Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/16104/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.02.2019Справа №  910/16104/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства  "Українська залізниця" до   товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Атлантік" про  стягнення 1 949 072,40 грн. за участю представників: позивача:.    Становова Ю.В. відповідача: Воловик К.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:    Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Атлантік» про стягнення 1   949   072, 40 грн. штрафних санкцій.   Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017.  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16104/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.01.2019.    Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.12.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що прострочення поставки відбулося у зв'язку з істотною зміною ціни на товар, позивачем застосовані штрафні санкції, розмір яких суперечить чинному законодавству. Крім того, подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та заяву про розстрочення виконання рішення.  Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.01.2019 представник позивача подав письмові заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, письмову відповідь на відзив та клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.   Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.   Враховуючи наявність підстав для поновлення процесуального строку, а також те, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку для подання письмової відповіді на відзив подано письмову відповідь на відзив, судом задоволено клопотання позивача.   У судовому засіданні 15.01.2019 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.   Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданими відповідачем документами, у судовому засіданні з 15.01.2019 до 29.01.2019 оголошувалась перерва.   Представник відповідача у судове засідання 29.01.2019 не з'явився, однак через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.01.2019 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням.  У судовому засідання 29.01.2019 розглянуто подане клопотання відповідача, за результатами якого відмовлено у задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України  не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.     У судовому засіданні 29.01.2019 представник позивача подав письмові заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16104/18 до судового розгляду по суті на 12.02.2019.     Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.   У судовому засіданні 12.02.2019 та письмовому відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечував.      У судовому засіданні 12.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:  Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»  (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Атлантік» (відповідач) 17.11.2017 укладено договір поставки № ЦЗВ-14-05217-01, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити нафту і дистиляти (мазут) найменування, марка та кількість якого вказуються в специфікаціях, що викладені в договорі.   Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 у відповідача виникло зобов'язання протягом семи календарних днів з моменту надання рознарядок поставити позивачу мазут паливний у кількості 594, 00 тонни вартістю 8   250, 00 грн. за одну тонну, загальною вартістю 5   880   600, 00 грн.  Згідно пункту 2.2 договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 відповідач гарантує незмінність ціни в бік збільшення на поставлений товар з моменту відвантаження його за місцем призначення до моменту відправлення коштів позивачем на поточний рахунок відповідача. Сторони планують за договором поставити товар на суму 5 880   600, 00 грн. (пункт 2.3 договору). Строк дії договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 відповідно до пункту 12.2 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2017, а в частині оплати до повного виконання сторонами зобов'язань.   Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.   Пунктом 4.2 договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 передбачено, що кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці позивача.   Позивач, 21.11.2017 звернувся до відповідача з проханням протягом семи  календарних днів здійснити відправку мазут паливного в кількості 173, 00 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.  Листом-повідомленням № 316 від 22.11.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи відповідач підтвердив отримання копії рознарядки від 21.11.2017 згідно зі специфікацією № 1 до договору про поставку мазут в кількості 173 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.  Враховуючи строки поставки, передбачені у специфікації № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 відповідач зобов'язаний у строк до 29.11.2017 поставити позивачу мазут у кількості 173,00 тонни за ціною 8   250, 00 грн. за одну тонну, загальною вартістю 1   427 250, 00 грн.   Пунктом 4.4 договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 сторони узгодили, що прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється відповідачем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, і організаціях України за № 805/15496 зі складанням акту приймання нафтопродуктів.    Однак, матеріали справи не містять та суду не надано доказів поставки товару  у кількості 173,00 тонни, загальною вартістю 1   427 250, 00 грн.   Позивач листом № ЦЗВ-20/5427 від 23.11.2017 звернувся до відповідача з пропозицією збільшити суму договору та пролонгувати термін дії договору.  Відповідач у своєму листі-відповіді № 318 від 24.11.2017 надав згоду на збільшення суми договору на 20 % відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».   Проте матеріали справи не містять та суду не надано додаткової угоди, підписаної обома стонами про збільшення ціни договору та продовження строку його дії.   Долучений відповідачем примірник додаткової угоди № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 в якості доказу, що підтверджує зміну ціни одиниці товару не приймається судом до уваги, оскільки скріплений печаткою та підписаний лише відповідачем, позивачем у встановленому порядку не погоджений.  Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги наданий відповідачем примірник додаткової угоди № 1 про зміну ціни товару.  Листом № 319 від 27.11.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи відповідач запропонував позивачу надати рознарядку на постачання в повному обсязі (594 тонни) мазут паливного у строк  до 10.12.2017.  Позивач, 27.11.2017 звернувся до відповідача з листом про зміну рознарядки від 21.11.2017. Згідно рознарядки від 27.11.2017 позивач запропонував відповідачу у строк до 10.12.2017 здійснити відправку мазут паливного в кількості 593, 00 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.    Листом-повідомленням № 323 від 29.11.