Рішення

від 22.01.2019 по справі 911/927/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" січня 2019 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/927/18 Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» прo стягнення 221 410,34 грн. Суддя А.Ю.Кошик При секретарі судового засідання: Фроль В.В. За участю представників: позивача: Вовченко С.В. відповідача: не з'явився   Обставини справи: В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/927/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» (надалі – позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі – відповідач) про стягнення 221   410,34 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2018 року відкрито провадження у справі № 911/927/18, підготовче засідання призначено на 19.06.2018 року. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2018 року. У судовому засіданні 12.07.2018 року оголошувалася перерва до 17.07.2018 року. До канцелярії суду 11.07.2018 року представником відповідача (Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт») подано зустрічну позовну заяву б/н від 11.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» про стягнення 548      228,25 грн. пені за прострочення поставки. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2018 року зустрічну позовну заяву Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» про стягнення 548   228,25 грн. у справі № 911/927/18 повернуто заявнику. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2018 року відкладено розгляд справи на 02.08.2018 року. До канцелярії Господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» б/н від 23.07.2018 року на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 року у справі № 911/927/18, у зв'язку з чим матеріали справи № 911/927/18 направлялися до Київського апеляційного господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року у справі № 911/927/18 апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 року у справі № 911/927/18 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2018 року у справі № 911/927/18 залишено без змін. Матеріали справи № 911/927/18 направлено для подальшого розгляду справи. 01.10.2018 року матеріали справи № 911/927/18 повернулись до Господарського суду Київської області. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2018 року судове засідання у справі № 911/927/18 призначено на 20.12.2018 року. У судовому засіданні 20.12.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 20.12.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 20.12.2018 року розгляд справи відкладався на 15.01.2019 року. В судовому засіданні 15.01.2019 року оголошувалась перерва до 22.01.2019 року. В судовому засіданні 22.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав.  Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду спору в судове засідання 22.01.2019 року не з'явився. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. У зв'язку з чим, в судовому засіданні 22.01.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з викладених у позові обставин, 09.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» (позивач, Постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 38-117-05 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити Покупцю протягом 2017 року зернові культури, включаючи похідні від зернових продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку тана умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити поставлену продукцію. Згідно з п. 2.1 Договору поставки ціна на продукцію, що поставляється за цим Договором встановлюється у додаткових угодах, що укладаються Сторонами протягом строку дії цього Договору і є його невід'ємними частинами. Згідно з п. 3.1. Договору поставки асортимент (вид) продукції, що є предметом поставки за цим Договором визначається у додаткових угодах, що укладаються Сторонами протягом строку дії цього Договору і є його невід'ємними частинами. 19.10.2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки, якою визначено найменування продукції (кукурудза (врожай 2016 року), обсяг поставки (1000 тон), ціна за продукцію (4250 грн./тон), період поставки (з 19.10.2017 року по 02.11.2017 року) та адресу поставки (вул. Заводська, 23, с. Караван, Люботинський район, Харківська обл.). Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки Постачальником 02.11.2017 року частково поставлено відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 19.10.2017 року продукцію 102,86 тон про що свідчить підписана обома Сторонами видаткова накладна № 168 від 02.11.2017 року та товаро-транспортні накладні № 80-У від 01.11.2017 року № 81-У від 01.11.2017 року та № 84-У від 02.11.2017 року. В свою чергу відповідач, як Замовник, зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Відповідно до п. 5.2 Договору № 38-117-05 від 09.10.2017 року передбачені наступні умови розрахунку: Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання Продукції на склад Покупця за умови надання всіх документів, передбачених п.4.6 п. 4.7 цього Договору. Враховуючи, що 02.11.2017 року Продукція поставлена позивачем та прийнята відповідачем без зауважень, строк оплати поставленої Продукції настав 29.11.2017 року. Вартість поставленої продукції складає 437 155,00 грн. Таким чином, Покупець (відповідач) був зобов'язаний сплатити Постачальнику кошти за поставлену Продукцію 29.11.2017 року. Однак, відповідачем зобов'язання з оплати поставленої на його користь Продукції своєчасно та в повному обсязі не виконані, неоплаченою залишилась поставлена Продукція на суму 221   410,34 грн. У зв'язку з чим, позивач (Постачальник) просить в позові стягнути з відповідача (Покупця) вищенаведену заборгованість в сумі 221   410,34 грн. вартості неоплаченої Продукції. Ккрім того, п. 7.6. Договору поставки № 38-117-05 від 09.10.2017 року передбачено, що у разі прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику виключну неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно з п. 9.1. Договору поставки цей договір набирає чиності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, що залишилися не виконаними на момент припинення дії Договору. Позивач зазначає, що 27.03.2018 року надсилав відповідачу письмову претензію з вимогою виконати зобов'язання з оплати поставленої Продукції та встановлено строк 20 робочих днів. Відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. На підставі п. 7.6. Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.11.2017 року по 08.02.2018 року в сумі  6038,71 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 4011,13 грн. інфляційних та 1243 грн. 3% річних за наведений  в позові період прострочення оплати з 29.11.2017 року по 09.02.2018 року. Відповідач у відзиві заперечував проти позову, зазначав, що наведений в позові розмір заборгованості у сумі 210 117,50 грн. не відповідає дійсності, оскільки позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати 08.02.2018 року, 22.02.2018 року та 16.05.2018 року за Договором №38-117-05 від 09.10.2017 року на загальну суму 59   000,00 грн., на підтвердження чого надав до суду копії відповідних платіжних доручень. У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що заборгованість за Договором №38-117-05 від 09.10.2017 року складає 151 117,50 грн., та саме з цієї суми має розраховуватися пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно    з    ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити    усіх заходів, необхідних для належного    виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони    та забезпечення   загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором. Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт поставки позивачем на користь відповідача Продукції за видатковою накладною № 168 від 02.11.2017 року на загальну суму 437155 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Строк оплати наведеної поставки згідно з умовами п. 5.2. Договору настав 29.11.2017 року. Однак, у визначений строку відповідачем не оплачено поставлену Продукцію, як стверджує позивач, на суму 221   410,34 грн. В той же час, відповідачем не надано суду обґрунтованого контррозрахунку, що наведені у відзиві суми сплачені саме за спірною накладною. Матеріали справи містять документи, які свідчать про існування між сторонами інших поставок за тим же Договором і в наданих відповідачем платіжних дорученнях зазначено лише посилання на Договір без визначення накладної. Таким чином, відповідачем не доведено, що часткові сплати відбувались саме за спірною накладною. Крім того, викладені відповідачем у відзиві обставини та надані докази не обґрунтовують своєчасності оплати спірної Продукції, оскільки здійснені після настання строку оплати, тобто з простроченням. Оплата товару з простроченням не звільніє від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Як вбачається з наведеного в позові розрахунку, прострочена заборгованість, на яку проведені нарахування штрафних санкцій, станом на 09.02.2018 року визначена позивачем в сумі 210117,50 грн., що відповідає фактичним обставинам справи. Судом досліджено та встановлено, що наведена в позові сума заборгованості 221   410,34 грн. фактично є загальною сумою з врахуванням штрафних санкцій, про що свідчить також визначена позивачем ціна позову. При цьому, вбачається, що позивачем в прохальній частині позову допущено помилку, оскільки заявлено до стягнення загальну суму 221   410,34 грн. (яка включає в себе нараховані штрафні санкції) як суму основної заборгованості. Таким чином, фактичною сумою прострочення слід вважати 210117,50 грн., яка і є правильною сумою заявленої до стягнення основної заборгованості. Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Ссторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з моменту настання строку оплати на фактично прострочену суму, за період, що не перевищує шести місяців, інфляційні та річні також правомірно нараховані на прострочену суму у відповідності до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.   Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6038,71 грн. пені, 4011,13 грн. інфляційних та 1243 грн. 3% річних правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню. Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 210117,50 грн. простроченої заборгованості, оскільки в заявленій в позові сумі основної заборгованості (221410,34 грн.) допущено помилку. Також підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 6038,71 грн. пені, 4011,13 грн. інфляційних та 1243 грн. 3% річних. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в загальній сумі 221410,34 грн., тобто в повному обсязі. Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі. Оскільки позивачем не заявлено та не надано доказів понесення інших судових витрат, відповідне питання не розглядається. Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 221 410,34 грн. задовольнити повністю. 2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Велес» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 74, код ЄДРПОУ 41138362) 210117,50 грн. простроченої заборгованості, 6038,71 грн. пені, 4011,13 грн. інфляційних, 1243 грн. 3% річних та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору. 3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                        А.Ю. Кошик