Постанова

від 12.02.2019 по справі 911/2701/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" лютого 2019 р.                                     Справа№ 911/2701/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Буравльова  С.І. суддів:            Зубець  Л.П.           Пашкіної С.А.   секретар                Добрицька В.С. за участю представників:       позивача – Качан С.М.                                 відповідача – Яценко Є.О., Орловський А.В. розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. (повне рішення складено 21.01.2019 р.) у справі № 911/2701/18 (суддя – Лилак Т.Д.) за позовом Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” про зобов'язання укласти додаткові угоди до договорів поставки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” до Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” про зобов'язання виконати умови договорів поставки В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс”  про: - зобов'язання укласти додаткову угоду № 7 до договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. у редакції, викладеній позивачем від 29.11.2018 р; - зобов'язання укласти додаткову угоду № 7 до договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. у редакції, викладеній позивачем від 29.11.2018 р. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що укладення додаткових угод обґрунтовано експертним висновком від 14.08.2018 р., яким було встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки (труби МНЖ) збільшилась. 20.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою, у якій просило зобов`язати Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС”: - виконати умови договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1-6, предметом якого є передача у власність продукції – труби МНЖ 5.1 б/в загальною кількістю 120 тонн за ціною 61630,20 грн на загальну суму 7395624,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1232604,00 грн; - виконати умови договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1-6, предметом якого є передача у власність продукції – труби МНЖ 5.1 б/в загальною кількістю 100 тонн за ціною 61630,20 грн на загальну суму 6163020,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1027170,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем не вживалися заходи для належного виконання своїх зобов'язань за договорами поставки № 16-0031-1 та № 16-0035-1 від 02.02.2016 р., відтак ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати умови вказаних договорів поставки. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2018 р. у справі № 911/2701/18 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. у цій справі у задоволенні первісного позову Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” відмовлено, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС” подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким: - задовольнити позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” укласти додаткову угоду № 7 до договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. у редакції, викладеній позивачем 29.11.2018 р., та додаткову угоду № 7 до договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. у редакції, викладеній позивачем 29.11.2018 р; - відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс Плюс” про зобов`язання виконати умови договорів поставки. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі позивач за первісним позовом вказує на те, що реалізація труб МНЖ за договорами поставки № 16-0031-1 та № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. була неможливою з незалежних від нього причин. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р. апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” у справі № 911/2701/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. у справі № 911/2701/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено розгляд справи на 12.02.2019 р. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. 02.02.2016 р. між Державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська АЕС” (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал-сервіс плюс” (далі – покупець) було укладено договори поставки № 16-0031-1, № 16-0035-1 (далі – договори). Вказані договори аналогічні за змістом та умовами. Відповідно до п. п. 1.1 договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію – труби МНЖ 5.1 б/в. Покупець зобов'язується прийняти замовлений товар та оплатити в строки та на умовах, встановлених даним договором. Розрахунок проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснювати повну 100% оплату за товар в строк до 30.04.2016 р. (п. п. 2.2 договорів). Як передбачено п. п. 3.1 договорів, постачальник зобов'язується передати покупцю обумовлений товар на своєму складі на умовах FCA, згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, на складському господарстві ЧАЕС у зоні відчуження: ДТМЦ зі складу 1.1. Зобов'язання щодо забезпечення автотранспортом для транспортування товару та понесення відповідних витрат покладається на покупця. Дані договори набирають чинності з моменту підписання обома сторонами та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору-1). Труби МНЖ, в кількості 220 тонн, що є предметом укладених договорів поставки, були вилучені 09.06.2016 р. слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції України в результаті обшуку, який був проведений в приміщенні ДСП “Чорнобильська АЕС”, розташований у зоні відчуження на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. від 10.05.2016 р. у справі №  757/21599/16-к в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12015000000000564, внесеного до ЄРДР 05.10.2015 р. Вказані труби МНЖ були передані за розпискою на відповідальне зберігання посадовій особі ДСП “Чорнобильська АЕС”. 31.10.2016 р. Державна інспекція ядерного регулювання листом № 24-15/7212 повідомила ДСП “Чорнобильська АЕС” про відкликання прийнятих рішень про звільнення від регулюючого контролю радіоактивних матеріалів, які зберігалися на майданчиках складських приміщень підприємства. Таке рішення інспекції було викликане неможливістю гарантування відсутності вторинного забруднення цих матеріалів внаслідок тривалого терміну зберігання. Додатковими угодами № 1-5 до вказаних договорів вносилися зміни в частині перенесення строку попередньої оплати. Так, листом № 2115/01130510-2017 від 22.06.2017 р. ДСП “Чорнобильська АЕС” запропонувало внести чергові зміни до вказаних договорів в частині перенесення терміну оплати за товар на 90 днів до 25.09.2017 р. В свою чергу ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” листом від 07.08.2017 р. № 17-08/23 запропонувало розірвати договори шляхом укладення угод про розірвання. 07.08.2017 р. сторони у справі підписали угоду про розірвання договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. та угоду про розірвання договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. 02.04.2018 р. ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ДСП “Чорнобильська АЕС” про стягнення 184890,60 грн витрат зі сплати винагороди за проведення аукціону. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ДСП “Чорнобильська АЕС” зобов'язань за договором поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р., у зв'язку з чим ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” були понесені збитки у вигляді сплачених послуг Товарної біржі “Центральна універсальна біржа” за проведення аукціону. Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2018 р. у справі № 911/665/18 була затверджена мирова угода, за якою сторони домовились відновити дію договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. з додатковими угодами № 1-5, скасувавши угоду від 07.08.2017 р. про розірвання вказаного договору. 02.10.2018 р. ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ДСП “Чорнобильська АЕС” про стягнення 221868,72 грн витрат зі сплати винагороди за проведення аукціону. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ДСП “Чорнобильська АЕС” зобов'язань за договором поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р., у зв'язку з чим ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” були понесені збитки у вигляді сплачених послуг Товарної біржі “Центральна універсальна біржа” за проведення аукціону. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2018 р. у справі № 911/2088/18 була затверджена мирова угода, за якою сторони домовились відновити дію договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. з додатковими угодами № 1-5, скасувавши угоду від 07.08.2017 р. про розірвання вказаного договору. За умовами мирової угоди сторони уклали до кожного із зазначених договорів поставки додаткові угоди № 6 аналогічного змісту, якими внесені зміни в пункти 2.2 та п. 5.4, відповідно до яких розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар не пізніше 90 календарних днів з дати отримання від постачальника рахунка та письмового підтвердження про вивільнення товару від будь-яких обмежень у розпорядженні. За порушення термінів виконання покупцем зобов'язання, встановленого п. 2.2 даного договору, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. 03.07.2018 р. прокуратурою Київської області була винесена постанова про повернення тимчасово вилученого майна, за якою тимчасово вилучене в кримінальному провадженні № 12015000000000564 від 05.10.2015 р. майно – 220 тонн демонтованих труб МНЖ (які є предметом договорів поставки № 16-0031-1 та № 160035-1 від 02.02.2016 р.) повернуто Державному спеціалізованому підприємству “Чорнобильська АЕС”. 