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи відповідач підтвердив 29.11.2017 отримання копії рознарядки згідно зі специфікацією № 1 до договору про поставку мазут в кількості 593 тонни.   Крім того, в якості доказів, що підтверджують направлення відповідачу рознарядки від 27.11.2017 позивач до позовної заяви долучив копії опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку № 5155 від 29.11.2018.   Таким чином, у строк  до 10.12.2017 відповідач зобов'язався поставити позивачу мазут у кількості 593,00 тонни за ціною 8   250, 00 грн. за одну тонну, загальною вартістю 5   870 700, 00 грн.  Зважаючи на укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, відповідач погодився з передбаченими умовами щодо строків поставки мазут паливного.       Матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують, що порушення строків поставки мазут паливного за договором № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 сталося не з вини відповідача, також відсутні докази, що останній повідомляв позивача у відповідності до розділу 7 договору про обставини непереборної сили.    Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.    Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.      До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.    Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   Згідно частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.   За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.      Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 у відповідача - це поставка і передача товару, у позивача – прийняття товару та оплата його вартості.  Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.     Умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов'язань щодо поставки товару. Позивач, реалізуючи своє право, звернувся до суду з вимогами про стягнення 1   068   467, 40 грн. – пені та 880   605, 00 грн. - штрафу за порушення відповідачем строків поставки мазут паливного згідно умов договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017.    Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.   У письмовому відзиві відповідач зазначив про те, що позивачем застосовані штрафні санкції, розмір яких суперечить чинному законодавству.   Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.   Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.   За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.  Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.   Пунктом 9.4 договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 передбачено, що за порушення термінів постачання відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0, 1 % від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.  Відповідно до статей   6,   627 Цивільного кодексу України   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  Враховуючи, що умовами договору сторони визначили відповідальність за порушення строків поставки товару, посилання відповідача, викладене у письмовому відзиві з приводу порушення позивачем порядку нарахування пені та штрафу до уваги судом не приймається.  Оскільки відповідач порушив строки поставки мазут паливного, визначені умовами договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017, позовні вимоги про стягнення 1   068   467, 40 грн. – пені та 880   605, 00 грн. - штрафу, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.       Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, cуд зазначає наступне.  Визначені статтями 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.    При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.  Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.   Метою застосування неустойки      є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.    Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.  Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.  Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.  Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.  Посилання відповідача на ту обставину, що прострочення терміну поставки товару відбулось у зв'язку з істотною зміною ціни на товар та небажанням позивача збільшити ціну на товар, визначену договором, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої договором. Означені аргументи не є тими виключними обставинами,  за яких суд може задовольнити подане клопотання. На переконання суду,  відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77  Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявленого до стягнення штрафу в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов'язань при виконанні умов договору.   Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і застосовується виключно у виняткових випадках, наявність яких відповідач у даному випадку не довів.  Таким чином, подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає.    Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.   Відповідно до    частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.    Разом з тим, в пункті 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.   Таким чином, відповідач скористався правом на подання заяви про розстрочення судового рішення до винесення судового рішення у справі.   Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.   Господарським процесуальним кодексом України  не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.   Наведені відповідачем в заяві обставини не підтверджують наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Позивач, в свою чергу заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду, зазначаючи, що подана заява є передчасною.  Відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища підприємства. Розглядувана заява місить лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються.  З огляду на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.  Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.   На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –    В И Р І Ш И В: 1. Позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Атлантік" про  стягнення 1 949 072,40 грн. задовольнити повністю.    2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Атлантік" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 39980472) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства  "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 40081347) 1 068  467 (один мільйон шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 40 коп. – пені, 880 605 (вісімсот вісімдесят тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп. – штрафу та 29 236 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 09 коп. – судового збору.    Після набрання рішенням законної сили видати наказ.   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.     Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.          Повне рішення складено: 19.02.2019. Суддя                                                                                                           Т.Ю. Кирилюк