Постанова

від 27.06.2019 по справі 911/927/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Справа№ 911/927/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Кучеренко О.В., ордер №КВ706579 від 25.06.2019;

від відповідача: Дубей В.Ю., ордер №КВ261857 від 05.02.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари

на рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 (повний текст складено 19.02.2019)

у справі №911/927/18 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейт Велес", м. Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари

про стягнення 221 410,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейт Велес" (далі - позивач, ТОВ "Грейт Велес") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - відповідач. ДП "Укрспирт") про стягнення 221 410,34 грн., з яких 210 117,50 грн. основного боргу, 6038,71 грн. пені, 4011,13 грн інфляційних втрат, 1243,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав перед позивачем свої зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції згідно видаткової накладної №168 від 02.11.2017 на виконання договору поставки №38-117-05 від 09.10.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейт Велес" 210 117,50 грн. простроченої заборгованості, 6 038,71 грн. пені, 4 011,13 грн. інфляційних, 1 243 грн. 3% річних та 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати за поставлену продукцію за видатковою накладною №168 від 02.11.2017 у сумі 210 117,50 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 038,71 грн пені, 4 011,13 грн інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 1243,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, з огляду на що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. За твердженням відповідача, судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача щодо здійснених останнім оплат в загальному розмірі 59 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/927/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України.

23.04.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2019 заявником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/927/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2019.

У судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву до 27.06.2019 до 11 год. 30 хв.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 27.06.2019 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2019 проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

09.10.2017 між ТОВ "Грейт Велес" (Постачальник) та ДП "Укрспирт" (Покупець) було укладено Договір поставки № 38-117-05 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити Покупцю протягом 2017 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - Продукція), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити поставлену продукцію.

П. 2.1 Договору встановлено, що ціна на продукцію, що поставляється за цим Договором встановлюється у додаткових угодах, що укладаються Сторонами протягом строку дії цього Договору і є його невід`ємними частинами.

Згідно п. 3.1. Договору асортимент (вид) продукції, що є предметом поставки за цим Договором визначається у додаткових угодах, що укладаються Сторонами протягом строку дії цього Договору і є його невід`ємними частинами.

19.10.2017 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору , якою визначено найменування продукції (кукурудза (врожай 2016 року), обсяг поставки (1000 тон), ціна за продукцію (4250 грн./тон), період поставки (з 19.10.2017 по 02.11.2017) та адресу поставки (вул. Заводська, 23, с. Караван, Люботинський район, Харківська обл.).

На виконання умов Договору Постачальником 02.11.2017 частково поставлено відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 19.10.2017 продукцію (102,86 тон), про що свідчить підписана обома Сторонами видаткова накладна № 168 від 02.11.2017 та товарно-транспортні накладні № 80-У від 01.11.2017, № 81-У від 01.11.2017 та № 84-У від 02.11.2017(т.1, а.с. 22-25).

Відповідно до п. 5.2 Договору передбачені наступні умови розрахунку: Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання Продукції на склад Покупця за умови надання всіх документів, передбачених п.4.6 п. 4.7 цього Договору.

Враховуючи, що Продукція 02.11.2017 поставлена позивачем та прийнята відповідачем без зауважень, строк оплати поставленої Продукції настав 29.11.2017. Вартість поставленої продукції складає 437 155,00 грн. за видатковою накладною №168 від 02.11.2017.

Відповідач зобов`язання з оплати поставленої на його користь Продукції своєчасно та в повному обсязі не виконав, неоплаченою залишилась поставлена Продукція на суму 221 410,34 грн., у зв`язку з чим 27.03.2018 позивачем надіслано відповідачу письмову претензію з вимогою виконати зобов`язання з оплати поставленої Продукції.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що відповідач вищезазначену суму заборгованості не сплатив, у зв`язку з чим, просить суд стягнути 210 117,50 грн. основної заборгованості, 6 038,71 грн. пені, 4011,13 грн. інфляційних втрат, 1243,00 грн 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Грейт Велес" поставило, а ДП "Укрспирт" прийняло товар - кукурудза, кількістю 102,86 тонн, за видатковою накладною № 168 від 02.11.2017 на суму 437 155,00 грн. (т.1, а.с. 22).

Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 210 117,50 грн заборгованості, які полягають в тому, що позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати 08.02.2018, 22.02.2018, 16.05.2018 за Договором на загальну суму 59 000,00 грн., в підтвердження чого відповідачем надано суду копію оборотно-сальдової відомості, копії видаткових накладних та копії платіжних доручень, колегією суддів апеляціного господарського суду не приймаються з огляду на таке.

Надані відповідачем разом з апеляціною скаргою додаткові докази апеляційним господарським судом не приймаються до розгляду, оскільки вказані докази до суду першої інстанції не подавались та відповідачем не надано апеляційному господарському суду доказів на підтвердження неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляціного господарського суду зазначає, що підстави для зарахування оплат здійснених відповідачем згідно з наданими до апеляційного господарського суду платіжних доручень саме за спірною видатковою накладною №168 від 02.11.2017 відсутні, оскільки в них відсутнє відповідне призначення платежу з посиланням на вказану накладну. Відтак, з огляду на існування між сторонами інших поставок за Договором, відповідачем не доведено, що здійснення вказаних оплат відбувалось саме за вищезазначену поставку продукції.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ДП "Укрспирт" на користь ТОВ "Грейт Велес" 210 117,50 грн основного боргу.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за загальний період з 29.11.2017 по 08.02.2018, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1243,00 грн. 3% річних та 4011,13 грн інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 6 038,71 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку боржник зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.6. Договору за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику виключну неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов`язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленої згідно Договору продукції, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з ним і вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 038,71 грн. за загальний період з 29.11.2017 по 08.02.2018.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнив позов повністю.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються Північним апеляційним господарським судом на Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2019 у справі №911/927/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/927/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.07.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко