Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14120/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/14120/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства Еверест компані

до відповідача акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-12

про стягнення 45000,00 грн.,

Представники:

від позивача Селіфонов В.В. (ордер)

від відповідача Лопатнікова А.В. (за дов.)

від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство Еверест компані до акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про стягнення 45000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно 22.05.2018 списані 45000,00 грн з рахунок № 26007056123115 (поточний рахунок) позивача на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-12 . Обґрунтовуючи безпідставність списання позивач посилається на те, що жодних дій на перерахування 22.05.2018 з рахунку № 26007056123115 коштів у сумі 45000,00 грн. з призначенням платежу - орендні послуги за квітень 2018 р. зг.дог.№2245 у сумі 37500,00 грн., ПДВ - 20% 7500,00 грн., на рахунок ОСББ Комфорт 12 , не вчиняв. Нормою, яка, на думку позивача, дає йому право вимагати стягнення коштів з банку, є ст.1073 ЦК України.

Суд своєю ухвалою від 01.11.2018 відкрив провадження у справі № 910/14120/18, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт-12 .

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що правомірно відмовив у поверненні несанкціоновано списаних коштів, оскільки позивач порушив умови і правила надання банківських послуг щодо використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком.

Також відповідач вважає, що законодавство, в разі списання коштів клієнта банком без законних підстав, надає право клієнту вимагати спонукати банк вчинити певні дії, а не стягувати кошти.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.12.2016 приватне підприємство Еверест компані (клієнт) подало публічному акціонерному товариству комерційному банку Приватбанк (банку) заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт, підписавши цю заяву, погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами і правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків печатки складають договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Клієнт приєднався і зобов'язався виконувати умови, вкладені в Умовах і правилах надання банківських послуг (далі - Умови), тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до статті 634 ЦК України договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання.

За своєю правовою природою правовідносини між банком та клієнтом є договором банківського рахунку (гл. 72 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (банк, відповідач) відкрив приватному підприємству Еверест компані поточний рахунок № 26007056123115.

22.05.2018 з рахунку № 26007056123115 були списані грошові кошти у сумі 45000,00 грн. з призначенням платежу - орендні послуги за квітень 2018 р. зг.дог.№2245 у сумі 37500,00 грн., ПДВ - 20% 7500,00 грн., на рахунок об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт 12 , що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та платіжним дорученням №163 від 22.05.2018.

31.05.2018 позивач направив до ПАТ КБ Приватбанк заяву №97 від 30.05.2018, у якій повідомив про несанкціоноване та незаконне списання грошових коштів в розмірі 45000,00 грн. з поточного рахунку № 26007056123115 та просив відновити залишок коштів на рахунку приватного підприємства Еверест компані в розмірі 45 000,00 грн.

У листі від 20.06.2018 №20.1.0.0.0/7- 20180522/3042 відповідач зазначив, що в результаті проведеного службового розслідування факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача було підтверджено. Однак, відповідач відмовив у задоволенні прохання повернути незаконно списані кошти з рахунку позивача з підстав порушенням умов і правил надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком.

Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах затвердженою постановою Національного банку від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція НБУ №492), Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням , затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (далі - Положенням НБУ №223) та Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 № 348.

Згідно з пунктом 37.2 ст. 37 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок власника кошти, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з вимогами п. 1.8 Інструкції НБУ №492, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією, Положенням НБУ №223 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням , затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, винність відповідача презюмується.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Відповідач жодних дій для встановлення обставин здійснення незаконної операції не вчинив.

Матеріали справи свідчать про відсутність обставин про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

А тому твердження відповідача про наявність вини позивача у списанні грошових коштів з його рахунків, що полягає у порушенні умов і правил надання банківських послуг щодо використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком, є помилковим, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків приватного підприємства Еверест компані , у зв'язку із чим вони підлягають поверненню.

У позовній заяві приватним підприємством Еверест компані зазначено, що в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У зв'язку із викладеним суд відкладає вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу до надання позивачем відповідних доказів їх понесення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов приватного підприємства Еверест компані до акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк .

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) на користь приватного підприємства Еверест компані (вул. О. Теліги, 31/1, м. Київ, 04112, код 36215282) 45000,00 грн., 1762,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 15.02.2019.

Суддя С. А. Ковтун