21.11.2018 р. Державна інспекція ядерного регулювання України листом № 24/31-7857 “Щодо питань звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю” підтвердила можливість застосування раніше виданих у встановленому законодавством порядку рішень щодо звільнення вищезазначених радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю. 14.08.2018 р. ДСП “Чорнобильська АЕС” була замовлена послуга по визначенню ринкової вартості вказаних труб МНЖ, які є предметом зазначених вище договорів. Так, за висновком про вартість об'єкта незалежної оцінки у відповідності до наданого ТОВ “Гарант-Експертиза” звіту про оцінку була визначена ринкова вартість труб МНЖ сплав 5/1, що перевищує вартість товару, вказану в договорах поставок. ДСП “Чорнобильська АЕС” листами від 29.11.2018 р. № 4313/01010100-2018 “Про укладення додаткової угоди № 7 до договору поставки № 16-0031-1 від 02.06.2016 р.” та № 4314/01010100-2018 “Про укладення додаткової угоди № 7 до договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р.” було запропоновано відповідачу переглянути ціну за одиницю товару та загальну суму договорів шляхом укладення додаткових угод № 7 до кожного договору поставки. Також вказаними листами позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди № 7 до договору поставки від 02.02.2016 р. № 16-0031-1 та проект додаткової угоди № 7 до договору поставки від 02.02.2016 р. № 16-0035-1. ТОВ “Метал-Сервіс Плюс”, у відповідь на листи ДСП “Чорнобильська АЕС” від 29.11.2018 р., листами № 18-12/03 та № 18-12/04 від 04.12.2018 р. повідомив, що умовами договору зі змінами, внесеними додатковими угодами № № 1-6 не передбачене право постачальника змінювати  ціну договору в односторонньому порядку. Водночас, вказаними листами відповідач вимагав від позивача належним чином виконати умови п. 2.2 договорів поставки від 02.02.2016 р. у редакції додаткових угод № 6 до кожного договору, у зв'язку з вивільненням товару від будь-яких обмежень у розпорядженні. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що реалізація труб МНЖ за договорами поставки № 16-0031-1 та № 16-0035-1 від 02.02.2016 р., на думку позивача, була неможливою з незалежних від нього причин. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Як передбачено ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України). У відповідності до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Як передбачено ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 188 ГПК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Отже, укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію викладено у постановах від 27.02.2018 р. та від 04.04.2018 р. Верховного Суду по справах № 927/764/17 та № 916/545/17. Згідно з ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Так, позивачем за первісним позовом не надано доказів існування всіх умов, за наявності яких договори поставки № 16-0031-1, № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. можуть бути змінені за рішенням суду на підставі ст. 652 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання укласти додаткові угоди № 7 до договорів поставки № 16-0031-1 та № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом про зобов'язання Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» виконати умови договорів поставки № 16-0031-1 та № 16-0035-1 від 02.02.2016 р., колегія зазначає наступне. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»  належним чином не виконувало своїх зобов'язань за вказаними договорами поставки. Відповідно до ч. ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як було вказано вище, листами від 04.12.2018 р. № 18-12/03 та № 18-12/04 ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” вимагав від ДСП “Чорнобильська АЕС” виконати вимоги умови п. п. 2.2 укладених договорів поставки від 02.02.2016 р. у редакції додаткових угод № 6 до кожного договору, з зв'язку з вивільненням товару від будь-яких обмежень у розпорядженні. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ст. 530 ЦК України). Як передбачено п. п. 2.2 договорів поставки, розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар не пізніше 90 календарних днів з дати отримання від постачальника письмового підтвердження про вивільнення товару від будь-яких обмежень у розпорядженні. 03.07.2018 р. прокуратурою Київської області була винесена постанова про повернення тимчасово вилученого майна, за якою тимчасово вилучене в кримінальному провадженні № 12015000000000564 від 05.10.2015 р. майно – 220 тонн демонтованих труб МНЖ (які є предметом договорів поставки № 16-0031-1, № 160035-1 від 02.02.2016 р.) повернуто ДСП “Чорнобильська АЕС”. В матеріалах справи відсутні докази того, що ДСП “Чорнобильська АЕС” виконало зобов'язання щодо поставки вказаного товару. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що зустрічні позовні вимоги ТОВ “Метал-Сервіс Плюс” про зобов'язання ДСП “Чорнобильська АЕС” виконати умови договору поставки № 16-0031-1 від 02.02.2016 р. із змінами, внесеними додатковими угодами №1-6, та договору поставки № 16-0035-1 від 02.02.2016 р. із змінами, внесеними додатковими угодами № 1-6, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” задоволенню не підлягає. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. у справі №  911/2701/18 залишити без змін. 3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС”. 4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 15.02.2019 р. Головуючий суддя                                                            С.І.  Буравльов Судді                                                                                Л.П.  Зубець                                                                                 С.А. Пашкіна