Рішення

від 18.02.2019 по справі 500/2658/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2658/18

18 лютого 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Приватного підприємства Весттерн-М про накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Тернопільській області до приватного підприємства Весттерн-М про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, приватного підприємства Весттерн-М (далі ПП Весттерн-М ) у розмірі податкового боргу в сумі 232249,59 грн,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 232249,59 грн, що виник внаслідок несплати платником узгоджених зобов'язань. Крім того, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №819/517/18 прийнято рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області. Однак вказана заборгованість не було сплачена, а також у відповідача відсутнє майно, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу. При цьому, позивачем здійснювалися заходи щодо погашення вказаної заборгованості шляхом виставлення податкової вимоги та направлення інкасових доручень, які повернені без виконання. Таким чином, у розумінні чинного законодавства України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходять у банку приватного підприємства Весттерн-М .

Ухвалою судді від 10.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №500/2658/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2019 розгляд справи було відкладено на 29.01.2019. Судове засідання, призначене на 29.01.2019 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранюка А.З. у відрядженні. Ухвалою суду від 31.01.2019 розгляд справи було відкладено на 18.02.2019.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву суду не надав. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство Вестерн-М (код ЄДРПОУ 35708446) зареєстроване органами державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно довідки про наявність податкового боргу за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 232249,59 грн по платежах:

-податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 10370,00 грн штрафних санкцій;

-ПДВ з ввезених на територію України товарів (крім пдв від операцій з ввезення лікзасобів) в сумі 153492,16 грн, з яких: основний платіж - 92683,55 грн, штрафні санкції - 42191,88 грн, пеня - 18616,73 грн;

-мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 68387,43 грн, з яких: основний платіж - 42128,89 грн, штрафні санкції - 19178,08 грн, пеня - 7080,46 грн (а. с. 12).

При цьому, судом не здобуто, а відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів сплати податкового зобов'язання.

Згідно з статтею15 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт14.1. стаття 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).

На підставі рішення Про опис майна у податкову заставу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.09.2018 №7632/10/19-00-17-14/18157 (а. с. 21), податковим керуючим складено акт опису майна ПП Весттерн-М від 30.10.2018 року №1, у відповідності до якого встановлено відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу (а. с. 24).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №819/517/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Тернопільській області. Стягнуто з ПП Весттерн-М в користь держави шляхом стягнення коштів з рахунків у банках та за рахунок готівки, заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 232249,59 грн. Дане рішення набрало законної сили.

У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом здійснювалися заходи на погашення заборгованості, а саме були виставлені інкасові доручення від 13.08.2018 року №24390-17 (а. с. 16), №24391-17 (а. с. 17), №24392-17 (а. с. 18). Однак дані інкасові доручення повернені без виконання.

У відповідності до пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.1 та пункт 88.2 статті 88 ПК України).

Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; випадку, визначеному в пункті 100.11статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (пункт 89.1 статті 89 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 89.3 стаття 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом (пункт 89.5 стаття 89 ПК України).

Як встановлено пунктом 89.8 статті 89 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

З урахуванням положень статті 89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 стаття 20 ПК України).

Наведена законодавча норма Податкового кодексу України встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1)відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, податковий орган в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України наділений повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Так, відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про банки і банківську діяльність , арешт на майно або кошти банку що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку із наявністю податкового боргу контролюючим органом виставлено та направлено на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу №1584-25 від 12.10.2015 (а. с. 25), з часу виставлення якої борг не переривався.

Виходячи з вимог статті 95 ПК України, податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи вищенаведене, повно та всебічно дослідивши обставини даної адміністративної справи, у зв'язку із тим, що у відповідача відсутнє майно, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу, а у контролюючого органу наявне право на стягнення суми боргу у розмірі 232249,59 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку та належать приватному підприємству Весттерн-М (ЄДРПОУ 35708446, місцезнаходження: 46024, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Чалдаєва, будинок 1, квартира 12) у розмірі податкового боргу в сумі 232249 (двісті тридцять дві тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 59 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.