Постанова

від 14.02.2019 по справі 905/1727/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2019 р.                                                                  Справа № 905/1727/18   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя  Россолов В.В. при секретарі судового засідання Беккер Т.М., за участю представників сторін: позивача – Гусейнов В.М. (довіреність від 13.02.2019 від 01-24/483); відповідача – не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” (вх.№253Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 (суддя Величко Н.В., повний текст рішення складено 19.12.2018) у справі №905/1727/18 за позовом Курахівської міської ради, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс”, Донецька область, м. Маріуполь, про стягнення 1331867,65 грн., - ВСТАНОВИЛА: Курахівська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою №3034/01-24 від 10.09.2018 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” повернути суму попередньої оплати у розмірі 1320000,00 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч гривень) та про стягнення пені в розмірі 1740,61 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 61 коп.), штрафу у розмірі 10127,04 грн. (десять тисяч сто двадцять сім гривень 4 коп.), всього - 1331867,65 грн. (один мільйон триста тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень 65 коп.) Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1727/18 (суддя Величко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” на користь Курахівської міської ради попередню оплату у розмірі 1320000,00грн., пеню за невиконання зобов'язань за договором у розмірі 1740,61грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 19826,10грн. Відповідач зі вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1727/18 в частині стягнення з відповідача 1320000,00грн. попередньої оплати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Також просить відшкодувати за рахунок позивача понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення в частині стягнення з відповідача попередньої оплати є безпідставним, оскільки позивачем не надано доказів направлення вимоги відповідачу щодо повернення суми попередньої оплати. Також зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути суму попередньої оплати, однак в оскаржуваному рішенні суд стягнув дану суму з відповідача на користь позивача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” на рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1727/18. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 14.02.2019 об 11:30 05.02.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1243), в якому він вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В судове засідання з'явився представник позивача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення першої інстанції без змін. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. На електронну пошту суду надійшов скан клопотання про перенесення розгляду справи. Дослідивши вказаний документ, судова колегія встановила, що воно не містять електронного цифрового підпису. Згідно зі ст. 5 Закону, електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Ст. 6 Закону передбачає можливість використання електронного підпису, але не встановлено його обов'язковості. Водночас у ст. 7 встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”. Що за своїм змістом відносить електронний підпис до обов'язкових реквізитів електронного документа. П. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. П. 1.5.17. зазначеної Інструкції роз'яснено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа у паперовій формі. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами – суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Отже, з надісланого на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи неможливо ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу. З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для розгляду станом на 14.02.2019 клопотання про перенесення розгляду справи від 14.02.2019 надісланого на електронну адресу суду, оскільки такий електронний документ не має юридичної сили і статусу офіційного документа. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.04.2018 між Курахівською міською радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” (учасник) укладений договір на закупівлю робіт за державні кошти № 258/Т-3ап22, відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язався у 2018 році виконати роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник – прийняти ці роботи та оплатити їх. Найменування роботи: ДК 021:2015.45454000-4. Реконструкція (“Реконструкція кварталу застарілого житлового фонду обмеженого вулицями Пушкіна і Лермонтова та проспектами Соборний і Запорізький з проведенням заходів з інженерного захисту від підтоплення житлових будинків №1, 3, 7, 9 по вул. Пушкіна, “ 4, 6, 8, 10 по вул. Лермонтова, №11, 17 по пр. Соборний, №22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36 по пр. Запорізький у м. Курахове, Мар'їнського району, Донецької області. Житловий будинок №22 по пр. Запорізький”). Обсяг робіт визначений Додатком №2 до договору (п.1.2 договору). Згідно п. 2.1, 2.2 договору термін виконання робіт – з 24.04.2018 по 15.12.2018. Початок і закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт (додаток №4), який є невід'ємною частиною договору. Учасник забезпечує виконання робіт згідно календарного графіка (додаток №4), який він надає для узгодження замовнику в момент підписання договору (п. 8.1 договору). Відповідно до п. 11.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються учасником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Перерахування попередньої оплати здійснюється замовником після підписання договору про закупівлю за державні кошти протягом 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку в розмірі 30% від загальної вартості робіт, запланованих для виконання у 2018 році – 1320000,00грн. на розрахунковий рахунок учасника до початку робіт (п. 11.2 договору). За умовами п. 11.3 договору, учасник зобов'язаний використовувати передоплату протягом 90 днів за призначенням. Невикористану суму передоплати учасник зобов'язаний повернути замовнику. Згідно п. 11.4 договору попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого учасником. Учасник зобов'язаний надати замовнику протягом 90 днів документ, що підтверджує використання попередньої оплати (п. 11.5 договору). Після закінчення робіт учасник надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт і протягом 14 календарних днів проводиться остаточний розрахунок, включаючи усунення недоліків. Учасник може надавати проміжні акти прийому-передачі виконаних підрядних робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок учасника протягом 11 календарних днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, та в будь-якому випадку не пізніше кінця бюджетного року (п. 11.6 договору). Відповідно до п.12.1 договору приймання-передача виконаних робіт буде здійснюватися відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. За умовами п. 14.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти з учасника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (п.14.2 договору). За несвоєчасне повернення попередньої оплати або несвоєчасне її використання, учасник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 14.6 договору). Матеріали справи не містять доказів внесення змін до цього договору. У додатку №1 до договору сторони погодили договірну ціну робіт у розмірі 4400000,00 грн. (чотири мільйони чотириста тисяч гривень). В додатку № 4 сторони передбачили наступний календарний графік виконання робіт: - земляні роботи: початок виконання робіт - 16.04.2018, закінчення робіт - 30.07.2018; - загальнобудівельні роботи: початок виконання робіт - 01.08.2018, закінчення робіт - 30.10.2018; - покриття: початок виконання робіт - 01.11.2018, закінчення робіт 30.11.2018; - озеленення: початок виконання робіт - 01.12.2018, закінчення робіт - 15.12.2018. На виконання умов договору, відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура №1 від 24.05.2018 на суму 1320000,00 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч гривень), який позивач оплатив за платіжним дорученням №1356 від 29.05.2018 з призначенням платежу - аванс 30% на виконання робіт з реконструкції ж/ф, Запорізький 22; договір № 258/Т3ап22 від 23.04.2018. Посилаючись на невиконання відповідачем взятих зобов'язань за договором № 258/Т-3ап22 від 23.04.2018, позивач звернувся до суду з вимогами про повернення суми попередньої оплати та стягнення неустойки за порушення зобов'язань за договором. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 1320000,00 грн. та стягнення пені за невиконання земляних робіт згідно календарного графіка, місцевий суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. В контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір про закупівлю робіт за державні кошти №258/Т Зап22 від 23.04.2018 є договором підряду. Як вірно вказано місцевим судом, в матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження розірвання цього договору або визнання його повністю чи частково недійсним, тому суд виходить з принципу правомірності правочину. Отже, такий договір є належною підставою для виникнення у сторін зобов'язань, визначених його умовами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до п. 11.2 договору, Перерахування попередньої оплати здійснюється замовником після підписання договору про закупівлю за державні кошти протягом 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку в розмірі 30% від загальної вартості робіт, запланованих для виконання  у 2018 році – 1320000,00грн. на розрахунковий рахунок учасника до початку робіт. Відповідачем було виставлено рахунок №1 від 24.05.2018, який було взято на облік та зареєстровано Управлінням державної казначейської служби України у Донецькій області 25.05.2018 (а.с.21). Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату 30% у розмірі 1320000,00 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч гривень) за рахунком №1 від 24.05.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1356 від 29.05.2018. У п.11.3 договору сторони обумовили, що учасник зобов'язаний використовувати передоплату протягом 90 днів за призначенням. Невикористану суму передоплати учасник зобов'язаний повернути замовнику. Розглянувши дані умови договору, судова колегія дійшла висновку, що з них вбачається обов'язок відповідача (підрядника) щодо повернення невикористаної передоплати протягом 90 днів саме з дня отримання такої передоплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 837 Цивільного кодексу України не виконав роботи у встановлені у Договорі строки, доказів використання такої передоплати за призначенням повністю чи частково. Дана обставина відповідачем не спростована. Докази повернення позивачу невикористаної суми попередньої оплати відповідач не надав. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 1320000,00 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч гривень), тому такі вимоги підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1320000,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень умов договору з боку відповідача не відповідають матеріалам справи. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненастання строку щодо повернення передоплати та відсутність доказів в матеріалах справи направлення вимоги про повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги. Як було вказано вище, обов'язок відповідача повернути передоплату у разі її невикористання випливає саме з умов договору, а саме зі спливом 90 днів з моменту отримання передоплати. Посилаючись на умови п.14.1, п.14.2, п.14.6 договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1740,61 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 61 коп.) за прострочення виконання робіт (земляних робіт) на 36 календарних днів (з 31.07.2018 по 04.09.2018), виходячі з вартості невиконаних робіт - 50417,53 грн. (п'ятдесят тисяч чотириста сімнадцять гривень 53 коп.). В матеріалах справи відсутні і сторонами не подано доказів внесення змін до договору щодо графіку виконання робіт, доказів того, що відповідач розпочав виконання робіт, обумовлених сторонами у графіку, а саме земляних робіт з терміном виконання з 16.04.2018 по 30.07.2018, а також доказів складання та направлення відповідачем позивачу актів виконаних робіт (за формою КБ-2в, КБ-3), у тому числі проміжних актів, тобто відсутні докази використання попередньої оплати в строк, передбачений договором. За приписами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені за невиконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти, передбаченої п. 14.2 договору, суд зазначає наступне: Згідно календарного графіка, який є додатком №4 до договору, земляні роботи повинні були бути виконані в термін до 30.07.2018. Відповідно до розрахунку вартості невиконаних робіт, підрядник не виконав згідно календарного графіку роботи на суму 50417,53грн. Пунктом 14.2 договору сторони передбачили, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти з учасника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про задоволення вимог в цій частині та стягнення пені в розмірі 1740,61 грн. В цій частині рішення сторонами не оскаржується. Водночас, судом відмолено в задоволенні вимоги про стягнення штрафу 10127,04 грн. за несвоєчасне повернення попередньої оплати, вказавши, що оскільки договором не визначений конкретний строк повернення попередньої оплати, а позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з такою вимогою, отже прострочення повернення попередньої оплати не було. Рішення в цій частині сторонами також не оскаржується. Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким що суперечить наведеному вище висновку суду щодо наявності підстав щодо попередньо оплати. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вже зазначалось апеляційним судом, з аналізу умов договору вбачається, що обов'язок відповідача повернути передоплату у разі її невикористання виникає зі спливом 90 днів з моменту перерахування передоплати. Отже, висновок суду першої інстанції, що прострочення повернення попередньої оплати не відбулось є помилковим. З матеріалів справи вбачається, що попередня оплата в сумі 1320000,00 грн. перехована позивачем 29.05.2018 згідно платіжного доручення №1356. За таких обставин, невикористана попередня оплата повинна бути повернута зі спливом 90-денного терміну у строк до 27.08.2018. У зв'язку з неповернення передоплати, позивач нарахував відповідачу штраф на підставі п.14.6 Договору за період з 28.08.2018 по 04.09.2018 в сумі 10127,04 грн. Перевіривши розрахунок штрафу позивача, судова колегія вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 10127,04 грн. та прийняття нового рішення про задоволення позову в частині стягнення штрафу. Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути суму попередньої оплати, однак в оскаржуваному рішенні суд стягнув дану суму з відповідача на користь позивача. З матеріалів справи вбачається, що позивачем були викладені свої позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати виходячи з положень спірного договору, яким передбачено, що невикористана сума попередньої оплати має бути повернена замовнику. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату в сумі 1320000,00 грн.. Відповідно до частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до резолютивної частини судового рішення, зокрема, що у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується зокрема порядок і строк виконання рішення. З рішення суду від 19.12.2018 р. у справі №905/1727/18 вбачається, що судом задоволено позовні вимоги Курахівської міської ради частково та визначено порядок виконання рішення у спосіб стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 1 320 000,00 грн. Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача у зв'язку її необґрунтованість, проте часткове скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п. 3, 4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” відмовити. Рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2018 у справі №905/1727/18 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма Фонд – Плюс” (код ЄДРПОУ 34440551, адреса: 87554, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, буд. 301-А, кв. 51) на користь Курахівської міської ради (код ЄДРПОУ 04053298, адреса: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, проспект Миру, буд. 4) 10127,04 грн. штрафу та 151,90 грн. судового збору за подання позовної заяви. Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ. В решті рішення залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19.02.2019. Головуючий суддя                                                                    П.В. Тихий Суддя                                                                                           Р.А. Гетьман   Суддя                                                                                           В.В. Россолов