Постанова

від 18.02.2019 по справі 322/231/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.02.2019 Справа № 322/231/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/231/18

Провадження №22-ц/807/1063/19

Головуючий в 1-й інстанції - Кофанов А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Партнер на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року, ухвалене у м. Вільнянськ у справі за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства Партнер про розірвання додаткової угоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ФГ "Партнер", в якому просила розірвати укладену з відповідачем додаткову угоду від 03.11.2010 року до договору оренди земельної ділянки від 20.12.2006 року. Позивачка у своїй позовній заяві зазначила, що 20.12.2006 року вона уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки, згідно якого передала в оренду належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,2698 га, розташовану на території Підгірненської сільської Ради Новомиколаївського району Запорізької області, строком на 10 років. За змістом цього договору, орендар зобов'язався сплачувати їй щорічно орендну плату у розмірі 1200 гривень щорічно. У 2018 році їй стало відомо про існування додаткової угоди від 03.11.2010 року, згідно якої строк оренди був продовжений до 49 років, і змінені умови сплати орендної плати - встановлено, що вона сплачується за заявою орендодавця. Позивачка зазначила, що цієї додаткової угоди вона не укладала, також не отримувала орендну плату за договором з грудня 2006 року, тому вважає, що змінені умови сплати орендної плати суперечать ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі". Враховуючи ці обставини, позивачка й звернулася до суду із зазначеними вимогами.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року цивільний позов ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Партнер" про розірвання додаткової угоди задоволено повністю. Розірвано додаткову угоду від 03 листопада 2010 року, укладену між Фермерським господарством "Партнер" (орендарем) та ОСОБА_4 (орендодавцем), про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, зареєстрованого 10 жовтня 2007 року за № 040727400060.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФГ Партнер подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовним вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до умов додаткової угоди укладеної з позивачкою, орендна плата сплачується за заявою орендодавця. Оскільки вказаної заяви від орендодавця відповідач не отримував, тому не має підстав для висновків щодо порушення відповідачем умов договору та норм земельного законодавства, щодо сплати орендних платежів. Також апелянт вважає, що є підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивачки.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 20.12.2006 року позивачка ОСОБА_4 та відповідач ФГ "Партнер" уклали між собою договір оренди земельної ділянки, що належала позивачці, згідно якого та передала у користування відповідачу земельну ділянку площею 7,27 га, розташовану на території Підгірненської сільської Ради Новомиколаївського району Запорізької області; договір було укладено строком на 10 років, його державна реєстрація відбулася 10.10.2007 року.

Відповідно до пп.4.1, 4.3 зазначеного договору, відповідач як орендар зобов'язався вносити позивачці орендну плату в грошовій формі у розмірі 1200 гривень; орендна плата мала вноситися один раз на рік кожного року до 01 грудня поточного року готівкою.

03.11.2010 року позивачка ОСОБА_4 та відповідач ФГ "Партнер" уклали додаткову угоду, згідно якої строк оренди був продовжений до 49 років, і змінені умови сплати орендної плати - встановлено, що вона сплачується за заявою орендодавця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сплата орендної плати є безумовним обов'язком орендаря за договором оренди земельної ділянки, пов'язаним із самим фактом користування нею, і ні з чим іншим; така сплата не може бути обумовлена встановленням у договорі додатковими чи зустрічними обов'язками орендодавця, крім тих, що прямо передбачені в законі, а так само, орендар не може претендувати на звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату на підставі невиконання орендодавцем договірних обов'язків, зокрема, обов'язку подати заяву для отримання орендної плати. Таким чином, встановлення у п.2 додаткової угоди від 03.11.2010 року умови щодо сплати орендної плати за письмовою заявою орендодавця, не звільняло орендаря ФГ "Партнер" від зобов'язання забезпечити щорічну її сплату позивачці згідно положень пп.4.1, 4.3 договору оренди від 20.12.2006 року. Несплата відповідачем орендної плати позивачці, за таких умов, являє собою порушення обов'язків, передбачених зазначеними пунктами договору та ст. 24 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, судом встановлені підстави для дострокового розірвання додаткової угоди від 03.11.2010 року, укладеної між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем ФГ "Форт".

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Як встановлено судом першої інстанції договір оренди земельної ділянки між сторонами у цій справі було укладено 20.12.2006 року, який було зареєстровано у встановленому на той час порядку 10.10.2007 року з терміном дії договору 10 років (а.с. 7-9).

Договір має всі відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови, і цей факт сторонами не оспорюється.

Ще задовго до закінчення терміну дії договору сторони 03.11.2010 року з підстав ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" уклали між собою Додаткову угоду про внесення змін до укладеного між ними договору, який в свою чергу було зареєстровано 17.11.2010 року (а.с. 14).

Відповідно до зазначеної Додаткової угоди, сторони змінили лише термін дії договору і доповнили п. 4.1. договору оренди землі. Інших умов договору сторони не змінювали, як і не викладали їх в новій чи тій же редакції.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки , що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Такі правові позиції викладені неодноразово як в постановах Верховного Суду України так і Верховного Суду.

Однак розглядаючи вказану справу і ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач саме з підстав систематичної несплати орендної плати просив суд, не змінивши до часу ухвалення рішення у цій справі своїх вимог, розірвати додаткову угоду підписану сторонами 03.11.2010 року.

При цьому, як зазначено ця додаткова угода не є новацією, вона не містить всіх передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов. Сам договір який і передбачає всі істотні умови в тому числі порядок, розмір, строки сплати орендної плати не був предметом позову.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Цивільний процесуальний кодекс Україн и.

За ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження . До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи з того, що позивач після розгляду справи судом першої інстанції вже не може змінити підстави та предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позову виходячи з того, що систематична несплати орендної плати не може бути підставою розірвання вказаної додаткової угоди.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Партнер задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Фермерського господарства Партнер про розірвання додаткової угоди.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 18 лютого 2019 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков