Постанова

від 13.02.2019 по справі 916/1093/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

            ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 13 лютого 2019 року   м. ОдесаСправа № 916/1093/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Мишкіної М.А., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Безпалюк А.В.,    Представники учасників справи у судове засідання не з'явились.   розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Асорті» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2018 (суддя Погребна К.Ф.), вступну та резолютивну частини якого проголошено 27.09.2018 у м.Одесі, пр. Шевченка,29. Повний текст складено 05.10.2018 у справі № 916/1093/18 за позовом Комунального підприємства «Асорті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» про стягнення 210  080,00 грн. ВСТАНОВИВ: В червні 2018 року Комунальне підприємство «Асорті» (далі – Підприємство) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» (далі - Товариство) про стягнення 210 080,00 грн., яка складається з  основного боргу в сумі 80  000,00 грн., пені в розмірі 60  480,00 грн. та штрафу в сумі 69  600,00 грн. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3  151,20 грн. та витрати на правову допомогу – 3  183,50 грн. Позов обґрунтований тим, що між сторонами 01.06.2017 був укладений договір про надання послуг з організації паркування автотранспортну №01062017, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги з організації паркування автотранспорту на майданчику. Згідно розділу 3 Договору, вартість послуг становить фіксована сума 16  000,00 грн. з ПДВ за кожний календарний день. Оплата послуг відповідно до цього Договору здійснюється відповідачем щомісячно, у порядку 100% попередньої оплати не пізніше 5-го числа кожного місяця, за який вноситься оплата. Відповідно до п. 5.2. Договору, термін дії договору з 01.06.2017 по 31.12.2017 року. Позивач зазначає, що на виконання приписів розділу 6 Договору, за місяць до закінчення терміну дії договору позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення від 13 грудня 2017 року за №184 про відсутність наміру укладати із Товариством договір про надання послуг з організації паркування автотранспорту на новий термін. Керуючись п. 5.4. Договору, позивач просив відповідача після 31.12.2017 в продовж 5 днів (до 05.01.2018 року включно) звільнити майданчик. Після припинення строку дії договору, а саме після 31.12.2017 позивач не вчинив ні які дії, які б були направлені на неможливість відповідача користуватися послугами за умовами Договору від 01.06.2017. На думку позивача, вказане свідчить, що Підприємство продовжило надавати послуги за умовами Договору, а відповідач проти цього не заперечував та продовжив користуватися майданчиком для паркування свого автотранспорту, однак в порушення п. 3.1. із січня місяця по дату подання позову до суду, відповідач не сплачує за це фіксовану суму згідно умов договору. Позивач вважає, що факт отримання відповідачем послуг від Підприємства за умовами договору підтверджується актами від 20.03.2018, 06.04.2018, 03.05.2018 та фото фіксацією. 29.08.2018 до господарського суду від позивача надійшла уточнення позовна заява, згідно якої останній, окрім стягнення заборгованості в розмірів 210  080,00 грн. просив суд зобов'язати Товариство звільнити земельну ділянку по вул. Ізмаїльській 56-з у м. Білгород-Дністровському загальною площею 0,0891 га із кадастровим номером 5110300000:01:003:0352 та повернути її у розпорядження Підприємства. Проте, уточнена позовна заява не розглядалась судом першої інстанції, оскільки відповідна заява якою позивач збільшив позовні вимоги, додавши вимогу немайнового характеру є фактичним поданням іншого позову. У зв'язку з цим, господарський суду розглянув позовні Підприємства в редакції первісних позовних вимог. Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено, факту продовження отримання відповідачем послуг за договором про надання послуг з організації паркування автотранспорту № 01062017 від 01.06.2017, а отже не доведено факту порушення його прав за захистом яких осатаній звернувся до суду з відповідним позовом. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Підприємство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2018 по справі №916/1093/18 скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити поновні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність факту користування майданчиком, який розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 56-з та продовження отримання від апелянта послуг за договором про надання послуг з організації паркування автотранспорту №01062017 від 01.06.2018. Також, скаржник зазначає, що у договорі відсутній обов'язок апелянта на складання актів у присутності відповідача або уповноважених його осіб. На копії наказу по ТОВ «АТП-15107» (не завіреній належним чином) відсутні підтвердження ознайомлення із таким внутрішнім документом водіїв приміських автобусних маршрутів. На думку скаржника, судом першої інстанції не було встановлено у повному обсязі обставин, що мають значення для справи. Висновки суду першої інстанції  не відповідають дійсним обставинам справи. Правова позиція апелянта відповідає нормам матеріального права та є обґрунтованою, а тому рішення першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового. Одночасно в прохальній частині апеляційної скарги Підприємство просило визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання додаткових доказів, поновити КП «Асорті» процесуальний строк на подання додаткових доказів та долучити до матеріалів справи №916/1093/18 копії адвокатського