Постанова

від 18.02.2019 по справі 826/626/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2019 року

Київ

справа №826/626/13-а

адміністративне провадження №К/9901/887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євро холод

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 (головуючий суддя: Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/626/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро холод

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євро холод (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 297648,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пунктів 44.6, 44.7 ст. 44, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, пунктів 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 8, 71 кодексу адміністративного судочинства України та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги судом не було враховано, обставин порушення відповідачем порядку проведення перевірки - несвоєчасне повідомлення про її проведення; ненаправлення позивачу запиту про надання інформації; неврахуванням судом доказів поданих на підтвердження фактичного виконання поставки йому від ТОВ Пегас-Консалт послуг.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 15.11.2012 № 1010/22-03/3592189. Згідно з цим актом позивач порушив норми ст.ст.185, 188, 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: з посиланням на господарські операції із поставки від ТОВ Пегас-Консалт послуг, які не мали реального характеру, завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 297648,00 грн., у результаті чого занижено ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 297648,00 грн.

Висновок про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із цим постачальником обґрунтовано посиланням на інформацію, встановлену під час проведення заходів податкового контролю (акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Пегас-Консалт ), як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, відсутність документів на підтвердження господарських операцій, зокрема і з позивачем.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0014002203 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 297648,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Пегас-Консалт послуг із передпродажної підготовки холодильників, нанесення логотипів за договором від 14.06.2011 № РК0111, сторони підписали акти виконаних робіт, від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за червень 2011 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність реального характеру поставки позивачу вказаних послуг від ТОВ Пегас-Консалт . Такий висновок суду зроблений з посиланням на відсутність у цього постачальника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних умов для здійснення.

Разом із тим, поза увагою суду залишились доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки. У судовому процесі позивач вказував, про порушення ДПІ норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК, які були вказані як підстава для проведення перевірки. Так, позивач вказує, що він не отримував від відповідача письмового запиту контролюючого органу, ненадання відповіді на який є підставою для проведення перевірки. Також позивач вказував на те, що наказ про проведення перевірки, як і повідомлення про її проведення 14.11.2012 було ним отримано 14.11.2012, тобто у день проведення такої перевірки. Вказаними доводами обґрунтована також і касаційна скарга.

Апеляційним судом при розгляді справи, однак не були встановлені обставини щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, правомірності підстав для її проведення.

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 цього кодексу встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 79.1 ст. 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом..

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункту 79.2 цієї статті).

Наведеними нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Їх дотримання є обов'язковою умовою призначення та проведення перевірки платника податків. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Не виконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Такий висновок щодо застосування норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 та пункту 79.2 ст. 79 ПК Верховний Суд України зробив у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом ТОВ Будгарантінвест-55 до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій.

Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, правомірності підстав для її проведення; у випадку встановлення обставин такої перевірки також перевірити доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу послуг від ТОВ Пегас-Консалт . У разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євро холод задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко