Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/1276/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1276/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Добрелі Н.С.                при секретарі судового засідання Сланова М.Ю. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом    Харківської міської ради, м. Харків      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Лісне", м. Київ    про   стягнення 2187875,32 грн. за участю : представника позивача - Коваль А.Ю., за довіреністю № 08-21/8/2-19 від 02.01.2019 року; представника відповідача - не з`явився;   ВСТАНОВИВ: Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Лісне" про стягнення 2187875,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.05.2015 року по 30.04.2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України має повернути безпідставно отримані кошти в розмірі орендної плати позивачу. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2018 року було прийнято вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 11.06.2018 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2018 року підготовче засідання у справі № 922/1276/18 було відкладено на 10.07.2018 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2018 року провадження у справі було зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/3412/17. Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2018 року провадження у справі № 922/1276/18 поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі призначено на "14" січня 2019 р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 922/1751/18 та призначено справу до розгляду по суті на 17.01.2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2019 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2019 року. Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2019 року підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог земельного законодавства використовує земельну ділянку по Поміркам, 27 у м. Харків без належно оформленого права користування, у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 1212 ЦК України було нараховано до сплати  безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2187875,32 грн. Представник відповідача в судове засідання 11.02.2019 року не з`явився, на адресу суду повернутись ухвали від 14.01.2019 року та від 17.01.2019 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", які були направлені на адресу відповідача, вказану в Витягу з ЄДРПОУ. Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала суду від 17.01.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Частинами 1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду від 17.01.2019р. та з попередніми ухвалами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). В матеріалах справи наявні ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.05.2018 року, ухвали суду від 11.06.2018 року, від 25.06.2018 року, від 10.07.2018 року, від 13.12.2018 року, від 14.01.2019 року, від 17.01.2019 року, які були направлені на адресу відповідача та повернуті з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Враховуючи усе вищевказане суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та бути присутнім в судовому засіданні. Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. З огляду на наведене та враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне. Як зазначає позивач, Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав за нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.05.2018 N 123203283, наданої позивачем,  ТОВ “КАФЕ ЛІСНЕ” (відповідач) на праві приватної (колективної) власності по Поміркам, 27 належить: -          нежитлові приміщення 1-го поверху № 45-:-61 загальною площею 137,9 кв.м. в літ. “А-1” на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року № 5032; -          нежитлові приміщення № 1-7, 23, 26, 27, 31 в літ “А-1” загальною площею 305,6 кв.м. нежитлова будівля літ. “М-1” загальною площею 6,2 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2008 року № 7488; -          нежитлові приміщення № 1-5 в літ. “В-1” загальною площею 33,1 кв.м. № 1-3 в літ. “Г-1” загальною площею 25,3 кв.м. №1 в літ. “Д-1” загальною площею 9,6 кв.м. №1-2 в літ. “Е-1” загальною площею 14,5 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2008 року № 3943; -          нежитлові приміщення № 8-22, 24, 25, 28-30, 32-44 в літ. “А-1” № 1-5 в літ. “Ж”, № 1-1 їв літ. “З”, № 1-8 в літ. “И”, № 1-2 в літ. “К”, загальною площею 748,8 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.1999 року; -          нежитлова будівля літ. “Б-1” загальною площею 62,7 кв.м. договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року № 5028 ( арк. спр.17-19). Як зазначає позивач, відповідачем з 20.06.2008 та по теперішній час використовується земельна ділянка площею 0,4241 га по Поміркам, 27 у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 08.05.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ “КАФЕ ЛІСНЕ” використовує земельну ділянку площею 0,4241 га по Поміркам, 27 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель право власності на які зареєстровано за Відповідачем. За результатами обстеження складено акт огляду земельної ділянки ( арк. 21-23). Таким чином, позивач стверджує про те, що ТОВ “КАФЕ ЛІСНЕ” набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Отже, позивач вказує на те, що у період з 01.05.2015 по 30.04.2018 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Враховуючи вищенаведені обставини, позивачем було здійснено розрахунок розміру орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за використання земельної ділянки комунальної власності по Поміркам, 27 у м. Харкові, яка за розрахунком останнього склала 2187875,32 грн., що й стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду з відповідним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2187875,32 грн. