товар.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт здійснювало придбання товару (комп'ютерне обладнання) у Товариства з обмеженою відповідальністю Фотомаг Ком Юей . Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, видатковою накладною, податковою накладною та виписками з рахунків банку, що свідчить про здійснення оплати між сторонами за придбаний товар.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт здійснювало придбання товару (фотоапаратів) у Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Торг . Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, видатковою накладною, податковою накладною та виписками з рахунків позивача у банку, що підтверджує факт оплати за придбані товари. Згідно з довідкою від 16.03.2015 №97 придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Торг фотоапарат Olympus X-990 (VG-160) Black 874 перебуває на балансі підприємства на рахунку №106.3 і використовується у господарській діяльності підприємства.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт здійснювало придбання товару (обладнання) у Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Пропертіс . Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, видатковими накладними та податковими накладними. На виконання своїх зобов'язань з купівлі-продажу, позивач здійснив оплату за придбані товари, що підтверджується виписками з рахунків позивача у банку. Згідно з довідкою від 16.03.2015 №98 придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Пропертіс товари, зокрема, Твіст ПВА-16 та Відеокамера MDC-6220TDN-20H знаходяться на товарних залишках підприємства.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбані у вказаних контрагентів від імені позивача отримували генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідальна особа позивача за закупівлю та ведення обліку і належного зберігання обладнання систем відеоспостереження), який діяв на підставі довіреностей, що підтверджується копією книги обліку довіреностей.

Зберігання придбаного товару здійснювалося в орендованих позивачем нежитлових приміщеннях, що підтверджується, копіями договорів оренди нежитлових приміщень, зокрема, від 01.01.2012 №Т/2-5-12/4, згідно якого позивач орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю Технопарк ЛЗТА нежитлове приміщення загальною площею 89,20 м.кв., та використовує його, зокрема, як склад для зберігання товару, у тому числі й того, що був предметом перевірки.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не містять недоліків в їх оформлені та містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними. Наведеним спростовуються твердження податкового органу про те, що із наданих позивачем документів неможливо встановити характер правовідносин, мету придбання товару та мету його використання в господарській діяльності позивача.

Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаних контрагентів був використаний позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт (діяльність приватних охоронних служб, електромонтажні роботи, обслуговування систем безпеки). Відповідно до ліцензії серії АВ №592039 виданої 03.08.2011 Міністерством внутрішніх справ України, позивач має право на надання послуг з охорони власності та громадян.

На момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством ОС Сапсан , Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ , Товариством з обмеженою відповідальністю Роял пропертіс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ТОРГ .

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 22.01.2015 №0000032210 та №0000042210.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Залізничної об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №813/921/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду