Рішення

від 27.11.2018 по справі 452/2490/17

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2490/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" листопада 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування про відновлення угоди та відшкодування моральних збитків,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 28 вересня 2017 року пред'явив позов до ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування (далі ОСОБА_3 територіальний центр) про відновлення угоди на предмет надання допомоги вдома, надання йому примірника угоди та відшкодування моральних збитків в розмірі 5 000 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він 25 листопада 2016 року уклав угоду із відповідачем на предмет надання допомоги вдома, але листом від 15 вересня 2017 року № 168 Центр повідомив про несвоєчасне внесення плати за отримані послуги та про те, що йому буде припинено надання соціальної послуги, хоча за період дії Угоди заборгованості з його боку не було. 27 вересня 2017 року соціальний працівник ОСОБА_4 повідомила, що його примірник Угоди знаходиться в архіві. Крайні протиправні дії Центру призвели до різкого погіршення його, позивача, здоров'я.

Також, 10.05.2018 та 14.06.2018 ОСОБА_2 подав заяви про доповнення підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, які відповідно до ухвал суду від 14 травня 2018 року та 25 вересня 2018 року повернуті заявнику як такі, що подані з порушенням ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у встановлений строк подав відзив про заперечення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 22.11.2016 звернувся до територіального центру про надання йому соціальних послуг на платній основі, так як у нього є працездатні діти, місце проживання яких зареєстровано за місцем проживання позивача і 25.11.2016 згідно наказу № 67 з ОСОБА_2 було укладено за його підписом угоду про надання йому платних соціальних послуг, за які він зобов'язався платити.

ОСОБА_2 не виконував своїх зобов'язань згідно укладеної угоди.

Так, згідно доповідних соціального робітника ОСОБА_5 ОСОБА_2 повністю обходиться без обслуговування соціальним робітником відділу соціальної допомоги, до нього часто приїжджають син з невісткою, забезпечують продуктами харчування, прибирають в квартирі, він їздить до них у м. Тернопіль.

Дочка, яка проживає в Іспанії, допомагає йому матеріально. Із березня по вересень 2017 ОСОБА_2 лише числився на обслуговуванні відділом соціальної допомоги вдома без надання йому будь-яких соціальних послуг, від яких постійно відмовлявся та звертався із заявами у різні інстанції про надання йому безкоштовних соціальних послуг та отримав компетентні відповіді.

Тому адміністрація територіального центру прийшла до висновку, що вагомих причин перебування на обліку (без надання соціальних послуг) ОСОБА_2 немає та довела до його відома про те, що керуючись п. 5 цієї Угоди (Умови припинення договору), п. п. 1.9 Несвоєчасне внесення плати за отримані послуги більш 2 місяців та відмови від них згідно журналу відвідувань за його підписом, йому припинено надання соціальних послуг вдома.

Згідно наказу № 61 від 15.09.2017 ОСОБА_2 знятий з обліку та обслуговування відділу соціальної допомоги міського територіального центру.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Із довідки від 22 листопада 2016 року № 9879, виданої КП СМР ЖЕК , відомо, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, де також зареєстровано місце проживання його колишньої дружини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 54).

Із заяви ОСОБА_2 від 25.11.2016 та наказу № 67 від 25.11.2016 відомо, що ОСОБА_2 було прийнято на облік та обслуговування до ОСОБА_3 територіального центру, у відділення соціальної допомоги вдома на платній основі (а. с. 55, 56).

Згідно п. 1.1. Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладеного 25.11.2016 між ОСОБА_3 територіальним центром та ОСОБА_2, територіальний центр приймає на обслуговування у відділення соціальної допомоги вдома ОСОБА_2 та надає соціальні послуги, визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.3. вказаного Договору територіальний Центр надає соціальні послуги на платній основі.

Оплата за виконані платні послуги проводиться щомісячно від дати набрання чинності цим договором протягом 5 днів після виставлення територіальним центром рахунку згідно з діючими тарифами на них, які затверджені в установленому порядку.

Розділом 5 цього Договору визначені умови припинення договору та розділом 6 цього Договору передбачено, що цей договір укладається терміном на один рік, він набирає чинності з 25.11.2016 і є чинним до 25.11.2017.

Договір пролонгується щорічно, якщо не менше як за місяць до закінчення його дії сторони письмово не повідомили про намір щодо його припинення та дані медичного висновку не змінилися (а. с. 58-59).

Із журналу відвідувань ОСОБА_2 вбачається, що за грудень 2016 року ОСОБА_2 користувався послугами та сплатив за них 65,15 грн.; за січень 2017 - 33,98 грн., за лютий 2017 року послугами не користувався та не сплачував за них; за березень 2017 - сплатив 9,62 грн., за квітень 2017 року - 16,99 грн.; за травень липень, серпень, вересень 2017 - послугами не користувався та за них не сплачував (а. с. 65-68).

Із доповідних записок ОСОБА_5 видно, що ОСОБА_2 за березень 2017 року оплатив 9,63 грн., від інших послуг відмовився, за квітень він користувався однією послугою, вартість якої становить - 16,99 грн., від надання інших послуг відмовився, за травень, липень, серпень, вересень 2017 року відмовився взагалі (а. с. 62-64).

Із наказу від 15 вересня 2017 року № 61 відомо, що ОСОБА_2 був знятий з обліку та обслуговування в ОСОБА_3 міському територіальному центрі у відділенні соціальної допомоги вдома одиноко проживаючого у зв'язку з доповідними соціального робітника про відмову від соціальних послуг, тобто достроково припинено Договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладений між ОСОБА_3 територіальним центром та ОСОБА_2 (а. с. 61).

Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення вказаного Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) є неправомірними, керуючись таким.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані Цивільним кодексом України, Договором про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома та Переліком соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженим рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради від 23 лютого 2017 року № 25.

Так відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Розділом 5 Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома визначені умови припинення договору, серед яких несвоєчасне внесення плати за отримані послуги протягом більш ніж 2 місяці (а. с. 58 зв.).

Відповідно до підпункту 13) пункту 11 Переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради від 23 лютого 2017 року № 25, надання соціальних послуг громадянам, зазначеним у пункті 2 цього Переліку, структурними підрозділами територіального центру припиняється за письмовим повідомленням громадян, зокрема у разі невиконання громадянином без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду вдома після письмового попередження про припинення чи обмеження її надання або після обмеження надання такої послуги (а. с. 81-82).

Із зазначеного Договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 територіальним центром, вбачається, що такий укладається терміном на один рік, він набирає чинності з 25.11.2016 і є чинним до 25.11.2017.

Із доповідних записок, журналу відвідувань відомо, що ОСОБА_2 користувався послугами вибірково, однак за надання таких оплату проводив вчасно, за травень, липень, серпень, вересень 2017 року відмовився від надання послуг взагалі (а. с. 62, 63, 64, 65-68).

Однак, із заяв ОСОБА_2 у різні інстанції та відповідей на них вбачається, що ОСОБА_2 не відмовлявся від надання соціальних послуг, а клопотав про надання їх безоплатно (а. с. 69-75).

Доказів про те, що ОСОБА_2 через невиконання без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду вдома був письмово попереджений про припинення чи обмеження її надання, відповідачем не надано.

Отже, відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 не вносив плату за отримані послуги, так як відповідачем йому такі за період з травня по вересень 2017 року не надавалися і він не був письмово попереджений про припинення чи обмеження їх надання унаслідок невиконання без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду, а відтак дострокове припинення відповідачем в односторонньому порядку вказаного Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) є неправомірними.

Водночас, позовна вимога ОСОБА_2 про відновлення дії цього Договору та надання йому примірника угоди не підлягає до задоволення.

Так, чинність Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, укладеного між ОСОБА_3 територіальним центром та ОСОБА_2П, закінчилася 25.11.2017.

Укладення договору, згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходив із такого.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 роз'яснень у вказаній Постанові ПВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

ОСОБА_2 вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував різким погіршенням здоров'я унаслідок протиправних дій відповідача щодо припинення Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) .

Судом встановлено протиправність дій відповідача щодо дострокового припинення в односторонньому порядку Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома укладеного 25.11.2016 між ОСОБА_3 територіальним центром та ОСОБА_2

Однак, позивачем не надано докази про різке погіршенням здоров'я унаслідок протиправних дій відповідача.

Так, на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральних збитків позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, є заподіянням йому моральної шкоди.

Надані на підтвердження заяв про звільнення від сплати судового збору протокол ЛКК № 202 та картка медичного огляду не свідчать про різке погіршенням здоров'я позивача.

Сам позивач у вказаних заявах зазначає, що він проходить післяінфарктну реабілітацію та лікування хронічної гіпертонії.

Як і у протоколі ЛКК № 150 за від 08.08.2008 так і у протоколі ЛКК № 202 від 27.10.2017 записаний діагноз - постінфарктний кардіосклероз (а. с. 12 зв., 22).

Отже, відсутня одна із складових, яка є підставою для відшкодування моральної шкоди, - доведення факту заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позивач на підставі ухвали суду був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви і його позовні вимоги задоволені частково, то судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 352,40 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування щодо припинення 15 вересня 2017 року договору про надання соціальних послуг від 25 листопада 2016 року.

Відмовити за недоведеністю позовних вимог у прозові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування про відновлення угоди та відшкодування моральних збитків.

Стягнути із ОСОБА_3 міського територіального центру соціального обслуговування судовий збір в дохід держави в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівської апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3 міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), вул. Коперніка, 37 Б , м. Самбір Львівської області, код ЄДРПОУ 22393974.

Текст повного рішення буде складено 7 грудня 2018 року.

Суддя