Постанова

від 18.02.2019 по справі 640/20979/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20979/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року у справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб про забезпечення адміністративного позову за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припису та постанов, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати припис відповідача від 10.10.2018 №КВ1210/1322/АВ/П та постанови відповідача від 13.11.2018 №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 і №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 про накладення штрафу у загальному розмірі 1344003 грн.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дій оскаржуваних постанов та заборони відповідачу звертати їх до примусового виконання до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення обумовлена можливими ризиками та необхідністю вчинення додаткових дій, в тому числі звернення до суду, у випадку якщо за наслідками судового розгляду справи, суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов до висновку, що відсутні законодавчо передбачені підстави для її задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані існуючою очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що без своєчасного вжиття відповідних заходів шляхом зупинення дії документів, на підставі яких здійснюється стягнення, а також зупинення стягнення на підставі цих документів, неможливо в повному обсязі забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки оскарження у судовому порядку винесених постанов відповідачем про накладення штрафу відповідно до ч.4 ст.150 КАС України не зупиняє стягнення сум штрафів.

Крім того, під час судового засідання представником Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб , в підтвердження очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, було надано Табель робочого часу підприємства ТОВ Лісовий Клуб за червень 2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не працювали 28.06.2018 року, однак, згідно висновків Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю вбачається, що на позивача накладені штрафні санкції за не проведення оплати за роботу у подвійному розмірі у святкові дні (28.06.2018 року).

Таким чином, позивач вважає, що існують всі підстави передбачені ст.. 150-154 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи та дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, дійшла висновку про обґрунтованість заяви та про наявність підстав для її задоволення, оскільки наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду у справі є визнання протиправним та скасування припису відповідача від 10.10.2018 №КВ1210/1322/АВ/П та постанови відповідача від 13.11.2018 №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 і №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 про накладення штрафу у загальному розмірі 1344003 грн..

Разом із тим, стягнення з позивача суми штрафу у відповідності до вищевказаних рішень відповідача, що становить досить великий розмір (1344003,00 грн), поставить під загрозу виконання позивачем грошових, майнових та інших зобов'язань перед своїми працівниками.

Крім того, стягнення штрафів, які накладені оскаржуваними постановами, а саме 1 344 003 гривень , на переконання колегії суддів, беззаперечно призведе до зупинення господарської діяльності Товариства у зв'язку з тим, що Товариство буде неспроможне витримати фінансовий тягар у сумі майже півтора мільйона гривень.

Позивач наголошує, що стягнення зазначених штрафів призведе до банкрутства Товариства, у зв'язку з чим, працівники, захист інтересів яких здійснюють органи Держпраці, втратять роботу.

На думку суду апеляційної інстанції, позивачем доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі порушення прав позивача, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивачем наведено наявність підстав щодо можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам та доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України.

Крім того, інститут заходів забезпечення позову направлений для захисту прав сторони саме у випадках, коли оскарження рішення суб'єкта владних повноважень не зупиняє його дію, тому з метою недопущення настання негативних наслідків до моменту визнання протиправними чи правомірними рішення контролюючого органу слід такі заходи застосовувати, що гарантуватиме принцип непорушності прав сторони.

Відповідачем не було спростовано доводів, зазначених в апеляційній скарзі, та не було наведено обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів дійшла до висновку, що приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем у даній справі позовних вимог, обставин та наданого обґрунтованого клопотання із відповідними доказами, в якому позивач просить забезпечити адміністративний позов і які дають можливість суду зробити висновок про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а невжиття таких заходів, у разі задоволення позову, призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, заява позивача про забезпечення адміністративного позову у даній справі підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову, які запроваджують певні обмеження не є постійними, а мають тимчасовий характер, при цьому сторони не позбавлені права звертатися до суду з клопотання про зміну заходів забезпечення позову або їх скасування.

Таким чином, вимоги позивача, викладені в заяві про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 від 13.11.2018 p. та №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 від 13.11.2018 р. підлягають задоволенню.

Разом з тим, заявлені решта вимог заяви про забезпечення адміністративного позову, зокрема: заборона Головному управлінню Держпраці у Київській області звертати до примусового виконання постанови про накладення штрафу №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 від 13.11.2018 року та №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 від 13.11.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у межах даної справи, на думку колегії суддів, пряма заборона відповідача у вчиненні певних дій, є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держпраці у Київській області.

Відтак, задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, що з урахуванням вимог чинного законодавства є неприпустимим.

Крім того, під час судового засідання представником Головного управління Держпраці у Київській області було зазначено, що Держпраці вже звернулось до Державної виконавчої служби України із заявою про примусове виконання постанови про накладення штрафу №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 від 13.11.2018 року та №КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 від 13.11.2018 року, а тому вимога про заборону вчинення дій по зверненню до виконавчої служби вже є неактуальною, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні заяви в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми процесуального права та ухвалено передчасне рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб - задовольнити частково .

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року - скасувати, та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий Клуб про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-580 від 13.11.2018 p. (1 340 280,00 грн. (один мільйон триста сорок тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

Зупинити дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами КВ1210/1322/АВ/МГ/ФС-581 від 13.11.2018 р. (3723,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні 00 коп.) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

В задоволені решти вимог заяви про забезпечення адміністративного позову - відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма