Постанова

від 05.02.2019 по справі 920/1258/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2019 р.                                     Справа№ 920/1258/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Руденко  М.А. суддів:            Дідиченко  М.А.           Пономаренка  Є.Ю.   за участю секретаря судового засідання – Ігнатюк Г.В. за участю представників сторін: від позивача:   Матюха Д.М. ( за довіреністю №04/10 від 02.01.2019) від відповідача:  не з'явився   розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське» на рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2018, повний текст якого складено та підписано 03.05.2018        у справі №920/1258/17 (суддя Соп'яненко О.Ю.)            за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області    до Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Липоводолинська селищна рада, 2.Сумська обласна рада        про стягнення 107  161,32 грн. ,-                                                              В С Т А Н О В И В : В грудні 2017 року Державна екологічна інспекція у Сумській області (далі-позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське» (далі-відповідач) 107  161,32 грн. збитків завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, з яких: 32  148,40 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 21  432,40 грн – до спеціального фонду Державного бюджету України, 53  580,66 грн – до місцевого бюджету Липоводолинської селищної ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Липоводолинської селищної ради, код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про встановлений згідно акту перевірки факт здійснення відповідачем забору та використання підземних вод в період з 01.01-24.06.2015 року без дозволу на спеціальне водокористування. В якості правових підстав посилається на приписи Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього середовища»   Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2018 року у справі №920/1258/17 позов задоволено.     Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що у термін з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року у підприємства був відсутній дозвіл на спеціальне водовикористання та здійснювалось самовільне водокористування, в порушення вимог ст..ст. 44,48 Водного кодексу України. Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції від 23.04.2018, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2018 у справі №920/1258/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем   було заповнено акт перевірки, який повністю за своєю формою та змістом не відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що КП ЖКГ «Липоводолинське» зверталось до виконавчого комітету Сумської обласної ради з заявою про отримання дозволу на спец водокористування, але пакет документів був повернутий на доопрацювання  через виявлені недоліки у порушення вимог п.4 Порядку видачі дозволу на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002 року. Окрім того, вказує, що в результаті діяльності по водопостачанню та водозабору КП ЖКГ «Липоводолинське»  фактично не було завдано шкоди навколишньому природному середовищу. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №920/1258/17   та призначено справу до розгляду на 10.10.2018. 06.09.2018 позивачем подано до суду відзив на апеляційну скарги, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. 14.09.2018 Сумською обласною радою (далі – третя особа 2) також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі її представника.         Розпорядженням Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 передано справу до Північного апеляційного господарського суду.        Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу №920/1258/17 до розгляду на 15.01.2019. 03.12.2018 від позивача надійшла до суду заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №920/1258/17 задоволено клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції та проведення відеоконференції доручено господарському суду Сумської області.   Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2018 розгляд справи №920/1258/17 у режимі відеоконференції відкладено на 05.02.2019 та проведення відеоконференції доручено господарському суду Сумської області. 05.02.2019 року у судовому засіданні  представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився,  про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені  належним чином. (а.с. 7-10, 20-24, 28-31 т.2). Представники третіх осіб в судове засідання в судове засідання не зявились, про час та місце слухання справи повідомленні належним чином (а.с. 29 том2), поважних причин неявки суду не повідомили Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених  про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає  справу за відсутності  такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка відповідача та третіх осіб не визнавалась обов'язковою,  колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності  представника відповідача та третіх осіб за наявними у справі доказами.           Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції у період 11.07.-14.07.2017 року державними інспекторами з охорони навколишнього   природного   середовища   Сумської   області   Литвином   В.М., Деуленко     Т.В.     та   Циндренко   Т.М. в   присутності   директора   КП   «ЖКГ Липоводолинське» Федчуна О.М. було проведено планову перевірку по дотриманню природоохоронного     законодавства Комунальним підприємством “Житлово-комунального господарства Липоводолинське”, за адресою: Сумська область,   смт. Липова Долина, вул. Полтавська, 18. Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано факт здійснення відповідачем забору та використання підземних вод в період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року   без дозволу на спеціальне водокористування (а.