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що  юридичні особи та фізичні особи — підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до пункту 2 частини другої   статті 22 Цивільного кодексу України   збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина перша   статті 1166 Цивільного кодексу України   встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої   статті 152 Земельного кодексу України   власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом “д” частини першої   статті 156 Земельного кодексу України   власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом указаних приписів Цивільного та   Земельного кодексів України   відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша   статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга   статті 1166 Цивільного кодексу України). Предметом регулювання   глави 83 Цивільного кодексу України   є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивіл  ьного права. Відповідно до частин першої та другої   статті 1212 Цивільного кодексу України   особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення   глави 83 Цивільного кодексу України   застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. В даному випадку, як на підставу нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, позивач посилається на акт огляду земельної ділянки від 08.05.2018 року, яким було встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка по Поміркам, 27 у місті Харкові площею 0,4241 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. На підставі вищенаведеного акту, позивачем було здійснено розрахунок розміру орендної плати за період з 2015 року по 2018 рік. Частиною 1 ст.377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. За змістом ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі переходу права власності на майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщено зазначене майно, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. В той час, як матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою по Поміркам, 27 у місті Харкові. Крім того, в акті обстеження від 08.05.2018 року зазначено про наявність рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 року № 356/08, яким ТОВ "Кафе Лісне" надано в оренду строком до 01.12.2013 року земельну ділянку загальною площею 0,4241 га по Поміркам, 27 за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Проте позивачем не було надано до суду відповідного  рішення щодо  укладання договору оренди, та матеріали справи його також  не містять. Згідно розрахунку позивача, площа яка займається відповідачем складає 4241 кв.м., функціональне призначення земельної ділянки - для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. В даному випадку, площа земельної ділянки визначена на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки, однак чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. ст. 25, 26, 50 ЗУ "Про землеустрій". В матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки по Поміркам, 27 у місті Харкові. Відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з положеннями частини п'ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Частиною першою статті 13 Закону України “Про оцінку земель” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до статті 1 Закону України “Про оцінку земель”, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Статтею 18 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23 березня 1995 року № 213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.06 №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін'юсті 5 квітня 2006 року за № 388/12262. Згідно з вимогами статей 20, 21 закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону. Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки. Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно п. 4 Порядку, за результатами нормативної  грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 ПК. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 2 березня 2016р. у справі № 3-476гс15. Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14. Проте в даному випадку, в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за твердженням позивача займає відповідач. Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, заявленої до стягнення позивачем також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі. В той час, як вже було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування мають здійснюватись позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити чи вірними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем акт обстеження не містить таких даних. Інших доказів, що могли б ідентифікувати земельну ділянку, яку за твердженням позивача, займає відповідач, Харківською міською радою не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем заявлено до стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2187875,32 грн. та приймаючи до уваги положення статті 13 Закону України “Про оцінку земель” відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в той час, як позивачем не було надано до суду витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог щодо розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі  2187875,32 грн. та відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 83, 1166, 1212  Цивільного кодексу України; ст. 152 Земельного кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -        ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити повністю. Рішення  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо  апеляційну  скаргу  було  подано.  У  разі  подання  апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  повернення  апеляційної  скарги,  відмови  у  відкритті  чи  закриття  апеляційного  провадження  або  прийняття  постанови  суду  апеляційної  інстанції  за  наслідками  апеляційного  перегляду  (ч.1,2  ст.241  ГПК  України).  Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  двадцяти  днів  з  дня  його  проголошення.  Якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише  вступну  та  резолютивну  частини  рішення  суду,  або  у  разі  розгляду  справи  без  повідомлення  (виклику)  учасників  справи,  зазначений  строк  обчислюється  з  дня  складення  повного  судового  рішення.  Згідно  ст.257  ГПК  України,  апеляційна  скарга  подається  безпосередньо  до  суду  апеляційної  інстанції.  Відповідно  до  п.17.5  Перехідних  положень  ГПК  України,  до  дня  початку  функціонування  Єдиної  судової  інформаційно-телекомунікаційної  системи  апеляційні  та  касаційні  скарги  подаються  учасниками  справи  до  або  через  відповідні  суди,  а  матеріали  справ  витребовуються  та  надсилаються  судами  за  правилами,  що  діяли  до  набрання  чинності  цією  редакцією  Кодексу. Позивач - Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243). Відповідач -Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Лісне» (м. Київ, пр-т Оболонський, б.22-В, код ЄДРПОУ 30320634). Інформація  по  справі  може  бути  одержана  зі  сторінки  на  офіційному  веб-порталі  судової  влади  України  в  мережі  Інтернет  за  веб-адресою ://court.gov.ua/. Повне рішення складено 19.02.2019 р.    Суддя  Н.С. Добреля