запиту від 14.09.2018 за №14, відповідь управління транспортно-комунікаційної інфраструктури від 20.09.2018 за №30/0116/889 разом з додатками на 120 аркушах. В обґрунтування даного клопотання апелянт зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 у даній справи було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2018. Відповідь на адвокатський запит від 14.09.2018, який скаржник просить залучити до матеріалів справи, було отримано від управління транспортно-комунікаційної інфраструктури ОДА вже після того як відбулось судове засідання 20.09.2018 та оголошено перерву до 26.09.2018. Скаржник відзначає, що отримавши відповідь на адвокатський запит лише 20.09.2018 він не міг виконати приписи ч. 9 ст. 80 ГПК України та був позбавлений можливості надати копії документів (доказів), які спростовували правову позицію відповідача у зв'язку із завершенням процесуального строку вказаного у ст. 207 ГПК України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя  - Аленін О.Ю., судді: Поліщук Л.В., Мишкіна М.А. відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1093/18 за апеляційною скаргою КП «Асорті» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2018, запропоновано апелянту уточнити вимоги за клопотанням про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів та встановлено Товариству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та своїх міркувань або заперечень щодо клопотання апелянта. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.12.2018 призначено справу № 916/1093/18 до розгляду на 08.01.2019. 21.12.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, при складанні позивачем, у складі комісії, виключно з співробітників КП «Асорті» актів використання відповідачем земельної ділянки по вул. Ізмаїльська 56-з у м. Білгород-Дністровський від 20.03.2018, 06.04.2018 та 03.05.2018 року представників відповідача не було. Відповідачу не було запропоновано прийняти участь у вищевказаній комісії та перевірках, що свідчить про сумнівність характеру, а також взагалі такі перевірки суперечать чинному законодавству, оскільки законодавством встановлено, що перевіркою, які для неї повинні бути підстави та який орган має здійснювати перевірку. Також, Товариство у відзиві на апеляційну скаргу, звертає увагу суду, що протягом всього судового провадження позивачем не було надано до суду необхідних належних та допустимих доказів, що підтверджують надання апелянтом послуг. У зв'язку з перебуванням суддів Поліщук Л.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду №21 від 08.01.2019 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Мишкіної М.А., Філінюка І.Г. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 судова колегія в новому складі прийняла справу №916/1093/18 до свого провадження та призначила до розгляду на 13.02.2019. У судове засідання Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 представники учасників справи не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча повідомлялись належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання. Враховуючи законодавчо визначений строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а також те, що явка сторін судом не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає, що нез'явлення у судове засідання представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті. Стосовно клопотання Підприємства про долучення до матеріалів справи №916/1093/18 копії адвокатського запиту від 14.09.2018 за №14, відповідь управління транспортно-комунікаційної інфраструктури від 20.09.2018 за №30/0116/889 разом з додатками на 120 аркушах, судова колегія зазначає наступне. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.11.2018 скаржнику було запропоновано уточнити вимоги за клопотанням про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів. За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Станом на час винесення даної постанови, апелянт не виконав вимоги зазначеної ухвали, у зв'язку з чим, судова колегія залишає клопотання апелянта без розгляду. Колегія суддів також відзначає, що за приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання вищевказаних додаткових документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.           Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.           Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи    на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Асорті» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.           Відповідно до приписів  ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 між КП «Асорті» (Підприємство) та ТОВ «АТП – 15107» (Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації паркування автотранспорту № 01062017, відповідно до умов якого Підприємство надає Замовнику послуги з організації паркування автотранспорту на майданчику, розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська 56-з, надалі майданчик (автопарковка), що знаходиться у Підприємства  у постійному користуванні, включаючи: закріплення за Замовником постійних паркувальних машино-місць у кількості 7 (семи) місць, послуги з організації управління, обслуговування та експлуатації автопарковки. Пунктом 1.2 договору встановлено, що Замовник має право здійснювати паркування на паркувальних місцях транспортних засобів, з метою надання послуг з перевезення пасажирів. Відповідно до п. 2.2.1 договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити плату за послугу Підприємству  у відповідності до умов цього Договору. Розділом 3 договору передбачена ціна і порядок оплати. Так згідно п.3.1 договору, вартість послуг Підприємства відповідно до цього договору становить фіксовану суму 16  000, 00грн. за ПДВ за кожний повний календарний місяць. Оплата послуг Підприємству відповідно до цього договору здійснюється Замовником щомісячна, у порядку 100% попередньої плати не пізніше 5-го числа кожного місяця, за який вноситься оплата (п.3.2 договору). У випадку прострочення платежу, часткової недоплати Замовник оплачує Підприємству пеню в розмірі 3 % від суми щомісячного платежу, встановленої в п. 3.1 Цього договору, за кожний день прострочення (п.4.1 договору). Термін дії договору з 01.06.2017 по 31.12.2017 (п. 5.2. Договору). Сторони не звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з договору і по закінченню терміну його дії. Такі зобов'язання залишаються чинними до їх належного виконання (п.5.3 договору). Згідно п. 5.4 договору, після припинення терміну дії або розірвання договору, Замовник зобов'язаний протягом п'яти календарних днів звільнити майданчик. Положенням п.5.5 договору встановлено, що у випадку недотримання пункту договору 5.4 Замовник сплачує Підприємству штрафу в розмірі 3% від суми щомісячного платежу, встановленої в п.3.1 цього договору, за кожний календарний день до моменту припинення порушення. Договір припиняється після закінчення терміну дії договору, встановленого в п.5.2 договору, а після закінчення терміну дії договору Замовник має першочергове право на отримання послуг на наступний період (п.6.4, п.6.5 договору). 13.12.2017 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення за № 184 про відсутність наміру укладати із ТОВ «АТП 15107» договір про надання послуг з організації паркування автотранспорту на новий термін та повідомив останнього, відповідно до положень п.5.4 договору, після 31.12.2017 в продовж 5 днів (до 05.01.2018 включно) звільнити майданчик, який розташований по вул. Ізмаїльській, 56-з в м. Білгороді-Дністровському Одеської області. Зазначене повідомлення відповідач залишив без відповіді, та як зазначає Підприємство у позові, Товариство продовжило користуватись майданчиком позивача. Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених   статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, з матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір про надання послуг з організації паркування автотранспорту від 01.06.2017 за №01062017 припинив свою дію 31.12.2017. Однак, позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжив отримувати послуги за цим договором, а саме продовжив користуватись майданчиком який розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська 56-з в підтвердження чого надав акти від 20.03.2018, 06.04.2018, 03.05.2018 та фотофіксацією. Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем акти від 20.03.2018, 06.04.2018, 03.05.2018, не є належними доказами продовження отримання відповідачем послуг за договором від 01.06.2017, оскільки  всі акти складені позивачем  одноособово, без залучення та повідомлення представників ТОВ «АТП – 15107». Також, суд апеляційної інстанції погоджується з господарським судом, що фото надані позивачем, як доказ того, що після припинення дії укладеного між сторонам договору від 01.06.2017, відповідач продовжує користуватись майданчиком який розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська 56-з, не є належними та допустимими доказами, адже, з наданих позивачем фото, не можливо встановити що зображені на ньому маршрутні автобуси розташовані саме на майданчику який знаходиться у постійному користуванні позивача, та тим більш не можливо встановити, що відповідні маршрутні автобуси належать відповідачу. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. ст. 76, 77 ГПК України). Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Підприємства щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 210  080,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах відсутні належні та допустимі докази які б підтверджували факт користування відповідачем майданчиком який розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська 56-з, підтвердження факту продовження отримання відповідачем послуг за договором про надання послуг з організації паркування автотранспорту № 01062017 від 01.06.2017, а отже не доведено факту порушення прав позивача за захистом яких останній звернувся до суду з відповідним позовом. Судова колегія не приймає до уваги, доводи апеляційної скарги, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність факту користування майданчиком, який розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 56-з, у зв'язку з наступним. Відповідно до ч. ч. 1  -3 ст. 13 ГПК України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною третьою цієї статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3  ст. 74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Отже, судова колегія вважає, що звертаючись з позовом до суду, саме на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Приймаючи до уваги викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.  ст. 277-279 ГПК України  правових підстав для скасування рішення місцевого суду. Статтею 276 ГПК України  визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2018 по справі №916/1093/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права. Відповідно до  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2018  у справі №916/1093/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 18.02.2019. Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю. Суддя                                                                                  Мишкіна М.А. Суддя                                                                                   Філінюк І.Г.