Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/16104/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/16104/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Станова Ю.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 р. (повне рішення складено 19.02.2019 р.)

у справі № 910/16104/18 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1949072,40 грн

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" про стягнення пені та штрафу у загальному розмірі 1949072,40 грн у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, не здійснив поставку товару у строки, передбачені умовами укладеного договору поставки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 р. у справі № 910/16104/18 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем було безпідставно нараховано пеню за негрошове зобов`язання. Крім того, пеня і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування позивачем за одне й те саме порушення порушує принцип заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСВ-Трансагро" у справі № 910/2823/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" у справі № 910/16104/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16104/18 та призначено до розгляду на 18.04.2019 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 р. було відкладено розгляд справи до 14.05.2019 р.

У засідання суду, призначене на 14.05.2018 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Належних доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

17.11.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Атлантік" (далі - постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-14-05217-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти (мазут) найменування, марка та кількість якого вказуються в специфікаціях, що викладені в договорі.

Згідно з п. 2.2 договору поставки постачальник гарантує незмінність ціни в бік збільшення на поставлений товар з моменту відвантаження його за місцем призначення до моменту відправлення коштів позивачем на поточний рахунок відповідача.

Сторони планують за договором поставити товар на суму 5880600,00 грн (п. 2.3 договору).

У відповідності до п. 4.2 договору кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці позивача.

Згідно з п. 4.4 договору прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється відповідачем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, і організаціях України за № 805/15496 зі складанням акту приймання нафтопродуктів.

Як передбачено п. 12.2 договору, термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017 р., а в частині оплати до повного виконання сторонами зобов`язань.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 р. у постачальника виникло зобов`язання протягом семи календарних днів з моменту надання рознарядок поставити позивачу мазут паливний у кількості 594,00 тонни вартістю 8250,00 грн за одну тонну, загальною вартістю 5880600,00 грн.

21.11.2017 р. позивач звернувся до відповідача з проханням протягом семи календарних днів здійснити відправку мазуту паливного в кількості 173,00 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.

Листом-повідомленням № 316 від 22.11.2017 р. відповідач підтвердив отримання копії рознарядки від 21.11.2017 р. згідно зі специфікацією № 1 до договору про поставку мазут в кількості 173 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.

Враховуючи строки поставки, передбачені у специфікації № 1 до договору, відповідач зобов`язаний у строк до 29.11.2017 р. поставити позивачу мазут у кількості 173,00 тонни за ціною 8250,00 грн за одну тонну, загальною вартістю 1427250,00 грн.

Листом № 319 від 27.11.2017 р. відповідач запропонував позивачу надати рознарядку на постачання в повному обсязі (594 тонни) мазуту паливного у строк до 10.12.2017 р.

27.11.2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом про зміну рознарядки від 21.11.2017 р. Згідно рознарядки від 27.11.2017 р. позивач запропонував відповідачу у строк до 10.12.2017 р. здійснити відправку мазуту паливного в кількості 593,00 тонни на станцію Лиман Донецької залізниці.

Листом-повідомленням № 323 від 29.11.2017 р. відповідач підтвердив 29.11.2017 р. отримання копії рознарядки згідно зі специфікацією № 1 до договору про поставку мазут в кількості 593 тонни.

Таким чином, у строк до 10.12.2017 р. відповідач зобов`язався поставити позивачу мазут у кількості 593,00 тонни за ціною 8250,00 грн за одну тонну, загальною вартістю 5870700,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення укладеного договору поставки взагалі не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим останній нарахував штраф та пеню.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови укладеного договору не виконав, у строк до 10.12.2017 р. не здійснив поставку мазуту у кількості 593,00 тонни.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами укладеного договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов`язань щодо поставки товару.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 9.4 договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує позивачу штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки поставки мазуту паливного, визначені умовами договору поставки № ЦЗВ-14-05217-01 від 17.11.2017 р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1068467,40 грн пені та 880605,00 грн штрафу, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, розмір їх перевірений судом та відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Посилання скаржника на те, що позивачем було безпідставно нараховано пеню за негрошове зобов`язання, колегія суддів вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказана стаття містить визначення штрафних санкцій в господарських зобов`язаннях та не визначає виду зобов`язання (грошове чи негрошове).

Тобто для застосування штрафної санкції у вигляді грошової суми необхідна лише вартісна оцінка зобов`язання.

Посилання скаржника на безпідставне нарахування позивачем одночасно і штрафу, і пені, колегія також вважає необґрунтованим, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. у справі 3-88гс11.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, колегія cуддів зазначає наступне.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Посилання відповідача на те, що прострочення терміну поставки товару відбулось у зв`язку з істотною зміною ціни на товар та небажанням позивача збільшити ціну на товар, визначену договором, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої договором.

Отже відповідач не довів належними доказами наявності передумов для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань при виконанні умов договору.

Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і застосовується виключно у виняткових випадках, наявність яких відповідач у даному випадку не довів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 р. у справі № 910/16104/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 р. у справі № 910/16104/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атлантік".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.05.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна