Рішення

від 07.02.2019 по справі 917/1543/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  07.02.2019                                                                            Справа №  917/1543/18 Господарський суд Полтавської області у складі судді Іванко Лідії Андріївни, при секретарі Ісенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання "Спецстальконструкція", 49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 19, кв. 101, ідент. код  30852843 до Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Оліка", 36007, м.Полтава, пров. Перспективний, буд. 1-А, ідент. код 39118813 про стягнення 673 270, 92 грн. Представники сторін: від позивача: не з"явились від відповідача:не з"явились           Товариство з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання "Спецстальконструкція" (далі-позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Оліка"(далі - відповідач) 571165,39 грн. основного боргу, 6666,00 грн. - 3% річних, 78836,47 грн. - пені, 16603,06 грн. інфляційних втрат.           В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 03/01/2-2018 від 03.01.2018 року.           Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.01.2019 року.           В підготовчому засіданні 15.01.2019 року суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив її до судового розгляду по суті на 07.02.2019 року.           Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки та про дату судового засідання, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.           Відповідач відзив на позов, у строк, встановлений судом в ухвалі від 12.12.2018 року, не надав.           Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.           В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, що містяться в матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.           Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.           Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:            03.01.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) був укладений Договір поставки № 03/01/2-2018 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов"язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію (Товар), сортамент, кількість та ціна якої вказані у рахунку-фактурі.           Згідно п.4.1 Договору, постачальник відвантажує (передає) товар покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4-л), умови поставки FCA, згідно Правил "Інкотермс" редакція 2010р.           Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару зі складу постачальника покупцеві і підписання сторонами видаткових накладних відповідно до вимог чинного законодавства (п.4.4 Договору).           На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на  суму 400406,04 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 20-03-03 від 20.03.2018 року та довіреністю, виданою відповідачем його представнику на отримання товару № 26 від 20.03.2018 року (арк. спр.27, 31).           Видатковою накладною № 3-07-01 від 03.07.2018 року(арк. спр.29) та довіреністю, виданою відповідачем його представнику на отримання товару № 55 від 03.07.2018 року(арк. спр.32) підтверджується поставка товару позивачем відповідачу на загальну суму 470759,35 грн.           Таким чином, загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару складає 871165,39 грн.           Відповідно п. 6.2. Договору розрахунки за Товар здійснюються покупцем згідно рахунку-фактури в національній валюті України в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника.           Строк оплати Товара вказується у рахунку-фактурі (п.6.4 Договору).           У відповідності до п.7.2 Договору, покупець зобов"язаний: 7.2.1. провести оплату товару відповідно до п.6.3; 6.4 та п.6.5 даного Договору; 7.2.2 прийняти товар за ціною, в строк, зазначений у п.4.2 та на умовах поставки, викладених в даному Договорі.           Постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату: - № 16-03-01 від 16.03.2018 року (арк. спр.28), в якому зазначено строк оплати - до 16.03.2018 року; - № 3-07-01 від 03.07.2018 року (арк. спр.30), строк оплати - до 03.07.2018 року.           Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, а саме, ним сплачено 300000 грн.           Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору поставки № 03/01/2-2018 від 03.01.2018 року складає 571165,39  грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: 20.03.2018 - 03.10.2018 року (арк. спр.26).           Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.           Відповідно до п.п.8.2, 8.3 Договору за невиконання або неналежне виконання умов за даним договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.           У випадку порушення строків оплати за наявності умови попереднього отримання покупцем товару, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожень день прострочення.           Враховуючи вказаний пункт Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на прострочену суму оплати пеню за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 року в розмірі 78836,47 грн., 3% річних за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 року в розмірі 6666,00 грн. та інфляційні втрати за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 у розмірі 16603,06 грн.           Вказані суми пені, річних та інфляційних втрат позивач просить суд стягнути з відповідача.           При вирішенні позову суд виходить з наступного.           Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.           Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.           Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.           До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).           Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.           Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.           Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.           Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на суму 871165,39 грн.           Судом встановлено, що строк виконання обов'язку відповідача з оплати вартості поставленого товару настав, проте, відповідач отриманий товар оплатив частково, на суму 300000,00 грн. Заборгованість за поставлений товар складає 571165,39 грн.           Відповідач факт отримання від позивача товару на вказану суму не заперечує, розмір основного боргу за поставлений товар визнає, що підтверджується складеним  сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період : 20.03.2018 року - 03.10.2018 року.           Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 571165,39 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.           Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 року в розмірі 78836,47 грн.           Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.           Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.           Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.           Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.           Відповідно до пункту 8.3 Договору, у випадку порушення строків оплати за наявності умови попереднього отримання покупцем товару, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожень день прострочення.           Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.           Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.           Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 року в розмірі 6666,00 грн. та інфляційні втрати за період з 04.07.2018 року по 23.11.2018 у розмірі 16603,06 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору.           Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.           Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.           З огляду на встановлення факту прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем 6666,00 грн. - 3% річних за період з 04.07.2018 р. по 23.11.2018 р. відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору, тому вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.           Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).           Позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за липень 2018 року, адже зобов'язання з оплати вказаної суми виникло у відповідача в липні 2018 року, отже нарахування інфляційних на вказану суму необхідно розпочинати з серпня 2018 року.           Проте, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення інфляційних, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.           З врахуванням вказаного, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі  16603,06 грн.           Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.           Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.           Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.           Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.           Судові витрати, згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.           Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                         ВИРІШИВ:                       1. Позов задовольнити повністю.            2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Оліка" (36007, м.Полтава, пров. Перспективний, буд. 1-А, ідент. код 39118813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання "Спецстальконструкція" (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 19, кв. 101, ідент. код  30852843) 571165,39 грн. основного боргу, 78836,47 грн. пені, 6666,00 грн. - 3% річних, 16603,06 грн. інфляційних, 10107,75 грн. витрат по сплаті судового збору.           Видати наказ набранням цим рішенням законної сили.           Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами  за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Повне рішення складено  18.02.2019 року                      Суддя                                                                                             Іванко Л.А.