с.21-24 т.1). Також, за змістом вищевказаного акту перевірки були встановлені наступні порушення вимог природоохоронного  законодавства, зокрема:відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; здійснюється скид стічних вод після очисних споруд з перевищенням встановлених нормативів ГДС по амонію, сухому залишку, фосфатам, ХСК, хлоридам, нітритам, що є порушенням ст.ст. 44, 70, 95 Водного Кодексу України, «Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», затверджених Постановою КМУ від 25.03.1999 року № 465;  обліку відходів за затвердженою формою 1-ВТ не ведеться, що є порушенням ст.ст. 17 ,26 Закону України «Про відходи»; не розраховано показник загального утворення відходів за 2015-2016 роки, що є порушенням ст.17   Закону України «Про відходи»; договори на передачу відходів ТПВ, осаду від очистки стічних вод відсутні, що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи»; в порушення ст.ст. 44,48 Водного кодексу України у відповідача у період з 01.01.-24.06.2015 року був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування та ним здійснювалося самовільне водокористування. Дія попереднього дозволу про право відповідача здійснювати спеціальне водокористування, закінчилася 01.01.2015 (Дозвіл №УКР 2831 СУМ (а.с.26-27 т.1). Для усунення порушень природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Сумській області було направлено відповідачу припис №50/03-16 від 14.07.2017 (а.с.25 т.1). У зв'язку з виявленням порушення (відсутності дозволу на спеціальне водокористування), Державною екологічною інспекцією у Сумській області складений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) відповідачем за період з 01.01.2015 по 24.06.2015, розмір яких склав  107  161,32 грн. Зазначений розрахунок розроблений згідно Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої  наказом    Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389 (а.с.33 т.1). 17.08.2017 року відповідачу було направлено претензію №88/03 про добровільне відшкодування збитків в сумі 107 161,31 грн, яка залишена без задоволення. Окільки відповідач в добровільному порядку не сплатив збитки в сумі 107  161, 32 грн., завдані здійсненням забору та використання підземних вод відповідачем в період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44,48, 49 Водного кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку,  про те, що позивачем належними та допустими доказами підтверджено здійснення відповідачем порушення ст. ст. 48,49 Водного кодексу України, а саме здійснення водокористування без спеціального дозволу в період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року.  У зв'язку з чим позивачем правомірно  нараховано збитки в сумі 107  161, 32 грн. у відповідності з Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п.9.1, затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне. Як передбачено статтею  2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  - відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Згідно з ч.ч.1, 3  ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"  використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Правовідносини в сфері використання природних ресурсів  регулюються  Водним кодексом України,  Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Так, відповідно до вимог  ст. 2 Водного кодексу України  передбачено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (ст.3 Водного кодексу України). У відповідності до ст.1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.         Разом з тим, відповідно до змісту ст. 46  Водного кодексу України  визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб , як унормовано ст.48 Водного кодексу України. Також за змістом ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Статтею  44 Водного кодексу України  передбачено обов'язки водокористувачів, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У відповідності до ст.ст.110,  111 Водного кодексу України  порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"  визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1  ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою  наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389  та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 (далі - Методика). Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі №13/333-38/463-2012). Так, згідно з п.п. 9.1.,9.2. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W: - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої  статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності). В данному випадку, датою виявленого порушення є дата складання акту перевірки – 14.07.2016 року. При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року № 1791-VІІІ було внесено зміни до п. 255.5 ст.255 ПК України в частині збільшення рентної ставки за використання підземних вод, які зокрема, для Сумської області по Глухівському, Сумському, Роменському, Шосткинському районі склали 60,02 грн./100куб.м по всім іншим адміністративно-територіальним одиницям склали – 68,35 грн. Таким чином, рента ставка за використання підземних вод для Сумської області по Липоводолинському району складає 68,35 грн. В розрахунку, окрім первинної документації (клопотання про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших несільськогосподарських підприємств), покладено відомості звіту про використання води за 2015 рік за формою 2-тп (водгосп) за період 01.01-31.05.2015 (а.с.31-32 т.1), відповідно до якого загальний об'єм забору води за період 01.01.-24.06.2015 становить 31356,64 куб. м. Крім того, на підставі  ст. 255 Податкового кодексу України було застосовано ставку рентної плати за спеціальне використання підземних вод для Липоводолинського району Сумської області: 68,35 грн за 100 куб.м. Зазначені об'єми забору води за спірний період сторонами не оспорюється. Перевіривши розрахунок збитків в розмірі 107  161, 32 грн. колегія суддів вважає його правильним та арметично вірним, таким, що відповідає вимогам Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої  наказом  Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389. При цьому, колегія суддів зазначає, що контрозрахунку збитків завданих використанням без спеціального дозволу в період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року відповідач не надав та розмір збитків не спростовував. Також, при розгляді данної справи, колегія суддів враховує те, що відповідачем не спростовано факт здійснення господарської діяльності в період з 01.01.2015 по 24.06.2015 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.  44,  49 Водного кодексу України  та  підставою для стягнення зюитків у розмірі 107  161,32 грн. Як вже неодноразо зазначалось    вище термін дії дозволу №УКР 2831 СУМ закінчився  01.01.2015. Дії, направлені на отримання погоджень щодо продовження дії дозволу (отримання нового дозволу) розпочаті відповідачем 28.11.2014 та тривали вже після закінчення строку дії дозволу. Як сверджує відповідач, 28.11.2014 ним було направлено Управлінню екології та природних ресурсів Сумської області лист №107 щодо продовження терміну дії дозволу неспеціальне водокористування №  УКР 2831 СУМ від 20.02.2006 (а.с.62 т.1). Проте, доказів направлення та отримання   Управлінням екології та природних ресурсів Сумської області вказаного листа відповідачем не надано суду. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що до 17.05.2013 року   Управління екології та природних ресурсів Сумської області не існувало, зокрема було Державне управління охорони навколишнього природного середовища Сумської області, згідно Постанови КМУ від 13.03.2013 року № 159. У відповідності до відповіді Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської ОДА №45/03-32 від 03.01.2018 року на лист позивача від 27.12.2017 №3315/09-23, вказано, що КП «ЖКГ Липоводолинське» звернулося до   Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської ОДА лише 26.02.2015 (а.с.73 т.1). Проте, 26.03.2015 Департамент екології та охорони природних ресурсів Сумської ОДА листом №01-20/633 відмовив відповідачу в видачі   дозволу на спеціальне водокористування через виявлені в документах недоліки (а.с.75 т.1). Дозвіл на спеціальне водокористування був отриманий відповідачем лише 24.06.2015. Зазначені обставини, також підтверджуються актом планової перевірки від 11.07-14.07.2017 року, листом Державної екологічної інспекції у Сумській області від 27.12.2017 №3315/09-23, звітом про використання води КП «ЖКГ Липоводолинське» по формі № 2-ТП (водгосп) за 2015 рік, дозволом на спеціальне водокористування № УКР 2831 СУМ від 20.02.2006 та дозволом на спеціальне водокористування №УКР 0286 СУМ від 24.06.2015. Матеріали справи не містять доказів належного та своєчасного виконання відповідачем вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання нового дозволу, а відтак посилання скаржника на те, що ним вживалися всі належні заходи направленні на переоформлення та отримання дозволу на спеціальне водокористування колегією суддів вважаються необгрунтованими. Аналогічна правова позиція, щодо відсутності завчасного вжиття усіх можливих заходів щодо продовження строку дії дозволу та як наслідок стягнення збитків, викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі 923/1178/16, від 11.05.2018 у справі №923/1176/16. Необгрунтованими є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в основу рішень покладено недопустимий доказ, а саме - акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, оскільки вказаний акт складено позивачем у відповідності до положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказаним актом зафіксовано, що відповідач  здійснював самовільний забір води без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.-24.06.2015. Даний акт був підписаний без будь-яких зауважень з боку відповідача стосовно виявлених перевіркою порушень вимог природоохоронного законодавства та форми акту. Крім того, колегія суддів зазначає, що скаржником дії по складанню вказаного акту - у встановленому порядку не оскаржувались, факт здійснення самовільного забору води        без дозволу на спеціальне водокористування у спірний період - ним не заперечувався. При цьому, вина відповідача у вчиненні правопорушення підтверджується наявними у справі доказами в сукупності, а не лише  вищезазначеним актом.     Більше того, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а тому посилання скаржника на відсутність збитків, які понесенні державою є помилковим. Такого ж висновку дійшов і Верховний суд України у постанові від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 та Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №910/8682/16. Колегією суддів також відхиляються посилання скаржника на факт своєчасної сплати рентної плати за спірний період, оскільки сплата податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів не звільняє суб'єктів господарювання від відшкодування заподіяної ними шкоди (збитків) в даному випадку за використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.      Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків  у розмірі 107  161,32 грн.    Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.   Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –                                                П О С Т А Н О В И В :     1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське» на рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2018 у справі №920/1258/17  залишити без задоволення.   2. Рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2018 у справі №920/1258/17 залишити без змін.      3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Житлово-комунальне господарство Липоводолинське».      4.Матеріали справи №920/1258/17 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.            Повний текст судового рішення складено 19.02.2019. Головуючий суддя                                                            М.А.  Руденко Судді                                                                                М.А.  Дідиченко                                                                                 Є.Ю.  Пономаренко